Вікторія Вєннікова: скрізь відчуваю причетність до Харкова

07.11.2017 12:30 Культура
Фото: facebook/Вікторія Вєннікова Фото: facebook/Вікторія Вєннікова
Студенти Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого знають Вікторію Вєннікову як сувору викладачку, але є в неї і інше життя — життя у світі музики.

Не сидячи на місці

– Одного разу моя сестра – режисер помітила: «Ось ти – моя сестра стоїш поряд, розмовляєш. І тільки починається музика – ти начебто робиш крок у дзеркало, повністю змінюєшся силою перевтілення. Переді мною вже не Вікторія, а образ, за яким непомітно йдеш і на одному диханні проживаєш цілу історію». Може, так і було, але ж я не замислювалася над тим, а тільки приймала обставини, за якими дієш на сцені, – розповідає Вікторія.

І такою вона є змалечку. Ще з дитячого садка маленька Віка явила себе справжньою артисткою, яка вільно почувалася на сцені та вміла передати свої почуття глядачам. Батьки та виховательки знали: яким би не був настрій дівчинки, треба було лише сказати: «Вікуся, зараз будемо фотографуватися», і в одну мить обличчя дівчинки сяяло посмішкою.

Звичайно, що, побачивши захоплення дитини, батьки віддали її до музичної школи по класу фортепіано. Тож дівчинка ходила не до однієї школи, а відразу до двох, а згодом – перемоги на районних і місцевих музичних конкурсах.

Перше в житті гран-прі Віка отримала, коли навчалася у 9 класі. Це сталося на фестивалі афганської пісні. Юна співачка так захопилася темою, що написала власну пісню та склала музику і здивувала журі своїм виступом. Сьогодні Вікторія пригадує, що то було дуже зворушливо, адже вона не очікувала, що її пісня отримає перемогу.

Співачка не з тих, хто полюбляє сидіти на місці. Вона постійно шукає нові можливості. Так, у 2014 році Вікторія стала учасником телевізійного вокального шоу «Голос країни». На відборі наосліп вона виступила з піснею улюбленої французької співачки Едіт Піаф «Padam» – при тому, як відзначила тренерська команда, виконала цю пісню по-своєму. Тоді до виконавиці повернулася Тамара Гвердцителі.

Фото: facebook/Вікторія Вєннікова

Французький сюрприз

У 2008 році Вікторія Вєннікова уперше потрапила до Парижа, де на співочому конкурсі виборола гран-прі. Сповнена емоціями від перемоги, співачка піднялась на Ейфелеву вежу і просто там заспівала французькою... А потім до неї підійшов француз і подарував букет квітів. Вікторія і досі дивується, де він знайшов букет квітів на такій висоті.

– Такі події залишаються в пам’яті назавжди. Я щаслива, що вони в мене є, і впевнена, що ще будуть неодноразово, – каже Вікторія.

Через роки Вікторія двічі приймає участь у Міжнародному конкурсі французької пісні «Grand Prix Edith Piaf» у Кракові. У 2016-му отримує першу премію, а у 2017-му стає володаркою Гран-прі. І цього року перемога була блискучою. Ще під час відкриття конкурсу, де Вікторія виступала як переможниця попереднього року, переповнена зала на 1000 чоловік аплодувала їй стоячи і скандувала «біс». І тоді Вікторія зі сцени оголосила наступний номер – причому абсолютну імпровізацію, бо жодного разу не репетирувала цю пісню з музикантами. Але під час виступу, як пригадує Вікторія, відбулася справжня магія: музиканти, які знали лише тональність, підхопили й зіграли, а на сцені опинилася пара бальних танцюристів. А коли потім пролунала а ссаpella народна українська пісня «Ой, у вишневому садку», зал просто вибухнув.

Потім вона виступала як конкурсант, і журі одноголосно визначило українку-харків’янку найкращою. До речі, уперше в історії конкурсу переможницею двічі ставала одна й та сама конкурсантка, та ще й українка.

Фото: facebook/Вікторія Вєннікова 

Нема причини на зупинку

– Я не можу зупинятися. Звання «Заслужена артистка України» стимулює мене до роботи. Я не маю права поставити його на поличку й пилинки з нього здувати. Мене весь час щось спонукає рухатися вперед – новий проект, конкурс, – розповідає Вікторія Вєннікова.

Так, минулого місяця у Польші відбувся сольний  концерт артистки, де співачка виконувала пісні українською, польською, французькою, англійською мовами.

Такий ритм життя непростий, втомлює, проте після кожного відіграного концерту наступного ранку співачка прокидається із запитанням «Чому така тиша?» і починає планувати новий виступ. Але де б вона не виступала, в яких конкурсах не брала участь, Вікторія завжди повертається до рідного міста.

– Так, буває, у мене запитують: «Чому ти не в Києві?» Тому що Харків – моя маленька батьківщина. Перебуваючи на гастролях будь-де, відчуваю свою причетність до культури Харкова. Вважаю, що і в нашому гарному місті повинна звучати гарна музика. Я люблю це місто, яке не зупиняється на досягнутому, я люблю людей, з якими мене доля зводить... Погані або хороші, вони привносять певні уроки в моє життя і досвід.

Аліна Курлович, кореспондент

Автор: Администратор сайта