«Розважливий безумець» Мамонт Дальський і Харківщина

«Розважливий безумець» Мамонт Дальський і Харківщина

Фото: wikiwand.com

Йому за талант прощали все: хамство, зарозумілість, гординю, участь у сумнівних авантюрах – будь то ігри в карти або видобуток марганцю десь у Сибіру. Зірка столичного Александринського театру, ця людина прожила загадкове життя, яке звичайним людям здавалось безглуздим.

«...Душею цих нічних гульок був Мамонт Дальський... Це була людина дикого темпераменту, красень, гравець, розважливий безумець, небезпечний, величний і хитрий», – писав Олексій Толстой у «Ходінні по муках». Мамонт Дальський – це цілком реальний, не вигаданий персонаж; більш того – це один з найвідоміших акторів дореволюційної Росії. Його батьківщина – Харківщина, а його справжнє прізвище – Неєлов.

Фото: zab.ru

Попри те, що Толстой неабияк «демонізував» цього свого персонажа, певна правда в його описі була: Мамонт Дальський насправді мав складний (і це ще м’яко сказано) характер. Мамонтові Дальському за талант прощали все: хамство, зарозумілість, гординю, участь у сумнівних авантюрах – будь то ігри в карти або видобуток марганцю десь у Сибіру. Сучасники згадували: сьогодні він по-царському багатий, винаймає кращі готельні номери з телефоном і ванною, зазиває масу гостей, пригощаючи їх дорогими коньяками – а назавтра «стріляє» у знайомих троячку на пристойний обід. Сперечатися з Мамонтом було марно. «Ти неправий», – урезонювали його. «Я завжди правий, якщо навіть не правий. Тому що я – Мамонт Дальський», – спокійно відповів він. Насправді він не був ні Мамонтом, ні Дальським...

Аж ніяк не Дальський

Рід Неєлових на Харківщині відомий з XVIII століття – саме тоді секунд-майор Федір Неєлов стає власником невеликого маєтку Царедарівка в Ізюмському повіті. Його син Микола – поручик Ізюмського легкокінного полку, вийшовши у відставку, оселяється в батьківському маєтку. Ще три покоління Неєлових живуть тут до 1881 року. 150 десятин землі, 17 десятин лісу – от і все багатство. Та ще – за традицією члени багатодітних сімей. У Віктора Володимировича Неєлова, останнього власника Царедарівки, дітей було вісім: п’ять хлопчиків і три дівчинки. З них тільки двоє не стали артистами.

Одного із синів, який народився в 1865 році, щоправда, не в родовому гнізді, а в селі Кантемирівка (зараз це невеличке сільце на Полтавщині, а тоді теж входило в Харківську губернію), назвали на честь мученика Маманта Кесарійського – хлопчик народився 2 вересня, у день пам’яті святого. Згодом поміняв А на О – і став Мамонтом, було в цьому імені щось упевнене, важковагове та величне. Про своє дитинство Мамонт Неєлов згадувати не любив, називаючи його «неласкавим». У будь-якому разі, до вступу в Київську (за іншими даними – Харківську) гімназію своє дитинство він провів у тій самій Царедарівці, серед братів і сестер – батько продав маєток тільки в 1881 році, коли в чині губернського секретаря стає на службу в Харкові. До цього дня невідомо, в якому університеті майже два роки на юридичному факультеті провчився Мамонт Неєлов – у Київському або Харківському; логічно було б припустити, що в Харківському, оскільки сім’я вже переїхала в місто, але в списках студентів його прізвище поки що не виявлено. Зате відомо, що в 1885 році він пішов з другого курсу і, послуживши буквально кілька місяців канцелярським чиновником, влаштовується в театр міста Вільно (нині Вільнюс). Він бере звучний псевдонім Дальський – за домашнім іменем сестри Магдалини, Далі (яка, до речі, темпераментом походила на брата, теж стала актрисою під тим самим прізвищем Дальська, виявилася причетною до вбивства й померла у в’язниці від швидкоплинних сухот).

Фото: zab.ru

Зірка Александринки

Мамонт усе робить раптово: стрімголов одружується, у родині народжується дочка, але через два роки дружина подає на розлучення – Дальський завів інтрижку з покоївкою, вона народила йому сина... Так само швидко він переходить з однієї трупи в іншу, роблячи блискучу кар’єру: з Вільно перебирається до Москви, а в 1890 році отримує запрошення у знамениту петербурзьку Александринку – і відразу грає перші ролі.

Фото: zab.ru

Кращою його роллю був Рогожин в «Ідіоті» – Дальський тут грав самого себе. Ось що пише Достоєвський про Рогожина: «Двадцяти семи років, кучерявий і майже чорнявий... З вогненними очима. Тонкі губи безперервно складалися в якусь нахабну, глузливу й навіть злу посмішку. Щось пристрасне, до страждання, що не гармоніювало з нахабною і грубою посмішкою і з рідкісним самовдоволеним виглядом». І це був готовий портрет Мамонта Дальського!

У трупі він тримався окремо, що дратувало багатьох акторів, які заздрили Дальському, його гучній славі. І йому оголосила бойкот: з ним навіть не віталися. Але Дальському на все це було наплювати. Десять років він грав перші ролі на сцені одного з кращих театрів дореволюційної Росії – Александринського, і десять років публіка ходила «на Дальського».

Мамонт Дальський зі своїм другом Шаляпіним. Фото: zab.ru

У кінці 1899 року директором Імператорських театрів було призначено Сергія Волконського, людину сувору й безапеляційну. А після бенефісу Дальського 4 лютого 1900 року в честь його десятирічної праці в Александринці знаменитого актора звільняють – новому директору не підійшов надто самозакоханий актор.

Ідейний анархіст

З весни 1900-го він виступає на сценах столичних і провінційних театрів, організовує публічні вечори трагедій, виконуючи уривки зі своїх найкращих ролей, але образа роз’їдає душу. Виникає бажання піднятися будь-яким шляхом. Навколо актора почали крутитися різного роду сумнівні особистості, почалися якісь «операції» з хутром, нафтоносними промислами, золотими копальнями. У результаті Дальський то завидно багатів, то небезпечно убожів. На якийсь час він захопився ідеєю створення власного театру й навіть радився зі своїм другом Шаляпіним. Останній його виступ пов’язують з 1916 роком, коли він грав у благодійному спектаклі на користь сімей, які втратили під час війни годувальників. Після Лютневої революції 1917 року Дальський оголосив себе «ідейним анархістом», і в газетах писали про його участь у бандитських нальотах і «експропріаціях». Його навіть одного разу заарештували, але майже відразу ж відпустили. Багато що було перебільшенням, але те, що Мамонт Дальський був не останньою фігурою в партії анархістів – історичний факт.

Фото: zab.ru

А через рік він безглуздо загинув. Поспішав до свого друга Шаляпіна, скочив на підніжку переповненого трамвая – і на ходу зірвався, потрапив під колеса. Подейкували, що його хтось штовхнув у спину...

Читайте також: Марія Заньковецька: щаслива на сцені та нещасна в житті

Автор: Інна Можейко