Щедрик, щедрик, щедрівочка. Як у районах області святкують Старий Новий рік

Від 5 до 75

Жителі Красноградського району відзначають січневі свята – Різдво і Старий Новий рік – на фестивалі колядок, щедрівок та вертепів «Щедрий вечір,  добрий вечір». Цей захід проходить за підтримки голови Красноградської райдержадміністрації  Євгена Третякова та Благодійного фонду ім. Героя України І. М. Гулого. Цьогорічне дійство пройшло 10 січня і стало вже другим поспіль в історії фестивалю.

На заході виступали аматори закладів культури району, навчальних закладів міста. Взяли участь у святі творчості двадцять колективів, з яких сім з Краснограда, решта – з інших куточків району. Найменшому артисту всього п’ять рочків, а найстаршому – 75.

Фото: visti-krasnograd.net

Артисти дивували глядачів не тільки майстерністю виконання відомих творів, але і яскравими костюмами казкових героїв:  Снігової Королеви, Янголів, Кози, Чорта та інших. Понад дві години глядачі насолоджувалися справжніми українськими щедрівками та колядками.

За підсумками фестивалю члени журі на чолі з Євгеном Третяковим визначили кращих у різних номінаціях. Тож відзнаку в номінації  «Краща драматургія» отримав Красноградський дошкільний навчальний заклад № 5, «Автентичність номера» – вокальний ансамбль «Тишенківські зорі» (с. Тишенківка), «Кращі костюми» – представники Петрівського сільського будинку культури, «Кращий вокально-хоровий спів» – аматори Наталинської сільської об’єднаної громади, «Краща виконавська майстерність» –  вокальний колектив «Черешеньки» (с. Попівка). Крім цього, у номінації «Глядацькі симпатії» перемогу здобули щедрувальники коледжу комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» облради та сільського клубу із селища Дружба.

За участь у фестивалі всі учасники отримали дипломи та подарунки.

За словами директора Красноградського районного будинку культури Тетяни Черкашиної, у заходу на майбутнє великі плани.

– Ми цей фестиваль проводимо лише другий рік, утім, він уже стає масштабнішим. Якщо у 2016-му  в нас виступали 17 колективів, то зараз – уже 20. Наступного року буде ще більше. У майбутньому хочемо залучити до фестивалю не тільки районних артистів, а й колективи з інших куточків нашої області. А також наступного року плануємо влаштувати Різдвяну ходу містом, – ділиться Тетяна Черкашина.

У Краснограді не тільки дотримуються старих традицій, а й започатковують нові. До 15 січня в місті триває дитячий конкурс авторських щедрівок і колядок за підтримки Благодійного фонду ім. Героя України І. М. Гулого.

Не викидають сміття і звертаються до дерев

У Великому Бурлуці також є свої традиції гуляння січневих свят. Уже більш ніж 15 років працівники районного Будинку культури за допомогою бібліотекарів і працівників Великобурлуцького краєзнавчого музею готують «Українські вечорниці». Колективи показують сценки з творів Івана Нечуя-Левицького, Миколи Гоголя, Марка Кропивницького, які переплітаються з піснями, танцями, щедрівками, колядками тощо. Глядачі на цьому святі можуть не тільки насолоджуватися творчістю земляків, а й поласувати варениками та салом.

Фото надано Великобурлуцьким РБК

За словами директора Великобурлуцького краєзнавчого музею Тамари Куценко, цьогорічну дату проведення «Українських вечорниць» ще точно не визначено, утім, цей захід планується після 20 січня.

На Дворічанщині, як і в двох згаданих вище районах, теж проходять масові гуляння. Учора, 12 січня, у тамтешньому районному Будинку культури провели концерт, присвячений зимовим святам. Виступали три колективи, які співали щедрівки, колядки та розповідали гуморески. Найменшій артистці Ірині Дякун дев’ять років, а найдосвідченішому Василю Рагузкіну – 75.

Утім, у Дворічанському районі не тільки масово співають колядки й щедрівки, а ще й дотримуються інших давніх традицій Старого Нового року. Так, у трьох селах району – Токарівці, Добролюбівці та Мечніковому – й до сьогодні проводять і старіші обряди.

