Сергій Чернов: У владі має бути симбіоз нових ідей – з фаховим підходом і досвідом

Сергій Чернов: У владі має бути симбіоз нових ідей – з фаховим підходом і досвідом

Питання миру, трудової міграції, підняття рівня заробітних плат і пенсій, підтримка вітчизняного виробника та продовження процесу децентралізації – про своє бачення майбутнього України розповів кандидат у народні депутати України по 179 виборчому округу Сергій Чернов.

– Сергію Івановичу, більш ніж десять років ви очолюєте Харківську обласну раду. Загалом, як розпочиналася ваша професійна кар’єра та що спонукало вас піти в народні депутати?

– Дійсно, вищий представницький орган нашого регіону я очолюю з 2008 року. За першою освітою я інженер-механік. Після закінчення школи навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства. Тривалий час працював на виробництві, опікувався питаннями будівництва заводів, які спеціалізуються на насінництві, налаштуванням технічного обладнання. Потім чотири роки очолював відділ з організації фермерських господарств облсільгоспуправління, після – працював у головному управлінні сільгосподарства облдержадміністрації. Тоді мені довелося познайомитися з Євгенієм Петровичем Кушнарьовим, який на той час очолював обл­держадміністрацію. Він запросив мене до своєї команди, після чого я чотири роки працював у нього економічним радником. Саме Євгеній Кушнарьов запропонував мені зробити перші кроки в регіональній політиці. 

Тричі був обраний депутатом обласної ради від Красноградщини. У депутатському корпусі я тричі також отримував підтримку моїх колег, які обрали мене спочатку заступником, а потім головою Харківської облради. За цей час я закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Маю честь очолювати наглядові ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка.
Із 2010 року я тричі обирався президентом Української асоціа­ції районних та обласних рад. Мав можливість ознайомитися з діяльністю місцевого самоврядування за кордоном, коли протягом шести років входив до складу делегації України в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи.

Разом зі своїми однодумцями я стояв у витоків реформи місцевого самоврядування та децентралізації, лобіював це питання протягом багатьох років. Упроваджуючи процес децентралізації, ми намагалися внести зміни до Конституції. Але парламент проголосував їх лише в першому читанні. Було внесено зміни до Бюджетного та Податкового кодексу. Далі треба було прийняти ще низку законодавчих актів, забезпечити реалізацію нормативних документів, але цього не зробили. Почалися вибори президента, потім позачергові парламентські. Приходять нові люди у владу, і дехто чує слово «децентралізація» вперше. На меті цієї реформи – розподілити повноваження так: на місцях – у селі чи місті, там, де живуть люди, – має бути найбільше повноважень, відповідні податки та збори, що забезпечить ресурс для виконання цих повноважень – власних і делегованих. На районному рівні повноважень менше, на обласному – ще менше.
А державній владі без того є чим займатися – армія, зовнішня політика, розвиток науки тощо. За це боровся і хочу продовжувати боротьбу в парламенті. Тому вважаю, що маю професійну підготовку та професійний досвід, щоб поборотися за право бути народним депутатом України.

– Чому вирішили балотуватися саме по 179 виборчому округу, який охоплює  Зачепилівський, Красноградський, Кегичівський, Сахновщинський, Лозівський райони та місто обласного значення Лозову?

– Річ у тому, що період мого становлення як особистості пов’язаний з Красноградським районом – це моя мала батьківщина. Мій батько все життя працював учителем. Мати – медичною сестрою. Старша сестра проживає на Красноградщині.

Будучи багато років депутатом від цього району в облраді, завдяки командній роботі з місцевою владою нам вдалося вирішити чимало проблемних питань, з якими зверталися люди.
Але завдяки специфіці своєї діяльності я знайомий не тільки з цим районом, а й з усіма в області без винятку. Отже, Зачепилівський, Кегичівський, Сахновщинський чи Лозівський райони для мене також близькі, тут багато моїх друзів. Під час поїздок у різні райони Харківщини я напрацював чіткий план дій, що треба робити на рівні держави для того, аби покращити життя кожної громади, і конкретно для окремої території.

– Під час робочих поїздок ви зустрічаєтеся з жителями різних куточків області. З якими основними проблемами до вас ідуть люди?

