Чкаловська ОТГ: народжена попри плани

Острівки успіху

Цього місяця виповнилося два роки від створення Чкаловської ОТГ, яка об’єднала 20 населених пунктів Чугуївського району. Вона стала однією з перших громад, які заявили своє право на існування. І це попри те, що на перспективній карті їх не було. Як склалося життя в громаді далі, кому тут  збираються давати житло та гроші і чому вирішили провести аудит землі – про це «СК» поговорив з очільником ОТГ Віктором Соловйовим

– Розкажіть, як змінилося життя після об’єднання. Які досягнення є у вас, над чим працюєте сьогодні та що є у планах?

Наша громада створилася не за перспективним планом, відповідно до якого ми мали ввійти до складу Малинівської ОТГ. Та хоч перспектив нашої громади ні на рівні районів, ні на рівні області, ні на рівні держави не бачили, ми заявили про себе. І зараз процес йде.
Так, на святкуванні дворіччя громади 12 травня ми відкривали відділення Пенсійного фонду –
це важливий заклад для нашого населення, і підтвердженням цього є попит. Відділення розташувалося у двоповерховому будинку, де скоро ми ще відкриємо сучасну амбулаторію. Окрім цього, до свята вдалося придбати шкільний автобус на умовах спіфінансування (бюджет громади 1 мільйон гривень, обласний бюджет – 850 тисяч гривень).

Щодо державної субвенції місцевим бюджетам на розвиток інфраструктури, то ми ці гроші спрямували на заходи енергозбереження: змінили абсолютно всі вікна в навчальних закладах громади та амбулаторії, адже доходило до того, що в школах вікна було затягнуто плівкою.
Також у минулому році добудували котельну на альтернативному паливі, яка обігріває всі заклади соцсфери у Чкаловському (частково це кошти місцевого бюджету, частково орендаря). Тепер котельня працює на пелетах: за три місця опалювального сезону вдалося зекономити 850 тисяч гривень.
У нас є кілька проектів, які ми написали для Державного фонду регіонального розвитку, але, на жаль, цього року, попри високу оцінку, наші проекти не отримали фінансування. До речі, один з них стосується придбання комунальної техніки для громади. Вісім проектів написали для обласного конкурсу міні-проектів «Разом в майбутнє», один з них виграв.

На фото — очільник ОТГ Віктор Соловйов

Тобто маленьким кроками ми йдемо до поставлених цілей, покладаючись на самих себе, але добре розуміючи, що основний партнер для нас – це область. Так, минулого року з обласного бюджету наша громада отримала 2,5 мільйона гривень, цього року ця сума сягнула 3,5 мільйона гривень.
До речі, частину ми вже витратили: 380 тисяч гривень – це спортмайданчик у школі, ще
300 тисяч – сучасні класи для першачків. 105 тисяч гривень – сучасний клас для опорної школи, 700 тисяч – вуличне освітлення та вже згаданий автобус.
Окрім цього, ми перші в області прийняли програму та виплачуємо молодим матерям одноразову допомогу в розмірі 2000 гривень. З початку року більше ніж 20 молодих матусь отримали їх. Також підтримуємо атовців, виділяємо кошти на лікування пенсіонерів. Так, за 2017 рік матеріальна допомога по ОТГ склала понад 200 тисяч гривень.

Звичайно, підтримуємо досягнення молодого покоління. У цьому нам допомагають сільгоспвиробники. Діти завдяки підтримці місцевого бізнесу їздять на змагання та чемпіонати, і ми вже маємо своїх чемпіонів світу та призерів обласних і всеукраїнських конкурсів.

– Які сильні сторони у вашої громади? Як наповнюєте бюджет, на скільки він зріс?

Наша громада – це громада сільгоспвиробництва. Тобто нашою сильною стороною є земля. Ми зробили мінімальні ставки податку: для фізосіб 1 %, юросіб – 3 %. Чому? Бо краще мінімум, але щоб цей податок сплачували всі. Більш того, на мою думку, ці ставки можна було відмінити, аби тільки був механізм попов­нення бюджету більш дієвий, аніж той, що є зараз.

Також у бюджети громад з початку року передали 3 % рентної плати від видобування газу на території ОТГ.
– У грошовому еквіваленті про які суми йдеться?