– Цикл від Різдва до Старого Нового року називають Святки. І все, що починається на Різдво, має логічно завершуватися у Старий Новий рік. Після Різдва в нас люди припиняють викидати сміття і збирають його під покуть. А 13 січня рано-вранці, до світанку, господар з господинею виходять на город і палять його. Вважається, що цей дим благодатний, і він обкурює всі плодові дерева, які в новому році дадуть хороший урожай. Через це багаття стрибають і господарі будинку, це вважається певним процесом їх очищення, – розповідає директор Токарівського сільського будинку культури Олена Мешкова.

Коли пара виходить спалювати сміття, чоловік бере із собою сокиру. І якщо в них є дерева, що не плодоносять, він стукає по стовбуру сокирою, її тильною частиною, і каже: «Якщо ти не родитимеш цього року, я тебе рубатиму». І, за словами Олени Мешкової, такі ритуали допомагали. Бував неплодоносний для яблунь рік, а ті, хто проводив цей обряд, мали врожай.

Є ще один ритуал напередодні Старого Нового року, який здійснюється для збільшення врожаю.

– На Різдво обов’язково в покуть ставиться дідух (перев’язані колоски пшениці), узвар і кутя. Перед Старим Новим роком цей дідух обмолочують і беруть зерна для посівання 14 січня. Господарі будинків, яким посівали саме зерном з дідуха, збирають його. Вони або годують ним курей, щоб ті добре неслися, або додають до насіння, яке сіятимуть у новому році. Наприклад, у комірчині зберігається зерно для майбутнього посіву, і до нього додають зерна з дідуха, щоб урожай був кращим, – каже Олена Мешкова.

У цих трьох селах, як і в інших населених пунктах усієї України, за звичаєм щедрують і посівають, але там присутня одна цікава особливість, яку не скрізь зустрінеш.

Коли приходить перший посівальник, господиня обов’язково змушує його сідати на поріг. Це робиться для того, щоб курочки неслись, щоб незаміжня дівчина, якщо вона є в хаті, заручилася, та й узагалі – щоб добробут був у домі весь рік.

Він прийде –  рік добре пройде

За словами Олени Мешкової, пік дотримання названих вище традицій на Дворічанщині припав на кінець 90-х років минулого століття. Потім з часом це все почало вщухати, і на сьогодні ці дійства виконують лише в десяти дворах цих трьох сіл. І займаються цим уже люди поважного віку, старші  за шістдесят.

Як каже директор Токарівського сільського будинку культури, у цих селах є ще одне повір’я.

– Вважається, якщо першим посівати прийде житель Токарівки Петро Рибалка, то в цілому новий рік проходитиме добре, без особливих труднощів. У роки, коли він приходив посівати в наш БК, нам то проектор подарували, то ремонт зробили, то ще щось, – ділиться Олена Мешкова.

«СК» вдалося знайти 54-річного Петра Рибалку, який щедрує і посіває на своїй малій батьківщині вже майже півстоліття.

– Щедрувати, колядувати й посівати я почав з восьми років. Наразі для мене це не якийсь додатковий заробіток, як для декого – я це роблю для підтримки традицій. За всі 46 років, що я цим займаюся, господарі будинків мені давали багато всього – пряники, цукерки, пироги, яблука, горіхи. Зараз в основному дають гроші, – ділиться спогадами посівальник зі стажем.

Найбільше Петру Рибалці за раз давали 100 гривень, а за один з ранків посівання в нього зібралося близько тисячі. Ці гроші він на себе не витрачає, а купує на них подарунки двом онукам.

Чоловік намагається посівати зерном з дідуха, але якщо немає можливості, то бере пшеницю, ячмінь, овес.

Фото з власного архіву Петра Рибалки

Минулого року Петро через хворобу вперше за тривалий час не щедрував і не посівав, але цього року, попри певні труднощі, планує відновити свою славну традицію.

– 13 січня я заступаю на зміну, тому щедрувати в мене не вийде. Утім, уранці 14 січня змінююсь і, сподіваюся, встигну на посівання до родичів і друзів, – ділиться планами токарівець.

Савелій Мякушко