П`ятий чоловік Людмили Гурченко: 20 років поруч із суперзіркою екрана

П`ятий чоловік Людмили Гурченко: 20 років поруч із суперзіркою екрана

Фото: stuki-druki.com

З шести чоловіків суперзірки екрана один, за дивним збігом, був, як і вона, харків’янином. Попри велику різницю у віці вони прожили разом майже два десятки років – найбільш плідних у житті актриси. Чи було це ще одним простим збігом і яким був чоловік, що стояв «за» зіркою?

Біографію нашої знаменитої землячки вже давно розклали, що називається, по поличках. А після її смерті інтерв’ю про неї давали навіть ті, хто мало знав актрису. Костянтин Купервейс, що жив вісімнадцять років з нею пліч-о-пліч, який виховував її дочку, акомпанував їй на концертах і смажив їй серед ночі картоплю, довго мовчав. Він заговорив тільки тоді, коли у 2015 році на екрани вийшов біографічний серіал «Людмила Гурченко». І мріє про той час, коли в пам’яті (це і про нашу спільну пам’ять теж) про «його Люсю» залишиться тільки хороше.

До Люсі...

Костянтин Купервейс народився в 1949 році в Харкові в родині музикантів. Його батько, уродженець Польщі, у СРСР опинився, коли частина Польщі стала радянською. Усі його рідні загинули в концтаборі Треблінка, він залишився живий чудом. Герой фільму Поланскі «Піаніст» Владислав Шпільман і вся його історія начебто списані з Купервейса-старшого.

Батьки багато гастролювали, вихованням хлопця в основному займалася бабуся. За її наполяганням Костя змушений був займатися музикою, яка, за його визнан­ням, наводила нудьгу. І в музичну школу він ходив, щоб не засмучувати улюблену бабусю. Відслуживши в танкових військах, у 20 років Костянтин одружився, але незабаром розлучився. Поступово він почав розуміти, що головною для нього є музика, вступив до консерваторії. Після її закінчення вирішив стати акомпаніатором і переїхав у Москву. Був прий­нятий у московський естрадний оркестр під керуванням Олександ­ра Горбатих (його так і називали – «оркестр Горбатих»). Майбутнє набувало реальних обрисів.

Людмила + Костянтин

1973 рік. Їй – 38, йому – 24. Різниця не просто в 14 років – різниця в ціле життя. Вона – зірка, яка перебувала в зеніті слави після «Карнавальної ночі»; зірка, яка встигла відчути не тільки смак слави, а й гіркоту забуття. Він – піаніст у джазовому оркестрі «Товариш кіно», з яким виступали тоді популярні кіноактори Нонна Мордюкова, Алла Ларіонова, Наталя Фатєєва, Олег Анофрієв і, звичайно, Людмила Гурченко. По суті, це було шоу, де співали, танцювали, читали вірші. Після однієї з репетицій Людмила підійшла до рояля і похвалила його гру. У відповідь Костянтин, сама люб’язність, простягнув їй касету з рок-оперою «Ісус Христос –  суперзірка». Через місяць вона повернула касету, а ще через деякий час зателефонувала і запропонувала піти на перегляд картини Ташкова «Діти Ванюшина». Після перегляду запросила до себе. Він зайшов. І залишився... І був він з нею довше, ніж усі попередні чоловіки, не вимагаючи ні штампа в паспорті, ні «завести дитину», і взагалі не вимагаючи нічого для себе. Костянтин був її акомпаніатором, секретарем, фінансовим директором, продюсером, менед­жером і чоловіком. Людмилі Гурченко, яка тільки-но втратила батька, якого дуже любила, здавалося, що Костянтин посланий їй замість нього. При тому, що зовні Купервейс не являв собою нічого особливого, та й зросту невеликого; при тому, що деякі доброзичливці їй сичали: «Молодшого в тебе ще не було» – вона танула від його непереборної чарівності. А подруги відзначали ознаки миттєвої, з першого погляду, закоханості.

Незоряна зірка

У всіх інтерв’ю Костянтин Купервейс не втомлюється повторювати, що Людмила Гурченко – дивовижна жінка: жорстка, вимог­лива, до кінця віддана тільки роботі, точніше, своєму мистецтву. Вона чесно й безкомпромісно служила йому, а від інших вимагала такого ж служіння собі, насамперед – від близьких. Вона могла буквально з нічого сама створити собі нове вбрання (і воно завжди справляло на ній враження розкішного); вийти в люди в сережках, які їй з якогось дріб’язку зробив Костянтин; не була панею – легко переносила всі тяготи побуту, не перебирала харчами, не вередувала й не істерила. Вона була занадто чистою і занадто самолюбною, щоб користуватися протекцією високопоставлених «покровителів», і завжди була впевнена, що проб’є дорогу своїм талантом. Ніколи не сиділа на жодних дієтах, їла все підряд і не втомлювала себе на тренажерах; на знімальному майданчику могла зробити майже все. Майже – бо, як не вимагав Герман у фільмі «20 років без війни», Людмила Гурченко так і не змогла закурити в кадрі.

