Пабло Пікассо та Ольга Хохлова: українське кохання засновника кубизму

Пабло Пікассо та Ольга Хохлова: українське кохання засновника кубизму

Фото: artchive.ru

Що ми знаємо про Пабло Пікассо? Що його повне ім’я складалося аж із 16 імен (Пабло Дієго Хосе Франсіско де Паула Хуан Непомусено Марія де лос Ремедіос Сіпріано де ла Сантісіма Тринідад Мартир Патрісіо Руїс і Пікассо), що він був основоположником кубізму, що сьогодні він – найдорожчий і «найпопулярніший» у крадіїв художник.

Творчість митця й донині викликає бурхливі дискусії, а його біографія сповнена легенд, домислів і таємниць. Цього екстравагантного й темпераментного іспанця надихало багато муз, але протягом 35 років його офіційною дружиною залишалась українка, уродженка Ніжина Ольга Хохлова. Про неї друзі художника якось не надто добре відгукувалися; ба більше, багато хто її відверто недолюблював, що знайшло відображення в мемуарах. А біографи Пікассо, які по суті знали про неї тільки з його слів, рідко вдостоювали Ольгу серйозною увагою. Була балериною, вийшла заміж, народила сина, збожеволіла. Але чим ця жінка так привернула Пікассо? Чи було їх сімейне життя нещасливим із самого початку? І як це – бути законною дружиною і бачити, як чоловік змінює одну коханку на іншу?

Дочка полковника

Ольга народилася 17 червня 1891 року в українському містечку Ніжині. Її батько – полковник Степан Хохлов – був суворий, і дочку тримав у строгості. Захоп­лення балетом він не схвалював. Згодом сім’я переїхала до Києва, і мати, потураючи Ользі, потайки від батька возила її на заняття; при цьому батько й мати були категорично проти балету як професійного заняття. Але Ольга виявила неабияку рішучість і, як тільки випала нагода, просто втекла в трупу до відомого імпресаріо, засновника «Російських сезонів» у Парижі Сергія Дягілєва. Про її «танцювальний» період до нас дійшли суперечливі відомості. Хтось із трупи казав, що вона була посередньою танцівницею, і Дягілєв тримав Хохлову у трупі тільки через привабливу зовнішність і благородне походження. Але відомо, що Дягілєв не терпів нездар і вже точно не став би випускати на сцену безталанну балерину лише за «красиві очі». Коротше кажучи, Ольга не була «примою», але, безумовно, мала деякий талант, хорошу техніку й незвичайну працьовитість. На момент знайомства з Пікассо вона танцювала у трупі вже п’ять років.

Римський роман

Пікассо приїхав у Рим на початку 1917-го, щоб розважитися й дати собі раду після пережитих любовних драм. У грудні 1915-го померла його кохана Марсель Умбер, якій він присвятив десятки кубістичних картин. Правда, після її смерті Пікассо доволі швидко оговтався, завів нові стосунки й навіть збирався одружитися – 35-річний художник вирішив, що йому необхідні спокій і гармонія, «тиха гавань», щоб залікувати рани. Наречена в останній момент передумала... а потім Пікассо, працюючи над декора­ціями та ескізами до дягілєвського балету «Парад», познайомився з Ольгою Хохловою.

Уперше побачивши дівчину, темпераментний іспанець захоп­лено вигукнув: «Маєте приголомшливий вигляд!» Він почав очаровувати й підкорювати дів­чину з усією силою своєї привабливості. Першим сюрпризом для Пікассо стало те, що Ольга приймала його залицяння якось дуже вже стримано й говорила, що своїм напором він її компрометує. Ще більше його вразила її цнотливість. Помітивши, що художник усерйоз захопився Хохловою, Сергій Дягілєв попередив його, що російська дівчина з благородної родини не пожертвує своєю незайманістю, якщо не буде впевненою в тому, що чоловік готовий взяти її собі за дружину. Для Пікассо це був лише черговий виклик. Скритність і зам­кнутість Ольги ще більше його розпалювали. Він готовий був навіть взяти шлюб, аби ця жінка стала його. Зрештою, він же збирався стати розсудливим...

Мама казала

З Парижа трупа Дягілєва вирушила в Барселону. На той момент питання одруження Пабло й Ольги вже було вирішеним, і художник представив наречену матері. Донья Марія прийняла дів­чину тепло, ходила на її виступи, але все ж вважала за потрібне застерегти її: «Бідна дівчинко, ти й гадки не маєш, на  що прирікаєш себе. Будь я твоєю подругою, то порадила б не виходити за нього в жодному разі. Я не думаю, що з моїм сином, який стурбований тільки собою, зможе бути щаслива хоча б одна жінка». Ольга, на той час уже безоглядно закохана, до слів доньї Марії не прислухалася.

У Росії саме спалахнула революція, і дівчина виявилася остаточно відрізаною від сім’ї. Її батько і троє братів загинули, мати й сестра спішно переїхали до Грузії.

Майже весь час Ольга проводила з нареченим, він постійно її малював і навіть повернувся до класичного стилю заради коханої, яка хотіла впізнавати себе на портретах. Незабаром Пабло домігся і дозволу ночувати в її кімнаті. Трупа Дягілєва вирушила на гастролі в Південну Америку без неї. Більше Ольга Хохлова на сцену не виходила.

