Спецпроект «СК»

Як вирішується питання гендерної рівності в Німеччині: досвід українки

Справедливість у правах як чоловіків, так і жінок – давно норма для розвинених європейських країн. Та чи справді все так рівно у європейців? «Ні», – каже наступна героїня «Простого питання», яка три роки прожила у Німеччині. 

Для Марини Шевцової «гендер», «рівність», «права людини» – не звичайні слова, а предмет її наукових інтересів. Свого часу, після здобуття у Дніпровському виші економічної освіти і ступеня кандидата наук у цій галузі, вона переключила увагу на політологію та сферу прав людини. Знаючи добре англійську, вирішила здобути освіту за новим фахом за кордоном. Навчалася спочатку в угорському виші. Згодом подалася до аспірантури у Берлінську вищу школу соціологічних наук. Там же після трьох років досліджень захистила чергове докторське звання. Марина аналізувала, який вплив має Європейський Союз на просування прав лесбійок, ґеїв, бісексуалів і трансґендерів (ЛГБТ) в Україні та Туреччині.

Восени 2017– го Марина повернулася додому, в Україну. Нині вона працює в організації, яка надає психологічну, освітню й юридичну допомогу батькам ЛГБТ.
За словами нашої героїні, за ті шість років, які вона провела за кордоном, удома багато чого змінилося стосовно рівності між статями. Як позитив називає те, що два роки поспіль у Києві безпечно проходять марші за рівність, медіа стали доброзичливішими до цієї теми, напркилад, ЗМІ почали використовувати фемінітиви («депутатка», «губернаторка» тощо). Та, на думку Марини, досі в Україні немає нормального антидискримінаційного законодавства.

Марина Шевцова

– Я б не сказала, що Німеччина показує 100 % позитивний приклад з гендерної рівності, – говорить Марина. – Це скоріше характерно для скандинавів. Тим паче, треба зважати, що столиця і периферія у цьому питанні різняться.

Тому, зі слів героїні, у Берліні (якщо дивитися на молодше покоління – 25–40 років) картина із гендерною рівністю позитивна.

– Німецька молодь набагато раніше відокремлюється від своїх батьків. Нормальним є вже після школи їхати з дому. І думаю, що завдяки цій сепарації чоловіки набагато швидше вчаться самостійності: прибирати за собою, готувати їжу, повністю себе обслуговувати. Ті німецькі пари, які я бачила, не мають такого традиційного поділу: жінці – хатнє прибирання і приготування їжі, а чоловікові – добування грошей. Цей стереотип не про німців, – розповідає Марина. Але у невеликих містечках і селах мешкають не такі гендерно прогресивні сім’ї. У провінції переважає традиційний німецький лад, коли жінка господарює вдома, а чоловік ходить на роботу.

– Знову ж таки, у німецьких селах важко бути відкритим гомосексуалом. Тиснутимуть і на дівчину, яка житиме з чоловіком разом до шлюбу. Усі ці стереотипи залишаються у сільській місцевості, – говорить українка.

Її також вразило 15-річне дослідження німецького соціолога щодо розподілу обов’язків у німецьких родинах. І, як виявилося, у перші роки шлюбу між чоловіком та жінкою тримається рівноправ’я, але, тільки-но у родині з’являється дитина, моментально відбувається перекіс, і неважко здогадатися, у чий бік. І навіть після того, як дитина зростає і мама виходить з декрету, рівноправ’я у родину не повертається.

Марина Борейко

Марина Борейко

Бренд-менеджер, Харків:

– Чи зіштовхувалися ви у Німеччині з випадками гендерної дискримінації?

Марина Шевцова

– Так, у такій європейській країні, як Німеччина, також є прояви гендерної дискримінації. Наприклад, вона досі має велику різницю в оплаті праці чоловіків і жінок. Цей розрив сягає приблизно 20 %, і не в бік жінок. Зберігається також фемінізація деяких професій, так само, як і у нас. Скажімо, заробітна плата шкільних учителів тут не дуже висока, тому вчителька молодших класів, вихователька дитсадка – це все сфери жіночі.