– Спільне питання для всіх жителів Харківщини, та й усієї України, – це питання миру. У країні, яка веде війну, неможливо налагодити нормальну роботу економіки, залучати інвестиції, а значить, формувати належні бюджети, впевнено бачити перспективи розвитку. Це перше завдання та побажання людей, яке я чую. Також це і моє внут­рішнє переконання, тому вважаю, що цим питанням треба терміново займатися.

Разом з тим потрібно зупинити трудову міграцію. У пошуках кращої долі люди змушені залишати свої сім’ї, погоджуватися на важкі житлові умови та умови праці, заробітні плати, нижчі від загального рівня у країні, де вони працюють. Люди у своїй країні мають отримати робочі місця, гідні заробітну плату та пенсії, платити відповідні податки. Також люди порушують питання пенсійної реформи. Вважаю, що вона недолуга, а підняття пенсійного віку неприйнятне для нашої держави з урахуванням середньої тривалості життя 65–66 років. Це калька, взята в заможних держав, таких як Швеція чи Норвегія, де середня тривалість життя понад 80 років.

Наступне питання стосується ремонту доріг. Три роки тому Харківська обласна рада створила відповідне підприємство «Дороги Харківщини» та забезпечила його новітньою технікою і професійними кадрами. За останні два роки на ремонт і відновлення доріг у регіоні з обласного бюд­жету було спрямовано мільярд гривень. Було повністю відновлено покриття доріг на Куп’янськ, Ізюм, у напрямку Сумської області через Богодухівський та Краснокутський райони. Повним ходом іде будівництво, скажімо, зовсім нової дороги Мерефа – Павлоград через Первомайський і Лозову. Тепер з цим ресурсом – організаційним, кадровим і фінансовим – ми можемо далі працювати, будуючи дороги між районними центрами.
Дуже часто запитують про ставлення до ринку землі. Поки що я категорично проти можливості запустити іноземний капітал і скупати землі. Земля в Україні недооцінена, немає ладу в документообігу, немає чітко встановлених меж, не проведено інвентаризацію.

У нашому окрузі дуже велике значення має промисловість. Газодобувна – для Красноградщини. Управління бурових робіт має бути завантаженим. Прикро, що ми запрошуємо представників інших держав при тому, що в нас у Краснограді – кращі фахівці та потужніше управління. Потужні підприємства є і на Лозівщині. Приміром, Панютинський вагоноремонтний завод, який з 1 січня не має замовлень від Укрзалізниці – свого роботодавця. Завод втратив статус юридичної особи й не може брати замовлення, що не мають відношення до спеціалізації. Так само у важкому стані й потребує допомоги, щоб отримати належне завантаження замовленнями, Лозівський ковальсько-механічний завод. Таких підприємств узагалі дуже багато. У державі має запрацювати система підтримки вітчизняного виробника, можливість отримувати кредити, залучати інвестиції, отримувати компенсацію з боку держави.
Під час зустрічей жителі області часто порушують питання реформи системи охорони здоров’я. Депутати Харківської облради, я в тому числі, не сприймають багато кроків, які робить Міністерство охорони здоров’я. Так само не зрозуміла команда, котра там працює. Ми відстояли можливість поки що не формувати медичні округи, щоб не здійснювати оптимізацію закладів охорони здоров’я та не скорочувати медичний персонал.

– Основним під час цьогорічної виборчої кампанії стало гасло «Нові обличчя в політиці». Ваша думка щодо цього?

– Вважаю, такі питання виникають через те, що популізм став державною ідеологією. Надто велика кількість людей, наділених повноваженнями на державному або місцевому рівнях, обіцяють те, що не можуть виконати, або забувають свої обіцянки.

Тому, відповідаючи на запитання про нові обличчя, скажу, що це непогано. Особисто я йду до Верховної Ради вперше. Як на мене, до кожного кандидата треба підходити індивідуально, аналізувати, чи спроможна людина ефективно працювати в законодавчому органі, чи має вона належну професійну підготовку. Подивитися на життєвий досвід, професійні досягнення, навіть моральні сторони характеру.

На мою думку, треба довіряти справам. Саме в цьому знаходити нові обличчя. Не можемо ми замінити професіоналів, підготовлених і досвідчених людей тими, хто не має освіти й належної практики. Такі експерименти не можна робити з державою через великі ризики.

Тож, у владі має бути симбіоз молодості, енергії, нових ідей – з фаховим підходом і досвідом. Має бути баланс, особливо в парламенті, де повинні бути представлені різні погляди та інтереси різних вікових груп.