Зміна фаворита поля. Що вигідніше вирощувати на Харківщині

07.11.2017 12:03 Агропром
Фото: Марина Проценко Фото: Марина Проценко
Основною продовольчою культурою в області була й залишається озима пшениця. Але щороку наші аграрії йдуть на ризик та експериментують, аби втриматися в непростих умовах, які диктує як внутрішній, так і закордонний ринки.

Хто в полі головний

Найвигіднішими агрокультурами минулого року в Україні були соняшник, горох та кукурудза. Аграрії, які вирощували в минулому сезоні соняшник, отримали 63 % прибутку, трохи менше – 58 % – склала рентабельність гороху, а кукурудза в цьому рейтингу посіла третє місце з показником 45 %. Такі дані оприлюднило консалтингове агентство «УкрАгроКонсалт». Також, за інформацією агентства, загалом прибутковість рослинництва рік тому становила понад 50 %.

Проте, за підсумками цього року, рентабельність більшості сільськогосподарських культур прогнозують нижчу, аніж торік. Передусім це пов’язано зі збільшенням витрат на виробництво (пальне, добрива, засоби захисту рослин). Приміром, за інформацією харківських аграріїв, роботи на полі цього року обійшлася приблизно на 15–20 % дорожче, аніж минулого.
Звичайно, важливою складовою доброго врожаю і, відповідно, успішного прибутку є не тільки внески та витрати сільгоспвиробника, а й погодні умови. Приміром, у цьому році на Харківщині для деяких культур вони склалися не в кращу сторону.

– Загалом за хороших кліматичних умов, якщо достатньо опадів і сприятливий температурний режим, такі культури, як ячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник, буряк і соя в нашому регіоні вирощувати вигідно, –  розповів директор ПСП імені Фрунзе, що в Зачепилівському районі, депутат, Харківської обласної ради Іван Глянь. – Але погода диктує свої правила, і, приміром, цього року ті, хто вирощував кукурудзу, зазнають збитків.

За словами аграрія, кукурудза в цьому році дала малий урожай. Сталося це через погодні умови: ще на початку весни для теплолюбної культури склався несприятливий температурний режим, а потім на півдні регіону  в період вегетації забракло вологи.
Урожай знизився не тільки на Зачепилівщині, а й в інших районах області. Приміром, у Нововодолазькому вологи теж не було, тому й результати гірші, аніж у минулому році.

– У нас чотири місяці не було опадів, і через засуху кукурудза зменшила урожайність із 110 ц/га минулого року до 60 ц/га, – розповів директор ПП «Агрофірма Світанок», що в Нововодолазькому районі, Олександр Колісник.
Проте, за словами аграрія, меншу врожайність показали й інші культури, такі як пшениця, ячмінь та соняшник. Приміром, з гектара останнього зібрали 26,6 ц, коли в минулому році цей результат сягав 36,6 ц.

Соняшнику менше,  а гороху більше

Навіть за умови зменшення врожайності найвигіднішим для вирощування на полях не тільки області, а й України, за словами аграріїв, залишається соняшник. Але цілком можливо, що цього року популярна культура може поступитися своїм лідерством іншим, припускає гендиректор консалтингового агентства «УкрАгроКонсалт» Сергій Феофілов.

Тим часом у нашій області цього року посіви соняшнику скоротили. За інформацією Департаменту АПК Харківської облдержадміністрації, цього року область значно зменшила посіви соняшнику, попри економічну вигідність цієї культури для регіону. Річ у тому, що ця культура виснажує ґрунт і потребує правильної сівозміни, тому аграрії дедалі частіше сіють льон, горох та інші бобові, які сприяють підвищенню якості ґрунтів. Через це цього року в структурі загальних посівних площ соняшник зайняв близько 22 %, коли ж  попереднього цей показник сягав  27 % (загальна площа склала 412 тис. га, що на  55 тис. га менше, аніж торік).
Натомість цього сезону харківські сільгоспвиробники збільшили площі під горох на 18 % порівняно з минулим сезоном.

–  Горох – це культура, яка забезпечує азотом ґрунт, тому у сівозміні вона чудова, – додав Іван Глянь. – У цьому році наше підприємство збільшило посіви, і в наступному також плануємо.
Збільшили посіви гороху й на Нововодолажчині. За словами Олександра Колісника, кожного року в його господарстві сіють горох саме зважаючи на його корисні якості попередника. Щоправда ціна на внутрішньому ринку на нього стає не дуже привабливою, скаржаться аграрії. До того ж,  гороху для внутрішнього споживання небагато й потрібно.
– Кілька років тому ціна сягала 9000 грн за тонну, а у цьому році ледь перевищує 6000 грн, – додав Олександр Колісник.

Привабливі  для експорту

Сьогодні бобові є експортноорієнтованими культурами, оскільки внутрішній попит в Україні на ці продукти не є значним, каже заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань євроінтеграції Ольга Трофімцева. Проте, за її прогнозами, у найближчі роки в ТОПі найприбутковіших будуть саме бобові. Так, лише з початку 2017/18 маркетингового року українські агровиробники вже експортували майже 250 тис. тонн бобових.

– По-перше, сьогодні є багато експортних ринків зі значним попитом саме на цю продукцію. По-друге, бобові позитивно впливають на ґрунти, їх якість, і є цінними ланками сівозміни. По-третє, перехід на вирощування бобових не вимагає великих додаткових інвестицій, а виробництво є прибутковим. У деяких регіонах України фермер точно отримає більшу маржу від вирощування сочевиці чи нуту, ніж від соняшнику, – додала Ольга Трофімцева під час прес-конференції «Бобові культури. Назустріч глобальним викликам».
Загалом цього року посівні площі зернобобових культур в Україні складають близько  500 тис. га, це збільшення порівняно з 2016 роком на 55 %, коли посівні площі під цією групою культур були на рівні 320,6 тис. га.
У структурі виробництва зернобобових в Україні левову частку займає горох – понад 70 %, потім квасоля – 11 %, вика – 4 %, нут – 2 %, інші бобові – 9 %.

– Якщо подивитись на світовий ринок, то сьогодні найбільшими виробниками бобових у світі є Індія, Китай та Канада. Але ми маємо всі необхідні передумови, щоб стати одним з ключових виробників бобових у світі, –  зауважила заступник міністра з питань євроінтеграції.
Також вона додала, що перспективними ринками для наших зернобобових є країни Азії, включаючи Індію, Середній і Близький Схід та  Африку.

 

Джерело:
Автор: Марина Проценко