Знайдені через сімдесят років: на Барвінківщині пройшли військові розкопки. Фото

Знайдені через сімдесят років: на Барвінківщині пройшли військові розкопки. Фото

Фото:unm.org.ua

Із 15 по 21 вересня у Барвінківському районі проходила всеукраїнська військово-меморіальна пошукова експедиція «Барвінківський котел – 1942». За цей час на полі поблизу села Іванівка пошуковці знайшли 17 унікальних військових захоронень.

Пошукові експедиції такого роду на території Барвінківського району проходять не перший рік. У 2015-му тут перепоховали 43 невідомі особи, минулоріч – 121.

Цієї п’ятниці, 21 вересня, у братську могилу села Дмитрівка Іванівської Другої сільської ради поклали ще 66 невідомих воїнів.


Урочисте перепоховання останків солдат, загиблих і зниклих без вести у 1942-му у «Барвінківському котлі» і знайдених через 76 років під час пошукової експедиції. Фото: unm.org.ua

Як розповів «СК» керівник експедиції, представник Всеукраїнської громадської організації «Союз «Народна пам’ять» Євген Куковєров, за тиждень експедиції вдалося підняти із землі 49 військових. Ще зо два десятки тіл знайшли під час інших розвідувальних і пошукових робіт у Барвінківському районі.

Місцеві жителі, а особливо фермери, що обробляють поля, розповідають, що постійно техніка вириває із землі і вибуховонебезпечні предмети, і зброю, і людські рештки, адже тіла не дуже глибоко поховані.

Так, археологи знайшли близько сотні одиниць боєприпасів часів Другої світової війни. Це були гранати, мінометні міни та артснаряди.

Пошуковці ж, працюючи на розкопках у Барвінківському районі цього року, були вражені великою кількістю артефактів, які вдалося знайти.

Військових ховали, як ми побачили, і як з упевненістю тепер можемо стверджувати, у вирвах від снарядів або ж в окопах і траншеях, – розповідає Євген Куковєров. – Ховали, як кажуть місцеві, під наглядом німецьких солдатів, які перешкоджали мародерству. До загиблих навіть ворог ставився з повагою. І якщо німці помічали мародера, могли розстріляти його на місці.

Тому сьогодні археологи поруч з людськими кістками знаходять багато речей тих часів.

Із чим людина йшла в бій – усе залишилося при ній, від зброї, як-от знайдений пістолет ТТ 1933 року, до особистих речей, наприклад, гребінець із написом «Митя».

Археологи знайшли ще багато бритв, гаманців, грошей тощо.

– Цього року експедиція унікальна тим, що ми знайшли лінію німецької оборони, яку атакували червоноармійці, – продовжує Євген Куковєров. – Про те, що атака була, свідчать знайдені три гвинтівки з прикріпленими штиками.

Археологам попадалося багато останків коней (іноді разом з фрагментами солдатської амуніції і спорядження). Це підтверджує факт, що в котлі тут полягло чимало кавалеристів.


Намисто на шиї

Пошуковці відзначають, що серед знайдених тіл – високий відсоток представників офіцерського складу війська. Це видно було по амуніції, формі, пасках, кобурах для пістолетів, компасах.

Такої концентрації в одному місці загиблих офіцерського складу я ще не бачив, – ділиться пошуковець. – Знаєте, було зрозуміло, що ці люди боролися до кінця. Ми знайшли тіло, по якому було видно, що людина застрелилася, адже у скроні був чіткий отвір від пострілу. Очевидно, люди не хотіли здаватися у полон і таким чином заподіювали собі смерть.

Також пошуковці знайшли захоронення, де, за їхнім припущенням, загинули медики. Поблизу тіл лежали ампули, скляні ємності з таблетками тощо.



Там же знайдено й тіло жінки – імовірно, медсестри. Стать вдалося визначити за формою черепа. На ній були жіночі чобітки в гумових калошах, на шиї – намисто. Жінку було застрелено.

Пара гумових калош, у які була взута знайдена загибла жінка


Саморобне намисто, яке знайшли на шиї загиблої 

Усі знайдені артефакти, як розповів Євген Куковєров, передають у державні музеї. Частину – і до Барвінківського історичного музею, і до шкільного музею в Іванівській Другій сільській раді.

Очільник сільської ради Василь Лірник каже, що експедицію в селі зустрічають уже не вперше, і, звичайно, сільська рада не може бути осторонь цих подій. Тому допомагають з розселенням і харчуванням.

Це треба робити, щоб душі загиблих спочивали з миром, – пояснює голова Іванівської Другої сільської ради Василь Лірник.

 Перемога справедливості

Під час цієї експедиції пошуковці ексгумували тіла 49 чоловік. З них четверо мали при собі особові розпізнавальні знаки – ебонітові капсули, у яких були встановленого зразка бланки з даними військового. Капсули ще не відкриті, цим займатимуться експерти.


Знайдені «ЛОЗи» ще мають дослідити експерти

Також учасники експедиції знайшли медаль «За бойові заслуги» з номером. Це дає 100 % впевненість у тому, що її власника буде ідентифіковано.

Тож є надія, що особи п’ятьох невідомих воїнів буде встановлено. Після цього розпочнуться пошуки родичів загиблих, щоб передати їм останки.
Пошуковці кажуть, що за роки проведення експедицій вдавалося ідентифікувати загиблих і знайти родичів. Останки, знайдені на Барвінківщині, забирали хоронити на Житомирщину й Київщину й навіть за кордон.

Це трепетні моменти. Великі події, дуже емоційні для рідні. Словами передати це неможливо, – описує враження від зустрічі з рідними загиблих Євген Куковєров, коли пошуковці знаходять ще живих дітей тих, хто загинув тоді, у 1942-му. – До того ж, бувало, коли родич вважався зниклим безвісти, у ті часи нерідкими були звинувачення в тому, що людина могла перейти на бік німців, стати зрадником. А коли стаються такі події, справедливість перемагає, і будь-які лихі звинувачення розвінчуються.

На полях Барвінківщини, за словами пошуковця, дуже багато останків загиблих.

На мою думку, тут роботи на довгі роки, якщо й не на десятиріччя, – впевнений керівник експедиції.


Довідка.

Барвінківський котел, або Друга битва за Харків, – це друга спроба Червоної армії звільнити Харків від німецьких військ (12–29 травня 1942 року). За оцінками військових експертів, операцію було сплановано дуже невдало, погано проведено розвідку. Ворог передбачив цей наступ. Коли штурм розпочався, противник наніс флангові удари військам Червоної армії. Зрештою, вони потрапили в оточення, так званий Барвінківський котел. У результаті, тільки за офіційними даними, там загинуло близько 60 000 осіб, а в полон потрапило близько 240 000. Саме з поразки під Харковом почалося стрімке просування німецьких військ до Волги й Кавказу, що закінчилося Сталінградською битвою.

У радянській час інформацію про барвінківські події весни 1942-го особливо не афішували. Вихвалялися ті історичні моменти, де Радянський Союз перемагав, а факти великих втрат замовчувалися. І 1942 рік на Барвінківщині просто пішов у забуття. Тільки земля через 70 років нагадує людству про його помилки.

 

Автор: Карина Бондар