Це великі кошти, які ми спрямуємо на розвиток громади. Так, з початку року нам надійшло до бюджету близько 4 мільйонів гривень.
Ще 2 % рентної плати за газ отримує область. Тільки потім ці кошти перерозподіляються на місця. Чому так – питання не до нас. Я вважаю, що це ж наші надра, тож чому ми не можемо отримувати платежі напряму? Це ж стосується ПДФО (Податок на доходи фізичних осіб. – Авт.), якого на місці залишається лише 60 %. Виникає питання, чому не 80 або 100% – це ж наші податки.

Але разом зі збільшенням бюджету зросло й навантаження – це освіта, медицина та ЖКГ. Близько 80 % усього бюджету займає саме утримання всього господарства. Але в той же час за минулий рік ми близько 20 мільйонів гривень витратили на розвиток громади. Це ті гроші, які в житті ніхто ніколи не бачив.

Тут і 5 мільйонів гривень, які отримали як держсубвенцію, це і спільні проекти з обласною держ­адміністрацією та обласною радою.

– Відомо, що зараз іде процес передачі землі поза межами населених пунктів, створеним громадам. Скільки її на території Чкаловської ОТГ? (Усього територія цієї громади сягає 382,6 квадратного кілометра.)

Ми єдина громада на Харківщині, яка не підписала меморандуму з обласним Держгеокадастром. Справа у цифрах, точніше, у їх розбіжності.
Так, обласний геокадастр нарахував для передачі 1,5 тисячі гектарів, районний – 3,5 тисячі гектарів, а ми вирішили перевірити та провести свою інвентаризацію. Це дасть побачити кожний квадратний метр на території нашої ОТГ: якщо це приватна земля – добре, а якщо земля сільгосппризначення – має перейти в комунальну власність ОТГ, відповідно до закону. Для цього найняли приватну фірму, яка має до кінця цього місяця оголосити цифру: на сьогодні вже приблизно (без Граківської сільської ради) вона сягає біля 8 тисяч гектарів.
Тому ми не будемо приймати землю бездумно.

Щодо використання землі, то можу запевнити, що після передачі ми будемо контролювати, щоб усі надходження від її використання йшли до бюджету.
Окрім цього, багато людей у громаді, які претендують на обіцяні державою два гектари. Після новин про передачу землі всі люди ринули ставати в чергу. Ми пояснюємо, що землі поки що немає, і черги відповідно теж. Але хочу сказати, що насамперед право на землю надамо чорнобильцям, атовцям і працівникам соцсфери.

Більш того, у попередні роки ми прийняли рішення на сесії про те, що претендувати на землю в конкретній сільській раді може тільки житель конкретної сільської ради. Тобто, приміром, якщо я із Чкаловського, то не можу отримати землю в Юрченковому. Вважаємо, що це справедливо.

– До речі, щодо справедливості: існує думка, що після об’єднання все дістається центральному населеному пункту. Як ви шукаєте баланс і розподіляєте роботу, кошти по старостинських округах?

До об’єднання з усіма чинними на той момент головами сільрад ми прийняли рішення про те, що кошти, приміром, Юрченківської сільської ради, є коштами цієї сільради, і ніяка інша сільрада не може на них посягнути. Ми зберегли робочі місця бухгалтерам у кожній раді для того, щоб вони могли порахувати прибуток свого бюджету. Цифри та інформацію про використання коштів може отримати кожний житель громади. Так, останнього разу жителі Базаліївки запитали мене про фінанси та куди витрачаються кошти. Я їм відповів: конкретно в цьому випадку до сільської ради надійшло за чотири місяці близько 370 тисяч гривень у бюд­жет, а витратили вони близько 750 тисяч гривень. Це не тільки кошти на розвиток, а й ті, які витрачаються на, приміром, утримання шкіл. Це яскравий приклад того, що центр громади є донором для всіх сільрад, які об’єдналися. При правильному розподіленні коштів ніхто не має залишитися ображеним. Щодо державних кош­тів – їх теж розподіляємо за тим принципом, за яким і отримуємо: пропорційно території та кількості жителів.

– З якими проблемами зіштовхнулися після об’єднання, як ви їх вирішили або збираєтеся вирішити?

Основна проблема – це кадровий голод у селах. До об’єднання була в нас сільська рада, де працювало тринадцять осіб. Коли ж створили громаду, гостро постало питання створення органів управління – виконавчого комітету, який сьогодні налічує близько 60 осіб, і відділів за напрямами роботи. На сьогодні в нашій громаді працюють відділи державної реєстрації, освіти, комунального майна та земельних ресурсів, соціального захисту населення, організаційний відділ. Ми вирішили не скорочувати штат і брали всіх людей, які хотіли працювати. Хочу запевнити, що за два роки вони навчились багато чому.
Але сьогодні у громаді не вистачає лікарів, вчителів, інженерів, юристів. Тому ми працюємо над програмою, яка має допомогти залучити молодь у громаду. На найближчій сесії будемо затверджувати положення, яке стосується придбання житла для таких спеціалістів, особливо медиків. Щонайменше не вистачає трьох лікарів у Чкаловському та одного в Леб’яжому.

