Що ми переглядали до епохи серіалів

Що ми переглядали до епохи серіалів

Колаж: Аліна Меньшова

Президент Барак Обама якось скасував своє щорічне послання, щоб подивитися першу серію заключного сезону серіалу-трилера «Залишитися в живих». Тож наші любителі серіалів у доброму товаристві. І це захоплення має свою історію.

Майже доісторичні часи
А знаєте, «серіалоісторія» у нашій країні почалася задовго до того, як глядачки запали на бразильсько-мексикансько-аргентинсько-... (далі — всюди) «мильні опери». От тільки тоді це називалося не «серіал», а «багатосерійний фільм». І було їх аж ніяк не мало, але згадаймо хоча б деякі.
У 1965-му по телевізору показали, як вважають кінокритики, перший вітчизняний міні-серіал — 4-серійний телефільм «Викликаємо вогонь на себе» з Людмилою Касаткіною в головній ролі.

 

 Фото: kino-teatr.ru

Актриса виконала головну роль так, що ветерани війни звернулися до керівництва країни з пропозицією присвоїти Анні Морозовій посмертно звання Героя Радянського Союзу.

«Ад’ютант його превосходительства» (1969) — майстерно закручена інтрига, блискуча гра чудових акторів, усе це тримало у захваті глядачів до останньої п’ятої серії. І для багатьох Юрій Соломін назавжди залишився Кольцовим, Віктор Павлов — Мироном Осадчим, а Старигін — Міккі.

Фото: borisovdimitry.livejournal.com


А в 1971-му екранами телевізорів пройшов дійсно багатосерійний (аж 17!) фільм «День за днем». Це була така собі повсякденна історія звичайних сусідів з комуналки, провісник майбутніх «жіночих» серіалів. Але більшість пам’ятає назву стрічки та пісню з неї — «Стою на полустаночке».
Одразу два багатосерійні фільми, але дуже-дуже різні, побачили глядачі в 1973-му. Це «Велика перерва» і «Сімнадцять миттєвостей весни». В обох стрічках були задіяні дуже цікаві актори.

Фото: tvbesedka.com.ua

Музичний супровід був теж на високому рівні, але, звичайно, теж різний. Якщо казати по-простому, то пісні з «Великої перерви» співали згодом на товариських посиденьках, а твори з «Миттєвостей...» більше «виконували» — ну, там, де годиться саме виконувати.

Фото: ria.ru

Але глядач із задоволенням чекав кожної із серій обох стрічок. І у пресі навіть якось було відзначено, що під час демонстрації пригод Штірліца рівень злочинності на вулицях значно зменшувався. Отака вона, сила мистецтва!
І, звичайно, неперевершений 5-серійний фільм «Місце зустрічі змінити не можна», який вийшов у світ 1979-го. Брати Вайнери, Висоцький, Гафт, Конкін, Юрський, Фатєєва (наша землячка, між іншим), Джигарханян, Заклунна, Бєлявський, Павлов, Куравльов, Удовиченко — навіть цей неповний список осіб, що причетні до стрічки, справляє враження. А ще й цілком професійно поданий кримінально-пригодницький сюжет. Фільм був приречений на успіх — і цілком виправдано й досі залишається серед «улюбленців публіки».
Була ще низка історико-сімейних саг — «Тіні зникають опівдні», безкінечний «Вічний поклик», «Строгови»... Такі фільми підготували ґрунт для подальшого сприйняття більш мелодраматичних і почасти менш якісних закордонних пристрасних серіалів.

Не тільки вітчизняні
До речі, щодо закордоння. Багатосерійні стрічки «звідти» теж можна було переглянути на блакитних екранах. Навіть виробництва не соціалістичних країн. Так, у 1970-му наші глядачі долучилися до «Саги про Форсайтів» — на ті часи найтривалішої (аж 26 серій!) стрічки.

Фото: gervic.ru

Але те, що на батьківщині Голсуорсі перетворилося на культовий фільм, на наших теренах якось не припало до душі. Чи то буржуазна дійсність не приваблювала, чи, може, надто різні, як би зараз сказали, менталітети — але «Сага» не потрапила до списку улюблених наших стрічок.
А от інший фільм, розрахований для сімейного перегляду, залишив, попри своє американське походження, слід у душах багатьох глядачів. Хіба є такі, хто не чув про «Лессі»? Навіть якщо хтось не бачив фільму, то щось про нього чув і знає, що головний герой — колі, яка потрапляла в усілякі історії.
З тих, про які може пам’ятати глядач, — і французькі «Сім’я Тібо» (5 серій) та «Блиск і вбогість куртизанок» (9 серій).
Але, безперечно, і за кількістю екранного часу, і за увагою-прихильністю лідирували стрічки «братніх соціалістичних країн». Приміром, Пльща збагатила телерепертуар кінця 60-х років 18-серійною стрічкою «Ставка більша за життя».

