ОСТРІВКИ УСПІХУ

Коли конкуренти об’єднуються: в чому перевага кластерного підходу в агробізнесі

Європейські принципи ведення бізнесу та чесної конкуренції вирішили впровадити представники агросектора Харківщини. Рік тому в області було створено Агрофудкластер. «СК» дізнавався про перші перемоги та тонкощі співпраці з європейськими партнерами.

Європейська філософія

 

Кластерний підхід розвитку економіки регіонів добре зарекомендував себе у країнах Євросоюзу. Коли експерти Німецької консультативної групи працювали при Уряді України, вони порадили створити на Харківщині агрокластер. Місцеві виробники підтримали цю ідею. Так у липні 2017 року в області з’явився Агрофудкластер. Спочатку він об’єднав п’ять компаній, наразі це вже 21 представник місцевого сільгоспбізнесу – виробників і переробників агропродукції, а також компаній суміжних галузей (логістика, складування, продаж і правовий захист). Члени кластера не тільки вирощують, переробляють, а й створюють продукцію з доданою вартістю – заморожені продукти, варення тощо.

– Найпростіше кластер порівнювати з асоціацією – це певна кількість компаній, які працюють у вузькій сфері, у них є спільні інтереси або спільні проблеми, і вони їх вирішують. Але кластер – це трошки інше, бо він є територіальним об’єднанням, – пояснює член наглядової ради Агрофудкластер Харків Артем Наумов.

Знайти місцевих постачальників фруктів і ягід – таке завдання ставила собі на меті харківська компанія, що увійшла в першу п’ятірку тих, хто об’єднався. Підприємство виготовляє заморожену продукцію і тривалий час змушене було купувати сировину в інших регіонах, а це додаткові витрати на транспортування та логістику. Кластер же допомагає налагодити комунікації між аграріями і знайти місцевих постачальників.
Створений кластер працює за п’ятьма ключовими напрямами роботи: впровадження ланцюжків доданої вартості, сучасних технологій, експортних потужностей, екопродукції, лобіювання та захист інтересів.

– Одна з головних проблем у регіоні – це недовіра бізнесу одне до одного. Наша мета – сформувати таку довіру. У західних країнах фірми доволі часто співпрацюють протягом 100 і більше років. Ми хочемо, щоб на Харківщині також формувалися схожі зв’язки та заробляли би всі більше, – каже Артем Наумов.

Моделі створення


В Євросоюзі існує кілька варіантів створення кластерів. Наприклад, у Баварії всі кластери були створені урядом землі (на кшталт нашої обладміністрації) і фінансувалися певний час із місцевого бюджету, а в Берліні, навпаки, об’єднання ініціював бізнес. Харків’яни також обрали другий варіант – ініціатива йшла знизу.

– Створення кластера під парасолькою влади формує певний шлейф і реакцію бізнесу. Тож ми вирішили обрати фінансування за рахунок членських внесків. Вони доволі невеликі – щоквартально 1000 гривень для виробників агропродукції і 2000 гривень для переробників, – зазначає пан Наумов. – Ми створювали кластер на основі європейського досвіду та розробок. Дивилися, що працює, а що – не дуже. Наприклад, у баварського агрокластера є своя печатка якості, думаю, що й ми до цього прийдемо. Така печатка гарантує, що продукт місцевий і відповідає всім стандартам якості. Баварці частіше купують саме ту продукцію, на якій є така печатка. Європейці, особливо німці, часто віддають перевагу саме місцевому виробникові.

У сусідній Угорщині кластери активно почали створювати у 2009 році, фінансувалися вони за рахунок державної підтримки. Однак у 2012 році уряд заявив, що частково фінансуватиме тільки тих, хто дійсно показує результат, і в результаті кількість кластерів суттєво скоротилася.

Підтримуються кластери й у країнах Балтії – там держава на 80 % компенсує участь у різноманітних профільних виставках. До речі, харківський Агрофудкластер уклав договір про співробітництво з балтійськими колегами. Представники кластерів займатимуться нетворкінгом – обмінюватимуться досвідом, братимуть спільну участь у міжнародних кластерних проектах, залучатимуть грантові програми тощо.

– Співпрацюємо не тільки із закордонними колегами, у нас дуже теплі відносини і з іншими кластерами Харківщини – IT та Fashion, – розповідає менеджер проектів Агрофудкластер Харків Катерина Лепцова. – У напрямі підвищення своєї компетенції ми співпрацюємо з Team Europe, з Офісом просування експорту (Export promotion office), який багато робить для виведення української продукції на зовнішні ринки.

Хочемо на виставку


Першою перемогою харківського аграрного кластера стала участь у найбільшій виставці продуктів харчування Європи – Anuga Food Fair-2017 (Кельн, Німеччина). Хоча спершу харків’янам відмовили в реєстрації, та завдяки підтримці голови правління Німецько-Української промислово-торговельної палати Александера Маркуса через дипломатичні канали протягом двох тижнів удалося вирішити питання участі у виставці. Цьогоріч представники кластера також подали заявку на наступну виставку Anuga (вона проводиться раз на два роки).

– Вихід на європейський ринок – це не тільки європейський покупець. Це як знак якості, що компанія відповідає певному рівню. І, приміром, участь у тій же Anuga – це не обов’язково європейські клієнти, можна продавати і в Африку, і в Азію. Присутність на європейському ринку – це ключі від багатьох світових ринків, – доповнює Артем Наумов.

