Цього разу на запитання читачів «СК» відповідає 56-річна Наталя, яка вже третій рік як перебралася з Харкова до Словаччини. Вона проведе екскурсію місцевими магазинами, які там називаються «обходами»

Чи кусаються ціни у Словаччині

 Донька Наталі із сім’єю давно вже збиралися переїжджати до іншої країни. Сама ж героїня цієї розповіді не поїхала б з України, мала і роботу, і житло. Але їй не хотілося залишатися на злеті літ на самоті і ставати чужою двом онучкам. Тож пристала на пропозицію дітей переїхати з ними.

Обираючи країну, зупинилися на Словаччині. Бо і мова більш-менш зрозуміла, і культура, і люди, які чимось дуже схожі на українців. Живе родина там уже третій рік.

Поки мають право на тимчасове проживання у Словаччині. А згодом через п’ять років можна отримати право на постійне проживання. Зять Наталії ІТ-спеціаліст, завдяки його професії і «зачепилися». Донька Наталі зараз вивчає на курсах словацьку і вже знайшла собі роботу. Старша Наталина онука навчається в університеті, а молодша ходить до дитсадка.

Сама ж Наталя, за фахом кравчиня, також не сидить склавши руки. А ще спілкується з великою групою людей, які переїхали до Словаччини з України, Росії, Білорусі, Узбекистану, Казахстану. Дізналася, що з деяких країн люди приїхали буквально з рюкзаками.

Як тільки-но родина переїхала до нової країни, вона жила в центрі Словаччини, у невеличкому містечку Банска-Бистрица, оточеному горами й дуже схожому на наше Прикарпаття. А нещодавно переїхали до столиці, Братислави, задля розвитку зятевої справи. Винаймають двоповерхове житло: на верхньому поверсі – родина доньки, на нижньому ж – Наталя. 

– Спочатку, як ми приїхали сюди, своїми відмінностями країна мене особливо не вразила. Я прискіпливо оцінювала. А вже як трохи пожила, мене здивували тутешня злагодженість, як-от у роботі того ж транспорту, у роботі державних організацій. Цього процесу особливо й не видно, але все якось працює так правильно. Вразили й люди. Наші співвітчизники здебільшого втомлені, замучені й озлоблені, усім незадоволені. Тут – усі з посмішками, спокійні (а саме це слово перекладається із словацької як «задоволені»). І живуть якось не поспішаючи: від уїк-енду до уїк-енду, від доволенки до доволенки (відпустка), – ділиться враженнями пані Наталя. 

Серед інших вражаючих характеристик словаків – чесність, порядність і якась своя культура-вихованність.

– Можеш щось згубити, прийдеш на це місце через годину-дві, та хоч через день, і твої речі будуть на місці. У громадських місцях тут багато яблунь і черешень. Так от, дерева тут ніхто не обносить і не збирає фрукти, що падають на землю, аби потім продати їх на ринку. Але цим усім годуються птахи, білки, косулі, яких тут дуже багато. І все це багатство на відстані руки, погляду, – продовжує жінка.
Колишня харків’янка пригадує свої перші походи до місцевих супермаркетів, що супроводжувалися шоком. Спочатку переводила ціни в євро на гривню. А потім для неї одиницею вимірювання стало смачне морозиво (змрзліна), яке продають по місту. Дві його кульки коштували 1,2 євро (приблизно 33 грн), звичайне в магазині – від 35 центів (10 грн). А трохи дорожче, за 2,19 євро, вона могла купити 400 г улюбленого твердого сиру. Ось так і почала порівнювати.

– Потім я мала невеликий заробіток – на тиждень за дві години праці заробляла 10 євро (311 грн), і на ці гроші я на сім днів купувала собі продукти. Я багато не їм, але в раціоні були і масло вершкове, і твердий сир, шматок м’яса чи риби тощо. До речі, усі м’ясо-молочні продукти фасують починаючи від 100 г. Як на мене, це зручно.

Наталя із радістю погодилася відповісти на запитання наших читачок.

Людмила Шевченко, журналістка, смт Барвінкове

Людмила Шевченко, журналістка, смт Барвінкове

– Цікаво дізнатися про ціни на популярні продукти. А ще в Україні збираються скасувати держстандарти якості, а чи є щось подібне в ЄС? І якщо прострочений товар, чи знімають його з продажу, чи як у нас – гниє на поличках?

 – Продукти, а їх тут кличуть «потравіни», у Словаччині якісні. Особливо великий і гарний тут вибір молочної продукції. Якось я шукала вершкове масло нижчої жирності, як-от в Україні є 73 % , є 82 %. Словаки не могли зрозуміти, що я від них хочу. У них щодо вершкового масла не існує класифікації на жирність. До слова, останнім часом воно подорожчало. Два роки тому ціна за 250 г вершкового масла була 0,85–1,22 євро (26–38 грн), зараз – 1,99–2,50 євро (60–77 грн).

Простроченої продукції в супермаркетах не знайдеш, овочів чи фруктів, які гниють на полицях, також.