«Вона володіла якоюсь гіпнотичною силою, що діяла не тільки на мене – на всіх навколо. Маленька жінка в хустці обводила поглядом знімальний майданчик, і розмови тут же вщухали. Вона могла тихо сказати маститому оператору: «Ці «бебики» треба прибрати, а на той прожектор поставити рожевий фільтр...» І він прислухався, бо Гурченко була великим професіоналом», – розповідав в одному з інтерв’ю Костянтин Купервейс.

Обслуговуючий персонал

Уперше отримавши піднос зі сніданком «у ліжко», Людмила настільки була вражена такою турботою, що розплакалася. А з роками, як це не прикро, до подіб­ної турботи звикла, як до даності. Як і до всього іншого. До того, що чоловік ходить на батьківські збори до її доньки і що та називає його татом. До того, що чоловік робить ремонт і передруковує на машинці текст «Мого дорослого дитинства», написаний ручним способом в амбарній книзі. «У нас був прекрасний тандем: і творчий, і особистий. І от якраз найбільше Люся боялася саме моєї незалежності, адже тоді вона просто втратила б свій вплив. Ми начебто працювали на одну кишеню, та тільки вона за концерт отримувала десять карбованців, а я – карбованець. Але й вона від мене дуже залежала. Наприклад, була абсолютно безпорадною в побуті, усі ці клопоти лежали на мені. Коли їй хтось телефонував, а я відповідав, що Люсі немає вдома, ніхто не вірив. Такого не мог­ло бути – ми були разом двадцять чотири години на добу. Я супроводжував її на зйомках. Після дублів Люся завжди підходила і питала: «Ну як?» – їй була цікава моя думка. Хоча, природно, могла не тільки зіграти блискуче – сама і сценарій написати, і фільм зняти, і за камерою постояти, та ще й костюмером у себе попрацювати», – згадував Костянтин Купервейс. Їдучи на зйомки, актриса з упевненістю казала: «У мене вдома надійний тил».

Але при цьому зірка була ней­мовірно ревнивою. Навіть найменший знак уваги міг спровокувати шалений вибух. Згодом Костянтин виявив ще дві причини таких спалахів: турбота про його батьків і прагнення побудувати свою власну кар’єру. Доходило до того, що після концерту вона могла докорити: «Ти навмисне грав голосніше, щоб мене не було чутно?» Або у відповідь на пропозицію написати музику до фільму сказати, що Костянтин узагалі музику не пише, хоча це було не так.

Жорстокий... розрив

Колись, на самому початку їх стосунків, батько Костянтина попереджав його: «Вона спочатку перетворить тебе на кролика, а потім з’їсть». Перші п’ятнадцять років Костянтин згадує як легкі й комфортні. А потім почалися складнощі. Гурченко ставала старшою, і їй дедалі важче було підтримувати свій імідж. А Костянтин до 40 років став усе частіше виявляти ініціативу, що сприймалося як зрада. Саме це, за словами Костянтина Купервейса, і стало головною причиною розриву.

«Поруч з нею міг бути тільки той, хто залишався в її тіні. Цього разу я розлютився по-справжньому, що зі мною не так уже й часто траплялося. Грюкнув дверима й пішов. З одним паспортом. Вибух повинен був статися рано чи пізно, усе до цього йшло» – розповідав Костянтин Купервейс. Вони ще тричі намагалися почати з чистого аркуша й навіть повінчалися в церкві, але і це не допомогло.

«Надворі початок дев’яностих, мені вже сорок з невеликим, я без роботи, купа життєвих проб­лем, ніяк не міг намацати ґрунт під ногами. До того ж фізично погано почувався, розхиталися нерви», – згадував Костянтин. Психолог сказав йому, що причина – у тому, що він випав зі свого віку, намагаючись постійно «наздогнати» старіючу жінку, відповідати її. І що з часом усе налагодиться.

Фото: 7days.ru

А набагато пізніше він скаже:  «Наші стосунки були далекими від традиційних ролей «чоловік  –дружина». Але я багато чим їй завдячую. Вона навчила мене працювати з повною віддачею, ознайомила з видами мистецтва, про які я мав слабке уявлення. Люся була великою актрисою і великою жінкою. Тепер, коли її немає і все дрібне пішло, я точно знаю, що люблю пам’ять про неї».

P. S.

Згодом дійсно все налагодилося. Костянтин одружився на жінці, яку зустрів у складний для себе переломний період. Вона дала йому можливість відчути себе цілком реалізованим, щасливим чоловіком, не розчиняючи та не пригнічуючи. А Людмила Гурченко прожила ще 18 років з режисером фільму «Секс-казка» Сергієм Сеніним, з яким познайо­милася в момент розладу. Але це вже зовсім інша історія...

Читайте також: Грецька трагедія одного з творців Т-34 

 

Автор: Інна Можейко