Як змінювалися з часом зачіски

Як змінювалися з часом зачіски

m.sputnik-ossetia.ru

Сучасна мода дуже демократична, вона не категорична й різноманітна. А от наші матусі були більш залежними і від модних тенденцій, і від реалій життя. Навесні, коли хочеться нового — і зачіски теж – згадаймо, як створювали красу зі свого волосся в минулому столітті.

До майстра за красою

З перукарнями у минулому столітті в Харкові все було гаразд. Так, не завжди можна було отримати те, на що сподівався, але й зараз із цим не дуже... А в цілому рівень майстрів був більш-менш однаковим. Були салони, де працювали більш досвідчені майстри, і краса виходила безпечнішою: і волосся залишалося майже все на місці, і зачіску робили ту, яку хотів клієнт. Щоправда, рівень цін у цих салонах був вищий. «Хімія» на довгому волоссі, приміром, коштувала 7 крб, на ті часи немаленькі гроші. Корінні харків’яни згадують, що була популярна перукарня-салон, розташована у підвалі Держпрому. Майстри, які там працювали, приймали частіше за попередньою домовленістю. Або доводилося висиджувати немаленькі черги, тож похід за красою потребував чи не всього дня.

Звичайні перукарні були чи не в кожному мікрорайоні, у Домах побуту — обов’язково, і туди потрапити було більш-менш нескладно. Тим більше, що більшість з них працювали з шостої ранку. Щодо цін, модельна жіноча стрижка за методом «сассун» обходилася жінкам в 1 крб 60 коп., зачіска на бігуді та сушіння волосся — 80 коп., а хімічна завивка волосся зі стрижкою — 4 крб 60 коп. А от сервіс був ненав’язливий. Найчастіше – кахель на стінах, крісла на хитких металевих ніжках, сушуари (ручних фенів тоді ще не винайшли) в рядок, працювали геть не всі, а якщо й працювали, то  «з норовом»: могли не вмикатися чи, навпаки, не вимикатися, ганяли холодне повітря...

Фото: es-kiz.ru

Звичайно, постійні клієнти мали «свого майстра» і прагнули потрапити саме до нього. Причини такої симпатії бували різні: високий клас фахівця, звичка, особиста симпатія тощо. Пенсіонерка Ніна Іванівна згадує, що в сусідньому будинку в перукарні працювала така собі Дора Карлівна. Чоловік (за фахом хімік, місце роботи — НДІ) виготовляв для неї ексклюзивний лак для волосся, який майстриня пропонувала тільки перевіреним клієнтам. Рецепт цього диво-засобу, звичайно, був утаємничений, але постійні відвідувачі були їм дуже задоволені. І винагороджували «свого майстра» зайвим карбованцем, а то й не одним.

Домашній салон

За потреби обходились і своїми силами. Для створення зачіски з начосом потрібні були: волосся, гребінець, лак і, головне, бажання. У цьому переліку проблема могла виникнути тільки з лаком. Узагалі-то «Прелесть» не була дефіцитом, але навіть за її відсутності нічого страшного не було: готували розчин цукру, набирали його у пляшечку з-під чоловічого одеколону з розпилювачем і розбризкували на зачіску. І блиск, і закріплення для зачіски були гарантовані.

Ще з тих часів залишилися розповіді про нестандартні матеріали для збільшення об’єму начесаного волосся. Винахідливі жіночки використовували, крім класичних шиньйонів з волосся, панчохи з наповнювачами, а дехто навіть банки — але це трохи віддає міфологією.

А як раділи жінки, коли з’явилися перші плойки (у Харкові їх називали «локон»)! До цього користувалися бігуді – звичайними і термобігудями.

Фото: krasodom.ru

Дехто, як колись бабусі, накручував волосся на папільйотки. Для тих, хто про таке не чув: це коротенькі стрічечки з тканини, які закручувалися в не надто цупкий папір. Від їх діаметра залежало, чи дрібні, чи більш плавні вийдуть майбутні кучері. Для створення зачіски на всій голові потрібно було до 30 таких папільйоток, і потребував цей процес неабиякого терпіння і навіть доброї фізичної форми — адже для закручування волосся доводилося доволі довго тримати руки піднятими, та ще й навпомацки накручувати волосся...

А псевдохімію (щоправда, нетривалої дії) робили за допомогою заплітання мокрого волосся у дрібні коси. Після того, як волосся висихало, коси розплітали й розчесувалися. Щоб краще трималася форма, потрібно було змочити волосся перед заплітанням пивом.

Був і такий собі «кондиціонер» — оцтовий розчин. Таке полоскання забезпечувало блиск і шовковистість волоссю.

Був ще один спосіб радикально і швидко змінити зачіску  – перука. Вони були дуже модними у 70-ті роки минулого століття, і у «справжньої модної жінки» обов’язково мали бути хоча б дві перуки різного кольору.

Пограймося з кольором

Колись основним способом радикально змінити колір був перекис водню. Волосся витравлювали до «повної білявки» – і, звичайно, дуже псували. Ще та сама Ніні Іванівна згадує, що її подруга якось прийшла з неприродним яскраво-рудим волоссям. Виявилося, що вона пофарбувала його червоним стрептоцидом (зараз його вже не випускають), але тримала якось не за правилами, от замість помірного жовто-рудого й отримала таке, як на ті часи, неподобство.

Були й не такі екстремальні засоби, але й колір вони не змінювали, радше залишали відтінок на волоссі. Для більшої «брюнетістості» мили голову відваром коріння лопуха. А от Валентина Аргунова згадує, що у студентські роки використовувала відвар цибулевого лушпиння. У дівчат відтінок волосся — помірний золотаво-рудуватий —кодову назву «Сільва». Саме так було отримано відтінок волосся, що на фотографії.

Фото: safehair.ru

Ще з натуральних фарбників зверталися до хни (рудий колір) і басми (чорний). «Продвинуті» модниці змішували ці два засоби, але був ризик отримати дуже цікаву зачіску креативного зеленого кольору.

А з промислових фарбників згадують «Рубін». Чомусь — двох кольорів, «каштановий» і «червоне дерево».

На кого рівнялися 

Бабетта

Фото: lifestyle-journal.ru

Отримала назву від стрічки «Бабетта іде на війну». Зачіску було створено на голівці Бріджит Бардо.

Довге розпущене волосся

Фото: vokrug.tv

Увійшло в моду після виходу на екран фільму «Чаклунка». Марина Владі підштовхнула жінок різного віку дати волоссю свободу волоссю і пофарбувати його у світлі тони.

Паж

Фото: ecominfo.spb.ru

«Візитівка» Мірей Матьє.

Сассун

Фото: 1tvnet.ru

Власно кажучи, це не зачіска, а новий напрям у перукарській царині, тому замість «ікони» зачіски варто згадати її творця. Відалю Сассуну належить ідея створювати зачіски, які не потребують укладання. Свою знамениту «геометричну стрижку» — коротку «свінгову» зачіску — він удосконалював протягом дев’яти років. Її основні різновиди: симетрична, асиметрична, боб і всесвітньо відома «п’ятикутна» стрижки.

«Мокра» і звичайна «хімія»

Фото: zagonka.ru

Мелані Гріффіт та інша «секретарська» частина «Ділової жінки».

Автор: Зоя Голіусова