За законом

Спочатку їх весілля було призначено на травень 1918 року, але його довелося відкласти – одного ранку Ольга прокинулася з моторошним болем у нозі й не змогла встати з ліжка. 12 липня наречена, спираючись на тростину, зробила крок до вівтаря. Медовий місяць подружжя Пікассо провели в Біарриці, а потім приїхали в Париж і поселилися в розкішних апартаментах.

Житло було строго розділено на дві частини – чоловічу й жіночу. Свою (а точніше – загальну) частину Ольга обставила елегантно і стильно й суворо стежила за чистотою і порядком. У другій частині будинку безроздільно панував Пабло: тут була майстерня, в якій, відповідно до його темпераменту, панував хаос. І тут же, до речі, зберігалася коробка з речами, які Пікассо залишив на пам’ять про своє перше велике кохання – Фернанду Олів’є.

Одружившись, художник дуже змінився, і приятелі почали дорікати йому, що він перетворився на справжнього буржуа. Винною, само собою, призначили його дружину. Однак художник і сам охоче грав роль респектабельного пана та добропорядного чоловіка. Він почав одягатися в дорогі костюми, супроводжував Ольгу на балах і приймав у гостях паризький вищий світ. А його колишні друзі були занадто «неформальними» й погано вписувалися в це нове життя.

У лютому 1921 року Ольга Пікассо народила сина, якого назвали Полем (Пауло). Спочатку Пабло не міг нарадуватися появі спадкоємця. Він нескінченно малював сина на руках дружини та сяяв від гордості й батьківської любові. Однак Ольга надмірно опікала сина і крім ролі світської левиці, дружини великого художника, активно грала роль матері сімейства. Паб­ло до того моменту чи то вже награвся у «пристойного» буржуа, чи то втомився від нападок друзів на його спосіб життя. Одній зі своїх моделей він пояснював: «Розумієш, Ольга любить чай, ікру й тістечка. А я – ковбасу з бобами».

Розлад

Незліченні звані вечори і світські раути втомлювали Пабло, але на них він заводив корисні знайомства. У той час ще однією причиною розладу між подружжям стало ставлення Ольги до сина. На думку художника, вона занадто балувала й опікала хлопчика. Постійне роздратування Пікассо знаходило вихід у його картинах. Невдовзі класицизм у його творчості поступився місцем новим революційним пошукам. Улітку 1923-го художник придбав квартиру поверхом вище й почав вести ще більш незалежне життя, ніж зазвичай. Нікому зі служниць не дозволяли туди входити, і навіть Ользі потрібно було попросити дозволу, щоб нанести візит чоловікові. Пікассо рідко бував удома і знову почав ходити в борделі.

1927 рік став для подружжя Пікассо початком кінця. У січні Пабло зустрів 17-річну Марі-Терез Вальтер. Щоб приховати інтрижку від дружини, він най­няв квартиру для побачень неподалік того місця, де познайо­мився з дівчиною. При цьому художник і далі жив під одним дахом з Ольгою, яка не збиралася відмовлятися від ролі елегантної дружини й бездоганної господині. Утім, Пабло й сам не збирався розлучатися. Маска зразкового сім’янина була йому прекрасним прикриттям.

Гірку правду Ольга побачила на масштабній виставці-ретроспективі Пікассо у 1932 році. Пристрасть чоловіка до іншої жінки постала перед нею в усій повноті – від однієї безсоромної картини до іншої. Останньою краплею для Ольги стала вагітність Марі-Терез Вальтер. Забравши сина, дружина з’їхала з квартири чоловіка й доручила своєму адвокату скласти опис усього майна Пікассо, чого художник їй так і не пробачив. Дати дружині розлучення він теж відмовився, адже в цьому разі їй відійшла б половина його картин.

Мадам Пікассо

До останнього дня свого життя Ольга залишалася мадам  Пікассо. Жінка відчайдушно чіплялася за щасливі моменти з минулого. Саме тому вона переслідувала Пікассо на вулицях, нагадуючи йому, що перед Богом вони все ще чоловік і дружина, писала йому листи і відправляла фотографії сина, переїхала за Пабло в Канни, де кочувала з одного готелю в інший. Друзі художника оголосили її божевільною, а сам він про­довжував змінювати жінок.

У 1953 році Ольга серйозно захворіла. Рак з’їдав її тіло довго й болісно. Останні місяці вона провела в лікарні, благаючи кожного зі знайомих, що приходили до неї, покликати Пабло. Художнику передавали ці прохання, але він жодного разу не відвідав дружину. Ольга згадувала дні, коли танцювала на сцені, і мріяла знову приїхати в Росію. Єдиним, що залишилося в неї від колишнього життя, була велика скриня, запов­нена старими костюмами, порожніми флакончиками від духів, листами й сотнями фотографій. Мадам Пікассо померла 11 лютого 1955 року. Пабло на її похорон не прийшов.

Номер два

Пабло Пікассо пережив першу дружину на 18 років. У 1953-му він зустрів ту, якій судилося стати його останньою музою і вір­ною помічницею – Жаклін Рок. У березні 1961 року Жаклін стала другою мадам Пікассо. Нареченому було 79, нареченій – 34. «Кожного разу, коли я міняю жінку, я повинен спалити ту, що була останньою» - говорив Пікассо.

Читайте також: Одрі Хепберн та чоловіки її життя 

Автор: Інна Можейко