 

Фото: kp.ru

Капітан Клосс принадливий і невловимий розвідник часів Другої світової, такий собі Джеймс Бонд польського розливу, став зразком для наслідуваннядля багатьох чоловіків.
Ще одна польська стрічка воєнно-пригодницької тематики, яку з 1068-го у нас «крутили» чи не кожного року, — «Чотири танкісти і пес», фільм, розрахований на дітей і юнацтво.  У 21 серії показані бойові будні екіпажу танка «Рудий» і пса Шарика під час Другої світової війни.

Фото: pryf.livejournal.com


А от угорський «Капітан Тенкеш» (13 серій, на наші екрани вийшов у 1971-му) залишив враження цікавого, легкого фільму. І не дивно, адже він історико-пригодницький з елементами комедії.

Фото: drive2.ru

Звісно, були й стрічки інших країн і інших жанрів, але згадати все й одразу, погодьтеся, неможливо.

Перші серіальні ластівки
А от у 1988 році розпочалася ера сучасного серіального буття. Саме тоді показали перші 5 серій «Рабині Ізаури». І — усе, джина випустили з пляшки. Спочатку кілька слів про стрічку. Бразильська мелодрама змусила співпереживати пристрастям і очікувати хепі-енду. У нашому побуті закріпилося слово «фазенда» (і це про нещасні дачні 6–10 соток).

Фото: filmpro.ru

А головне, «Рабиня» була ПЕРШОЮ, і навіть ті, кому нецікавим був цей фільм, коли чують його назву, вигукують: «О-о-о!» Це вже пізніше серця наших дам непокоїли «Багаті теж плачуть», «Просто Марія», «Дика Роза». А згодом уже й не надто заморочувалися з оригінальними назвами: «Мануела» (або будь-яке інше ім’я) — і все зрозуміло.
Але не тільки мелодрами, подеколи з історичним забарвленням, складали репертуар любителів серіалів. Наш глядач міг поринути в життя американського містечка Санта-Барбара, переглянувши однойменний фільм. І таким чином долучитися до перегляду одного з найтриваліших серіалів світу (10-те місце). Різні варіанти на тему сімейних саг можна було побачити також у таких серіалах, як «Династія», «Саванна» тощо.
Згадаємо коротко про «стартові» серіали різних жанрів і для різних глядачів. Одним з перших фільмів для молодіжної аудиторі був «Елен і друзі». Для дітей пропонували «Печеру золотої троянди». Справжніх чоловіків могли зацікавити кримінально-детективні «Спрут» і «Чорний восьминіг». Містиків — «Королівство» (зустрічалась також назва «Королівство страху»). Об’єднує останні два жанри один з кращих серіалів усіх часів — «Твін Пікс». «Медичну» тематику презентувала «Швидка допомога». От тільки перелічили назви, а за кожною — спогади та емоції глядачів.
Далі наступ серіалів на екрани телевізорів набув лавиноподібного характеру, і перелічити все, що було показано, нереально. Тож якщо ми про щось не згадали, то принаймні підштовхнули читача зробити це.

А що каже медицина
Спочатку про корисне. Серіали допомагають отримати заряд позитивних емоцій або адреналіну (у людини, що зазнає позитивні емоції, поліпшується кровопостачання головного мозку). Американські вчені довели, що їх перегляд зменшує виділення гормонів стресу — катехоламінів. Відчуваючи задоволення, ми отримуємо позитивний психотерапевтичний ефект. Крім того, було встановлено, що при перегляді серіалів досягається найбільше зниження індексу напруги — у більш ніж половини глядачок. Серцебиття і пульс сповільнюються, тиск знижується, судини розширюються — усе це свідчить про розслаблення організму і нормалізації серцевої діяльності. Отже, перегляд серіалів має певний терапевтичний ефект, особливо для хворих на гіпертонію, нейроциркуляторну дистонію та має інші серцево-судинні порушення, в основі яких лежать збої нервової регуляції.
Але деякі телеглядачки занадто гостро реагують на екранне дійство, що може супроводжуватися небажаними нервовими і серцевими реакціями. Тому використовувати серіали як засіб лікування потрібно обережно, оскільки реакція нервової системи на телепристрасті залежить від індивідуальних особливостей: стану серцевого м’яза, рівня вироблення гормонів і багатьох інших факторів.
Тепер про негативне. Серіали можуть мати гіпнотичний вплив на психіку. Заворожуючи і заспокоюючи, вони з часом розвивають у людях сильну сугестивність.
Тривожним сигналом може бути таке:
— сильні переживання з приводу пропущеної серії,
— розмови зі знайомими тільки про улюбленому серіали,
— інтерес до долі героїв перевищує інтерес до себе, свого здоров’я та способу життя,
— переживання, що виникають під час перегляду, позначаються на самопочутті,
— перегляд серіалів призводить до сварок у сім’ї.
Наявність будь-якого з цих симптомів — тривожний дзвіночок, що сигналізує про необхідність максимально обмежити перегляд серіалів (ми ж реалісти, тому не говоримо про повну відмову від них, а треба б...).

 

Автор: Зоя Голіусова