Якщо ж подивитися на вищу школу, то ситуація змінюється. І тут більше чоловіків, знову ж таки, бо грошова винагорода приваблива для них. До прикладу, два роки тому (не думаю, що за цей час цифра суттєво змінилася) 80 % посад професорів у німецькій вищій школі були за чоловіками. Зараз із цим намагаються боротися – скажімо, якщо при наборі в аспірантуру є десять позицій, то останню нададуть жінці, якщо, звичайно, вона матиме досить якісне резюме.

Особисто я у Берліні відчувала дискримінацію не тільки як жінка, а й як українка. Наприклад, мені не хотіли здавати в оренду житло через певні уявлення про те, який спосіб життя ведуть українські жінки. Я можу тільки здогадуватися, що уявляли орендодавці, але вони були не дуже привітними.

Валентина Какадій

Валентина Какадій

Віце-директорка з виховної роботи Огіївського НВК, Сахновщинський район

– Як влада Німеччини регулює гендерну політику у державі?

Марина Шевцова

– Для гендерної політики Німеччини позитивними показниками є те, що країну на позиції канцлера очолює жінка, міністр оборони – також жінка. Є квоти у парламенті, і нині там до 30 % жінок. Але з іншого боку, міністри економіки, внутрішньої політики, охорони здоров’я – це чоловіки, а міністерство освіти очолює знову жінка. Тобто традиційно жіночі позиції все ще залишаються жіночими.

Певні кроки з боку держави є, я їх помічала навколо себе. Кожного року в університеті нам розповідали, що у закладі є спеціальна людина, яка займається питаннями гендерної дискримінації та харасменту (домагань). Будь-хто міг звернутися до цієї уповноваженої особи й отримати юридичну, психологічну, та іншу підтримку.

Щодо декретної відпустки, а вона складає шість місяців, то її можуть взяти і чоловіки, так само як віднедавна стало і в Україні. Декрет можна розбити, як заманеться. У цей час оплачують приблизно 70 % зарплати, але є певні обмеження. Мій колега-науковець скористався цим правом, але в родині це вже була третя чи четверта дитина. Інша колега розповідала, що її чоловік пішов у декрет, бо її заробітна плата була вищою, тому для родини було вигідно зробити так.
У німецьких жінок є претензія до держави щодо абортів і контрацепції. Тут уже третій рік поспіль ідуть жваві дебати щодо цього питання. У Німеччині аборти дозволені, але жінка перед операцією має пройти консультацію з психологом. До того ж держава фінансово не покриває громадянам витрати на контрацептиви, як це робиться у скандинавських країнах.

Натомість Німеччина підтримує незалежно від статі батьків-одинаків. З одного боку, такі родини отримують податкове полегшення, але гроші, які дають на дитину, – а це 300 євро на місяць – насправді дуже невеликі у масштабах країни.

Мене зацікавило, що розлучення в Німеччині для сторін влетить у копієчку: від 100 євро (понад 3245 гривень) за судові витрати та не менше 1000 євро (понад 32 тисячі гривень) за послуги адвоката. І щоб розійтися офіційно, чоловікові та жінці треба рік прожити окремо. Після цього терміну можна подавати документи на розлучення. Дуже багато пар обходять цей момент – розривають стосунки й живуть окремо, але за документами вони не розлучені. І з того ж самого мотиву, що потім у разі розлучення доведеться багато платити, деякі пари не узаконюють стосунки, а живуть разом і народжують дітей. Серед моїх знайомих таких було чимало.

Якщо пара розлучається, аліменти можуть призначатися будь-якій стороні, навіть якщо мати залишається з дитиною. Якщо німкеня має більший місячний дохід, то поки її екс-чоловік знову не візьме шлюб, вона має йому сплачувати певну компенсацію.

Сергій Лісняк

Сергій Лісняк

Інженер, Харків

– Чи вітають із Восьмим Березня жінок у Німеччині? І взагалі, традиційних повсякденних ритуалів, як-от відкрити двері перед жінкою, подати їй руку, ще дотримуються там?

