Ів Монтан і його жінки

Ів Монтан і його жінки

Фото: story.ru

У середині 50-х років уся країна слідом за Бернесом співала «Задумчивый голос Монтана звучит на короткой волне. И ветви каштанов парижских бульваров в окно заглянули ко мне», а на його концерти під час гастролей у СРСР записувалися за кілька місяців. Ів Монтан – оксамитовий голос, неповторна посмішка і майже нестерпна у своїй елегантності чарівність справжнього француза.

Насправді  Ів Монтан французом  не був. Більш того, він не був і Івом Монтаном. А був італієць Іво Ліві – син пристрасного комуніста і католички. Хлопчику було 10 років, коли батьки перебралися до Франції і оселилися в Марселі. Мама вранці будила сина, який не бажав вставати: «Іво, монта!» (Іво, піднімайся!). У 17 років він вийшов на сцену і вибрав собі за псевдонім Ів Монтан – це звучало так по-французькому...

Партнер «горобчика»

У 1944 році він, 23-річний красень з манерами портового вантажника, намагається завоювати Париж. Доля зводить його з «паризьким горобцем» – Едіт Піаф. Правильніше сказати – із САМОЮ Едіт Піаф – зіркою європейського значення, яка шукала собі хлопчика на підспівування. І побачила без смаку одягненого хлопця з кустарними потугами на творчість, що наслідує американських виконавців, про що прямо йому заявила. Він зі свого боку вважав Піаф «торговкою меланхолією і порядною занудою». Проте вони почали співпрацювати.

Едіт пообіцяла йому, що вона влаштує його власний вихід на сцену. І виконала обіцянку. Вона сама написала йому тексти пісень «Її очі» і «Чому я так люблю». Були готові ще дві пісні – «Боксер Джо» і «Велика Лілі». Сольний дебют Монтана відбувся в жовтні 1945 року. Піаф скликала на цей виступ у Театр Єлисейських полів п’ятсот чоловік. Це був перший тріумф Монтана.

З Едіт Піаф. Фото: story.ru

Стосунки Іва і Едіт легко перетекли з професійних в альковні. Ів Монтан був чесним італійським хлопцем і поводився в житті, як італійський селянин – він мріяв одружитися. Своїй вчительці він весь час пропонував: «Виходь за мене, виходь за мене, Едіт, давай одружимось, я хочу, щоб ти була моєю дружиною...» Однак милий «горобчик» так і не погодився. А одного разу вона і зовсім без пояснення причин розірвала відносини зі своїм учнем – хоча цього ніщо не віщувало. «Чим я була для нього? Нічим! О, вибачте, я була знаменитою співачкою. Дуже знаменитою. Але морально я була безнадійна. Я вважала, що життя – це знущання, що чоловіки – тварини, і єдине, чим варто займатися, – сміятися, пити і божеволіти в очікуванні смерті, і чим скоріше вона прийде, тим краще», – пізніше писала вона.

Іву Монтану – 25 років. Він пізнав смак слави і любов. Його зрадила жінка – найвідоміша співачка Франції; вона його кинула. Він вирішив, що більше ніколи не дозволить собі закохатися по-справжньому. Він буде, як самотній вовк, – вічно злий, голодний, худий, сміливий і жорстокий, – о, як зачерствіло його розбите серце. До того ж взагалі шансоньє – фігура самотності, як символ надламаної долі. Одинокий голос, що розповідає про кохання. Самотність тривала три роки...

Паризькі голубки

Вони зустрілися 19 серпня 1949 року. Їм обом було тоді по 28 років. Вона – відома актриса, дружина режисера Іва Аллегре і мати трирічної Катрін Симона Синьйоре. Монтан пізніше розповідав: «Вона була така розумниця, досконало знала англійську, латинь, історію – не те що я, дрімучий босяк. Симона виховувалася в інтелігентній родині, її батько товаришував з драматургом Жаном Ануем, художником Полем Грімо, а сама вона спілкувалася з Превір і Луїсом Бунюелем. Мене, примата, який тільки в 23 роки дізнався про існування Бодлера, вона змушувала читати книги і навіть в домашній обстановці висловлюватися високим стилем: «Прошу, подайте сіль, яка у вас під рукою», «Пані, як приємно вас бачити». Симона без пам’яті закохалася в молодого співака Іва Монтана. Кафе, в якому вони вперше зустрілися, називалося «Золота голубка». Вже наступного дня вони обідали разом. За десертом, взявши її за руку, Монтан прошепотів: «Які у вас тонкі зап’ястя!» – і відтоді вони не розлучалися. Симона змогла приховувати свої почуття від чоловіка, якого теж звали Ів і який був старший на 15 років, усього кілька днів. Монтан поставив їй умову: або ти йдеш від чоловіка, або...

Вони одружилися 22 грудня 1951 року в мерії Сен-Поль-де-Ванс при свідках, якими стали поет Жак Превір, автор пісенних текстів, і ресторатор – власник «Золотої голубки». У подарунок на весілля Пабло Пікассо, з яким обоє були знайомі по все тому самому богемному кафе, надіслав малюнок фломастером – сценку з життя паризьких голубків.