Минулого тижня зустрічали інтернів, яким провели екскурсію. Знаємо, що зараз після завершення навчання медики отримують розподіл по селах. Про фахівців ми домовилися з Харківським національним медичним університетом.

За це ми пропонуємо не «мінімалку», а достойну зарплату та службове житло з подальшою можливістю укласти контракт і отримати квартиру у власність.
Такий підхід і до вчителів – зараз, приміром, шукаємо керівника нашого опорного закладу.

– Ви бували в ознайомчих поїздках до країн ЄС: розкажіть, де були, що побачили, який досвід збираєтеся впроваджувати в себе.

Так, я був у навчальному візиті до Польщі, який організовував Харківський центр розвитку місцевого самоврядування. Хочу сказати, що змінюватися потрібно починати нам, людям.

Коли приїхали до Польщі, то жодному нашому учаснику групи навіть на думку не спало кинути недопалок або ж папірець, бо за такі дії штрафують, і це регулюють місцеві правоохоронці. Перейшов не по пішохідному переходу – теж отримай штраф. І тоді в людей навіть думки не виникає, де переходити дорогу чи викинути сміття...

Також другий рік поспіль я відвідую Балтик Бізнес Форум. Цього року ми підписали угоду з польською стороною, і звідти мають приїхати до нас у громаду. Йдеться про фінансування утеплення фасадів житлових п’ятиповерхівок – у нас їх 53.

Свій шлях

 

Окрім Чкаловської ОТГ, у Харківській області є громади, які теж створились винятково завдяки своїй ініціативі. Це, приміром, Малоданилівська, яка теж об’єдналась у 2017 році, та Циркунівська ОТГ, у якій минулого місяця пройшли перші вибори. Цих громад раніше теж не було на перспективній карті, але вони відчули потенціал та самостійно вийшли на арену об’єднаних громад регіону, підтвердивши свою спроможність.
Загалом, Перспективний план, який було затверджено Кабміном ще у 2015 році, – це документ, у якому викладено бачення експертів – економістів, державних службовців – щодо можливості громади надавати якісні муніципальні послуги, її інфраструктурне забезпечення, каже експерт Інституту політичної освіти Володимир Феськов.

Як додає експерт з питань місцевого самоврядування офісу Ради Європи в Україні Вадим Прошко, цей план відбиває пропозиції обласної ради зі створення об’єднаних громад у своєму регіоні.

– Він теоретично добре обґрунтований експертним середовищем – враховано тери­торіальне розташування та економічне становище майбутніх громад, тому його можна вважати оптимальним варіантом об’єднання, – додає експерт.

Але пропри це, за його словами, врахувати всі особливості території неможливо, тому є громади, які об’єднуються поза межами перспективного плану, і це їх законне право. Адже відповідно до європейських стандартів, одним з головних критеріїв створення ОТГ є її спроможність –
інституційна, кадрова та інфраструктурна, на яку й потрібно орієнтуватися.

– Кожна країна обрала для себе свій шлях, і Україна пішла своїм шляхом, дуже активним та інтенсивним, адже за чотири роки ми плануємо завершити реформу, – каже Вадим Прошко. –  Натомість європейський досвід показує, що цей процес добровільно може йти століттями. Прикладом тому є Швейцарія, де щорічно об’єднується невелика кількість громад.

Іншим шляхом спробувала піти Франція. Уряд цієї країни намагався розпочати примусову територіальну реформу, спрямовану на злиття комун (муніципалітетів), створених ще сотні років тому. Проте, ідея примусового злиття, що була відкинута населенням, трансформувалася у співробіт­ництво територіальних громад.

– У цій країні на кілька громад було штучно створено так звану територію співпраці, на яку поступово почали передавати функції, що виконувалися окремими громадами. Врешті через кілька років люди зрозуміли, що реальне місцеве самоврядування – не в їхньому селі, а в центрі цієї території, і дійшло до того, що сільські органи втратили свої повноваження і почали поступово ліквідовуватися, – розповів Вадим Прошко.

 

Автор: Марина Проценко

 

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відбивають виключно точку зору автора(ів).

Автор: Роман Шупенко
Читайте також