Марина Шевцова

– Восьме Березня – це, звичайно, не державне свято. Як правило, у Берліні проходять марші за права жінок. Квітів і подарунків, як прийнято в Україні, чоловіки жінкам не дарують. Інша річ – День матері. У цей день багато хто їде додому з привітаннями. Я помітила, що у порівнянні з українцями, у німців набагато дистанційованіші стосунки з батьками. Щоб хтось телефонував батькам кожного дня – скоріше рідкість. Норма – раз на два тижні. Тому поїхати привітати маму на свято важливо, бо в принципі, вони не так часто навідуються додому.

Щодо ритуалів, то вони потроху стираються. Відкрити двері – це ще залишається, а от допомогти жінці піднести важке – уже під питанням. Виправдовується це тим, що чоловік таким чином може образити самодостатність жінки. Щоправда, у Німеччині є певна група чоловіків, які вважають себе консерваторами і шукають «нормальну» жінку. А «нормальна» в їхньому розумінні – це та, яка дозволить йому платити за неї у кафе, буде жіночною тощо.

До речі, у Німеччині немає звичаю платити за жінку постійно. Нормально поділити рахунок, наприклад, у кафе, навпіл. У мене були знайомі, у парі яких жінка певний період часу мала вищу заробітну плату і вона платила. І це було цілком нормально, ніхто їй не казав, що вона зустрічається з невдахою. Або дуже часто бюджет у німецьких родинах окремий – її та його. Є ще загальний рахунок, щоб кидати на нього гроші за житло, на комунально-побутові платежі тощо.

Важливо

Зобов’язання Європейського Союзу стосовно впровадження гендерної рівності мають довготривалу історію. Фактично, усі основні документи ЄС містять статті про недискримінацію, рівні права і можливості для жінок і чоловіків. Передусім, до уваги береться ідея забезпечення гендерної рівності на ринку праці. Свого часу рівне ставлення до чоловіків і жінок було одним з основних принципів ЄС із моменту його створення, і принцип гендерної рівності займає центральне місце в усій його діяльності й нині.

На виконання Угоди про асоціацію з ЄС за напрямом антидискримінація та гендерна рівність Україна має виконати сім завдань. Поки що ми встигли закрити два – щодо «поліпшення безпеки та охорони здоров’я на виробництві вагітних працівниць, працівниць, які нещодавно народили або годують» та «забезпечення рівності жінок і чоловіків у сфері соціального забезпечення працівників, у тому числі самозайнятих осіб, чия робота перервана через хворобу, нещасний випадок або вимушене безробіття тощо». До слова, ці антидискримінаційні поправки до трудового законодавства були умовою надання нам «безвізу».

У 2017-му Україна мала виконати ще три завдання: щодо удосконалення механізму реалізації права на захист від дискримінації за ознакою статі в доступі до товарів і послуг, їх постачання і надання; встановлення скороченого та неповного робочого дня/тижня для осіб, які вийшли з батьківської відпустки; щодо усунення дискримінації за ознакою статі щодо батьківської відпустки у разі усиновлення. Та поки з цим гальмуємо. На цей рік за планом – виконання ще двох завдань. Вони стосуються дотримання рівноправ’я на роботі.

Ще одним минулорічним кроком України до гендерної рівності стало запровадження у червні Урядової уповноваженої з питань гендерної політики. До слова, Кабмін уперше в історії українських урядів визначив гендерну рівність одним зі своїх пріоритетів. На цю посаду 14 лютого призначено правозахисницю, президентку Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна», до слова, харків’янку Катерину Левченко. Основними її завданнями стане координація роботи в гендерному напрямі всіх міністерств і державних органів, контроль дотримання Урядом принципу гендерної рівності, допомога в розробці державних програм з питань гендерної рівності, співпраця з міжнародними організаціями та громадянським суспільством.

 

Автор: Тетяна Василець