Як українка підкорила фешн-світ Америки

Як українка підкорила фешн-світ Америки

Фото: pate.in.ua

У 30-ті роки вона заснувала в Нью-Йорку власний будинок моди «Валентина» і одягала бомонд того часу. Вона не була харків’янкою – але Харків залишив у її біографії помітний слід, а на світ з’явилися пісні, які виконують і досі. Символом його був кришталевий хрест – той, який вона не знімала в часи далекої харківської юності.

Її звали Валентина Саніна. Вона народилася в Києві, за офіційними даними – у 1904 році, а насправді – років на шість, а то й десять раніше: Валентина неодноразово «підправляла» рік народження, щоб здаватися молодшою. Про її дитинство і юність відомо мало: навчалася в гімназії, після Лютневої революції приїхала до Харкова, тут навчалася в театральній студії і тут же почала театральну кар’єру. Вона не мала видатного акторського таланту, але отримала захоплені відгуки завдяки своїй красі й дотепності.

Фатальна жінка

У буремному 1918 році в Харкові панувало вавилонське стовпотворіння столичних акторів, письменників і поетів усіх напрямів, які вирушили на гастролі в ситі українські міста й опинилися відокремленими лінією фронту від столиці. Тут Валентина Саніна познайомилася з молодим, але модним тоді вже співаком Олександром Вертинським. Він згодом згадував, як у «Будинку артиста» він побачив молоду жінку – у чорній сукні, з короною золотого волосся; вона справила на Вертинського приголомшливе враження. «На мене глянули безтурботно-спокійні, величезні блакитні очі з довгими віями, і вузька, рідкісної краси рука з довгими пальцями простяглася до мене, – згадував пізніше співак. – Вона була дуже ефектною, ця жінка. Її голова була начебто у важкій золотій короні. У неї були розкосі вилиці, красиво вигнутий, трошки іронічний рот. ...Вона була дуже схожою на пухнасту ангорську кішку». Неймовірно красива і вишукано одягнена, Валентина привертала до себе увагу багатьох чоловіків. Закоханість Вертинського їй подобалася – але не більше. «Я зрозумів, що загинув, але без бою здаватися не збирався, – писав багато десятирічь по тому Вертинський. – Так само спокійно я розглядав її. На ній було чорне, глухе, до горла плаття, а на шиї висів на стрічці білий кришталевий хрест... так почалася «історія моєї хвороби».

Валентина Саніна та Олександр Вертинський. Фото: pate.in.ua

Хвороба ця для Вертинського була остаточно важкою: він чудово розумів, що їх стосунки – односторонні. Для Саніної, яка вміла тримати чоловіків на короткому поводку, Вертинський не був винятком. Співак присвятив харківській актрисі кілька романсів, за якими можна судити про їхні стосунки: «Вы стояли в театре за кулисами», «То не ветер играет терновником», «Послушайте, маленький, можно мне вас тихонько любить?», «Ты ушла на свиданье с любовником, я снесу, я стерплю, я смолчу». Саме в Харкові напередодні розриву все в тому ж 1918 році були написані такі рядки: «Это все, что от Вас осталось,/ Пачка писем и прядь волос./ Только сердце немножко сжалось,/ В нем уже не осталось слез. /Все окончилось так нормально. /Так логичен и прост конец:/ Вы сказали, что нынче в спальню/ Не приносят с собой сердец».

На Захід

Валентина не залишилася в Харкові. Слідом за відступаючими «білими» частинами вона опинилася у Криму. Тут, у Севастополі, на залізничній станції, вона познайомилася з Георгієм Матвійовичем Шлеєм, за якого в 1921 році вийшла заміж і з яким залишилася до самої його смерті. Він не був красенем, і можна подумати, що Валентина пов’язала свою долю з Георгієм від відчаю, побачивши в ньому внутрішню силу й величезну волю до життя. Разом вони перебралися на німецькому кораблі в Константинополь, звідти за підробленими грецькими паспортами (їх купили на виручені від продажу останніх коштовностей Валентини гроші) – у Грецію.

Валентина і Георгій (Джордж). Фото: pate.in.ua

З Греції Георгій і Валентина незабаром переїхали до Італії, де Саніна намагалася зробити кар’єру як актриса німого кіно, а в 1922 році – у Париж. Тут Валентина вступила у трупу прославленого кабаре «Летюча миша», але за два сезони їй не вдалося досягти значних успіхів. На зібрані гроші подружжя купило квитки на пароплав до Америки.

Будинок моди

Наприкінці 1923-го Георгій, який на той момент став Джорджем Шлеє, і Валентина опинилися в Нью-Йорку – з невеликою сумою грошей, великими амбіціями і валізою, в якій були сукні жінки, зшиті і придумані нею. Ще в Парижі наряди Валентини помітив видатний художник Лев Бакст, який прославився своїми театральними костюмами, і порадив їй залишатися вірною стилю, що в неї склався, відзначивши його оригінальність і сміливість. У той час були модними короткі стрижки, прямі силуети й занижені талії, що приховували жіночу фігуру, а Валентина ходила з укладеною навколо голови довгою косою і в жіночних сукнях, що підкреслювали всі вигини її тіла. Коли вона проходила вулицею, усі оберталися: чоловіки дивилися вслід красивій жінці, а їхні дружини пожирали очима її туалети. Валентину нерідко зупиняли й цікавилися, хто зшив їй ту чи іншу сукню, і дізнавшись, що вона і є автором, просили пошити для них таку саму.