Наразі Агрофудкластер активно працює над тим, щоб представники харківського бізнесу потрапили на виставку Gulfood у Дубаї – це найбільша виставка продуктів харчування азійського регіону, і сюди також дуже складно пробитися.

Пошук можливостей


До завдань кластера входить і пошук фінансових можливостей здешевити сертифікацію підприємств, що потрібна для виходу на зовнішні ринки. І кластер як організація, що співпрацює з донорами, серед яких і Європейський банк реконструкції і розвитку, допомагає своїм членам знаходити грантові програми, які значно зменшують витрати.

– Наразі один з найбільших виробників органічної малини в Харківській області хоче пройти сертифікацію GlobalGAP (Good Agricultural Practice). Український сертифікат «Органік Стандарт» для експорту на європейський ринок не надто підходить, він швидше для внутрішнього ринку. Кластер знайшов можливості, щоб європейська сертифікація була не така «болюча» фінансово. У ЄБРР є програма для компаній, які запроваджують сертифікацію, і можна компенсувати до 50 %, – пояснює Катерина Лепцова.

Менеджер проектів Агрофудкластера не тільки вишукує грантові програми, а й відстежує всі зміни в законодавстві, у постановах Кабміну тощо. Деякі з таких змін дають також фінансові бонуси для членів кластера.

Артем Наумов

Артем Наумов

Член наглядової ради Агрофудкластер Харків

– Угода про асоціацію не означає, що європейці починають купувати тільки українське. Але нам дали можливість конкурувати на рівні з європейськими компаніями. Сьогодні тема безвізу дуже політизована, але з точки зору бізнесу це великий бонус. Збільшився туристичний потік, а разом з ним відкрилися й нові авіасполучення, а це – можливість швидше діставатися до своїх контрагентів, виставок тощо.

Тонкощі експорту


Семінари та освітні програми кластера допомагають представникам харківського бізнесу проаналізувати ринок ЄС, побудувати свою стратегію для виходу на міжнародну арену.

При цьому Катерина Лепцова зазначає, що потенційний експортер має добре володіти англійською мовою, а ще краще знати й мову контрагента. Компанія повинна мати якісну англомовну версію сайта. А ще експертка радить добре вивчити вподобання та звички тієї країни, куди збираєтесь експортувати.
– Наприклад, у нас молоко на продаж вимірюється літрами, а в іншій країні – галонами. Тож споживачу буде незрозумілою харківська упаковка, – підкреслює харків’янка. – Один з наших членів, що співпрацює з ЄС, коли тільки вивчав ринок, дізнався, що в Європі великою популярністю користується гранола. А в нас тільки кілька крафтових виробників її виготовляють.

З досвіду членів Агрофудкластера, укладання угоди з європейськими партнерами може затягнутися на тривалий час. Швидкість підписання контракту залежить і від національного фактора. Наприклад, з німецьким бізнесом можна і рік, і два йти до того, щоб укласти перший контракт. Німці прораховують усе дуже ретельно й довго, однак якщо вони йдуть у співробітництво, то на десятки років.

– Слід розуміти, що в Україні рідко створюють бізнес, у якого маржа менше за 30 %, а то й усі 100 %. У Європі якщо в бізнесу 2 % рентабельності і він працює багато років – нормальна ситуація, – підкреслює Артем Наумов. – Є таке українське переконання: якщо в нас товар дешевший, то його обов’язково куплять. Насправді це далеко не так. Європейські покупці орієнтовані на перевірених партнерів. Вони готові отримувати менший прибуток, співпрацювати з перевіреним часом партнером.
Якщо справа вже дійшла до укладання угоди, то експерт радить уважно читати те, що підписуєте. Краще, якщо в договорі буде передбачено всі можливі ситуації.

– На етапі укладання договору всі з усіма дружать, і часто український бізнес неуважно читає ті документи, що підписує. Якщо використовувати типові шаблонні договори, то є ризик потім отримати типові шаблонні проблеми, – підкреслює Артем Наумов.
Ще один важливий нюанс, на якому зупиняється експерт: законодавством якої країни регулюватиметься договір.

– При укладанні кожного зовнішньоекономічного договору обирається, яким саме правом регулюється документ. Про це сторони домовляються на стадії підготовки договору. Якщо ви уклали з контрагентом договір, у якому передбачається, що він регулюється Британським правом, то і розгляд спірних справ буде за британським законодавством, – каже Артем Наумов.

А як у ЄС?

 

За даними Національного інституту стратегічних досліджень (аналітичний зріз проводився у 2016 році), повністю кластеризованою є економіка Фінляндії, там виділено дев’ять кластерів. Із 20 кластерів складається економіка Нідерландів, на них держава рівняється при впровадженні інноваційної політики. У Данії працюють 29 кластерів, у яких беруть участь 40 % усіх підприємств країни, які забезпечують 60 % експорту. В Австрії діють трансграничні кластери з Німеччиною, Італією, Швейцарією, Угорщиною, активізуються зв’язки з Францією і Великою Британією.

У ЄС існує також і Європейський кластерний альянс, який об’єднує близько 60 кластерів різних рівнів (міждержавних, національних, регіональних).
А от в Україні кластерний підхід розвитку тільки зароджується. Наприклад, у Харківській області, за різними даними, існує від трьох до шести кластерів.

 

Автор Юлія Шматченко

 

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа».  Проект реалізується за фінансової  підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства  закордонних справ Республіки Польща.  Думки, виражені в цій публікації,  відбивають виключно точку зору автора(ів)