Поширеними в місцевих «обходах» є вечірні знижки, які починають діяти за дві години до закриття, на продукти, що швидко псуються. Завдяки цьому вартість буває просто копійчана. Наприклад, я купувала великий кущик салату (цілком свіжий, кілька листочків загнулися) за 1 цент (30 коп.), шампіньйони за 12 центів (3,72 грн), банани за 9 центів (2,79 грн). Загалом ціни такі: кілограм капусти білої, буряку – 49 центів (15 грн), морква – 59 центів (18 грн), цибуля – 55 центів (17 грн), п’ять кілограмів картоплі – 2,49 євро (77 грн), кілограм борошна – 33 центи (10 грн), гречка («пóганка» словацькою), рис – 99 центів за 500 г (30 грн), свинина від 2,89 євро за кілограм (90 грн), яловичина – 9,9 євро за кілограм (309 грн), ціла курка – 2,19 євро (68 грн), пляшка соняшникової олії (5 л) – 2,19 євро (67 грн), три десятки яєць – 1,69 євро (52 грн), буханець білого хліба у 800 г – 77 центів (23 грн), є маленькі булочки, які зі знижками взагалі по центу продають. На ягоди знижки бувають у 70 %, на молочні продукти – 30–70 %.

Свої ГОСТи, тут – євростандарти, є. Що кидається в очі – в Україні, приміром, склад на упаковці продуктів ледве прочитаєш, треба окуляри. А тут він доступно написаний. І все зазначається: відсотки жирності, частка м’яса чи органічна продукція тощо. До слова, у рамках своїх зобов’язань Україна має ухвалити відповідні директиви ЄС, згідно з якими написи на етикетках мають бути достатньо великими та доступними для розуміння.

До речі, екопродукти – дорожчі.

Дорожче у Словаччині чи дешевше, ніж в Україні, – важко порівнювати, бо зрозуміло ж, що доходи різні. Мінімальна заробітна плата тут за цей рік складає 435 євро (приблизно 13 500 грн), середня ж заробітна плата словаків – 944 євро (майже 30 000 грн). 

Ціни на продукти у Словаччині
Ціни на продукти у Словаччині
Ціни на продукти у Словаччині
Ціни на продукти у Словаччині
Ціни на продукти у Словаччині
Ціни на продукти у Словаччині
Анастасія Іщенко, аспірантка, село Козача Лопань, Дергачівський район

Анастасія Іщенко, аспірантка, село Козача Лопань, Дергачівський район

– Де одягаються середньостатистичні словаки? В Україні ціни на дитячий одяг і взуття такі ж, як для дорослих, а то й дорожче. А як у вас? І чи є «секонд-хенди»?

– Зрозуміло, що фірмовий і брендовий одяг матиме свою високу ціну, як і в будь-якій іншій країні. Словаки середнього достатку одягаються в основному в масових маркетах, де одяг дешевший, ніж у бутіках. Тим паче там проходять постійні розпродажі.  Є магазини, наприклад «КІКА», де великий асортимент недорогої одежі для всіх, і для дітей теж.
Я, наприклад, родичам, у яких народився малюк, накупила з десяток повзунків по 1–1,5 євро (31–46 грн). Коли привезла в Україну, родичі дивувалися таким низьким цінам. Це при тому, що повзунки красиві, якісні, тканина м’яка.

Є тут і «секонд-хенди». Коли ми вже переїхали, за звичкою потягнуло до дешевших магазинів з одягом. Вирішили з донькою «протестувати» місцеві магазини уживаних речей. І як виявилося, ціни на одяг у «секондах» майже ідентичні цінам у магазинах з новими речами в дні акцій. Тому ми вирішили, що нема сенсу купувати вживане, якщо можна за таку ж невисоку ціну купити нове.

Тим більше, тут немає цін «на вагу», кожну річ окремо оцінено. Так, у масовому маркеті я купила чудову котонову футболку за 1,5 євро (46 грн), модні джинси за 9 євро (280 грн), старшій онучці джинси за 5 евро (155 грн).

Тетяна Карнаух, пенсіонерка, село Мосьпанове, Чугуївський район

Тетяна Карнаух, пенсіонерка, село Мосьпанове, Чугуївський район

– Чи є у словаків городи і чи продають вони продукцію з них у великих містах?

– Масово стихійних базарчиків тут немає, як-от у Харкові біля станцій метро, зупинок. Трапляються бабусі, які продають плетені речі, петрушку тощо, але рідко. Будь-яка торгівля здійснюється лише на офіційному рівні.

Тобто, якщо ви чимось торгуєте, повинні мати сертифікат і дозвіл. Буває, коли їдеш країною, у селах – «дедінах» – можна побачити вивіски, що хтось торгує вином, але то виробник, і він має дозвіл. Є фермерські базари – «тржниці». Там торгують продуктами тільки фермери. У селах у людей, звичайно, є городики, але це радше звичка старшого покоління або хобі.

Мене здивувало, що в них довкола будинків – газони й кущики, краса, одним словом, тоді як у нас це зазвичай сад чи палісадник. Є також дачі, які називаються «халупи». А, до речі, наш вираз «приватний будинок» тут звучить дуже душевно – «родінний дом».

Цікавий факт

На початку року словаки виявили, що товари міжнародних виробників, які реалізовуються у Східній Європі, гірші за якістю. Так, лабораторні дослідження 22 продуктів у Словаччині підтвердили, що продукти харчування відомих брендів для словаків виробляються гіршої якості, ніж, наприклад, для австрійців. Тоді словацький прем’єр-міністр Роберт Фіцо навіть заявив, що словаки вимагатимуть від Європейської комісії «прийняти закон, який би заборонив подібну практику, що принижує громадян Словаччини, Угорщини, Польщі та Чехії». Одним зі шляхів вирішення питання може бути позначення продуктів іншим чином.

 

Тетяна ВАСИЛЕЦЬ, кореспондент