У 1925 році Валентина організувала в Нью-Йорку невелике ательє. У її чоловіка справи теж ішли вгору. Успішно граючи на біржі, він зміг набути непоганий капітал, а зайнявшись театральним бізнесом, домігся успіху й певної популярності, увійшовши таким чином у коло людей, допущених до вищого нью-йоркського товариства. Валентина отримала чудову нагоду демонструвати і себе, і свої туалети. На світських раутах і театральних вечірках вона швидко стала визнаною законодавицею стилю: її яскрава, незвичайна слов’янська краса і її незвичайні сукні – з розкішними декольте й пишними рукавами, підкресленою талією і оригінальними деталями – привертали загальну увагу. Цьому сприяв і стиль поведінки Валентини, в якій і далі жила театральна актриса: експресивні манери, мова, повна драматичних ефектів, і відточені виразні жести робили її центром уваги в будь-якій компанії, і свої наряди Валентина теж шила з розрахунком на театральний ефект. Кожне її плаття несло в собі певний образ, воно створювало навколо своєї власниці своєрідну ауру – до Валентини Саніної модний одяг в Америці так не шив ніхто.

Туалети «від Валентини» мали дедалі більший попит. Уже в 1928 році вона відкрила на Манхеттені, у найпрестижнішому районі Верхній Іст-Сайд, власний модний будинок Valentina Gowns – «Плаття від Валентини». Кулон-підвіска у вигляді кришталевого хреста, про який писав Вертинський, стає фірмовим знаком. Її клієнти – голлівудські зірки першої величини: Пола Негрі, Марлен Дітріх, Клодетт Кольбер.

Звикла з юності панувати над чоловіками й управляти ними, вона уникала любовних зв’язків. Можливо, любов до чоловіка не залишила в її серці місця для інших. Усі, хто її знав, свідчать, що Джордж Шлеє був головним чоловіком у її житті. Слухалася вона його беззаперечно – що, правда, не завадило їй і фліртувати з іншими чоловіками, і влаштовувати чоловікові сцени ревнощів. Поговорювали навіть, що вона нерідко використовувала свою жіночу чарівність для користі справ Шлеє, зачаровуючи його незговірливих партнерів.

Фактично, у неї було тільки двоє друзів: художник Дмитро  Бушен, що належав колись до об’єднання «Світ мистецтва» – він жив у Парижі, але частенько навідувався в Нью-Йорк на виставки й кожного разу малював Валентину – і Грета Гарбо.

Подруги: Грета Гарбо і Валентина Саніна. Фото: pate.in.ua

Життя втрьох

З цього все почалося – Валентина створила стиль Грети Гарбо, і вони потоваришували. Причому настільки, що разом з’являлися на світських заходах. Вони були схожі й розважалися, одягнувшись однаково та збиваючи з пантелику любителів автографів, які не розуміли, до кого звертатися.

Одного разу в ательє Валентини зайшов її чоловік Джордж і в примірювальній кабінці випадково побачив оголену Грету – вона нещільно засмикнула штору. Він тут же підійшов до неї представитися, і Грета, навіть не одягнувшись, доволі довго з ним розмовляла. Цей випадок став початком багаторічних стосунків – настільки загадкових і суперечливих, що остаточно розібратися в них не зміг ніхто.

Початок їх зв’язку поклала, як не дивно, сама Валентина – вона запропонувала Греті супроводжувати її чоловіка в поїздці Європою, оскільки сама на той час була пов’язана справами в ательє. Повернувшись, Гарбо і Шлеє стали практично нерозлучними – ба більше, Шлеє взяв під свій повний контроль усе життя Грети: він управляв її фінансами, виступав у ролі її прес-аташе й повіреного у справах, супроводжував її в поїздках і навіть роздавав замість неї інтерв’ю і автографи. Валентина при цьому зберегла свій статус дружини одного і кращої подруги іншої. Гарбо навіть продала свій будинок і купила квартиру у 200 квадратних метрів у тому ж будинку, де мешкало подружжя Шлеє.

Однак у 1957 році Валентина закрила свій Будинок моди – як пояснила модельєр журналістам, вона просто втомилася і тепер хоче відпочити. Відійшовши від справ, Валентина весь вільний час віддавала поповненню своєї колекції російських ікон, живопису, меблів і бронзи XVIII століття, яку подружжя почало збирати ще у 1920-х роках. Поступово Валентина все глибше йшла в релігію, знаходячи в ній розраду від побутових негараздів і особистих невдач.

У 1964 році Грета Гарбо і Джордж Шлеє разом відпочивали в Парижі. У номері готелю Crillon Джорджу стало зле – із серцем. Але лікарі, що приїхали на виклик, замість того, щоб надати йому допомогу, захоплено витріщалися на Гарбо і просили в неї автографи... У результаті Джордж Шлеє помер. Велика частина його статків дісталася Греті Гарбо, Валентині відійшла квартира в Нью-Йорку та частина грошей.

Вороги до могили

Валентина так і не змогла пробачити подрузі смерть чоловіка. Вчорашні подруги стали ворогами – причому настільки, що після похорону, який пройшов у Нью-Йорку за православним обрядом, Валентина спеціально запросила священика освятити свою квартиру, щоб вигнати з неї дух Гарбо. Проте, колишні подруги й далі жили в одному будинку. Подейкували, що обидві спеціально платили консьєржу, щоб той не допускав навіть випадкових зустрічей Гарбо та Валентини. Утім, обидві жінки свої останні роки провели дуже замкнуто, практично не виходячи з дому. Валентина померла першою – це сталося 14 вересня 1989 року. Її поховали поруч з Джорджем Шлеє – врешті-решт, смерть розставила все на свої місця...

Читайте також: Формула любові: математик + соціолог, або кохання двох Ковалевських