Із Симоною Синьйоре. Фото: story.ru

Подружжя Симона Синьйоре – Ів Монтан тисячу разів відображені на кіноплівці і на світлинах: молодими і старими. І якщо про нього в молодості відразу можна було сказати – це красень, улюбленець, мачо, то про неї говорили – «жінка з минулим», «секс-символ для розумних». Одружившись, ці двоє надовго прикували увагу публіки, зумівши стати ідеальною парою для демонстрації сімейних цінностей. Прекрасна історія. Ідеальне життя, написане начисто. Міф про вічне кохання, позбавлене вад.

Ніщо не вічне

Вада незабаром виявилися. Симона, вийшовши заміж за Іва, вирішила створити обожнюваному співаку всі умови для творчості. Зустрілися вони, як два богемні персонажі – перламутрові дахи Парижа, творча тусовка, золоті голубки – прекрасний фон. Можна прийти в кафе босоніж – це буде чуттєво, можна співати і танцювати до ранку – буде про що згадати. Для любові прекрасні всі форми вираження. Але шлюб – справа, позбавлена романтизму.

Десять років поспіль тривало тихе сімейне щастя. Симона перетворилася на тінь свого чоловіка. Вона наївно побоювалася, що чоловікові буде неприємна її гучна слава, і постаралася звести до мінімуму прояви своєї популярності: відмовлялася від зустрічей з журналістами, від пропозицій у кіно, бо для неї це означало тривалі відрядження і розлуки з чоловіком. Ні, вона знімалася, але це було щось на зразок однієї картини в півтора року – майже нічого. Поступово її стали забувати. Вона так кохала Іва, так цінувала його талант і все те, що він робить на сцені, що захотіла розчинитися в його тіні, розчинитися в ньому самому. «Любов вимагає того, щоб за нею доглядали кожен день, як за рослиною», – говорила вона. І доглядала: намагалася, щоб йому було тепло, світло, затишно і комфортно. А йому її обійми поступово стали здаватися задушливими. І в один прекрасний день Ів Монтан заявив: «Чим ти тут займаєшся? Сидиш, в’яжеш? Ти не знімаєшся, тому що тебе не запрошують!» Зберігаючи крижаний спокій, вона взяла слухавку і вимовила в неї:«Я згодна на роль Терези Ракен. Я приїду завтра, щоб підписати контракт». Фільм, який у неї вийшов у результаті, – трагічна історія про кохання, щось на зразок Анни Кареніної на французький манер. Симона довела Іву, що продовжує залишатися затребуваною актрисою.

Зірка на ім’я Мерилін

У квітні 1960 року Ів і Симона поїхали до Голлівуду. Вона там отримала «Оскар» за фільм «Шлях нагору», а він прийняв пропозицію про зйомки у фільмі з робочою назвою «Мільярдер», який потім у прокаті назвуть «Займемося любов’ю». На тому, щоб в партнери у цій картині до неї потрапив саме французький співак, наполягла мегазірка американського кіно Мерилін Монро. «Після мого чоловіка Ів поряд з Брандо є найпривабливішим чоловіком з усіх, що я зустрічала», – відверто говорила вона. А подружці шепотіла: «Дуже сексуальний. І мені так подобається його голос. А Симона зовсім некрасива. Клянуся, він одружився з нею через кар’єру».

З Мерилін Монро. Фото: Фото: story.ru

Газетярі розписали любовну історію найпрекраснішої блондинки Америки і найвідомішого француза, але що було насправді – ніхто не знає. Проте для просування фільму ця історія стала безпрограшним піар-ходом, а Симона спокійно і вперто відповідала журналістам: «Я ніколи не стану судити про те, що сталося з моєю подругою і моїм чоловіком, які працювали разом, жили під одним дахом і, отже... ділили самотність». Ніхто не думав щадити її почуття – занадто ласий шматок попався на зуби цим крокодилам пера. «Ви думаєте, ваш чоловік повернеться до вас?» Вона відповідала: «Не сумніваюся». Найстрашнішим виявилося запитання, на яке у неї не було відповіді: «Чи багатьох чоловіків ви знаєте, які встояли б перед обіймами Мерилін?» З цього дня вона почала пити. «Обличчя її змінилося, змарніло. Вона погодилася постаріти завчасно», – писали газетярі, а сама Симона згодом скаже: «Чоловіки мужніють, жінки старіють – у цьому різниця».

Поки смерть не розлучить

Монтан після зйомок у Голлівуді як ні в чому не бувало повернувся в Париж. Він робив вигляд, що нічого не сталося – він же не збирався йти від дружини, навіть до найбілявішої на світі блондинки. Мерилін багато говорила про нього зі своїм психоаналітиком. Через два роки після прем’єри фільму вона померла.

Симона Синьйоре після історії з Мерилін, хоч і мала вигляд живої жінки, зради чоловіка не пережила. З кожним днем вона згасала, марніла, втрачала звичний вигляд, перетворюючись з босоногої юної жінки на невпізнанну даму. Їх шлюб з Монтаном зберігся, але внутрішньо вони з того часу були порізно. А назавжди вони розлучилися тільки в 1985-му – зі смертю Симони.

Читайте також: Формула любові: математик + соціолог, або кохання двох Ковалевських