Чим жила Харківщина в червні 1968 року

12.07.2018 09:15 Хронограф
Колаж Бріани Янковської Колаж Бріани Янковської
Безумовно, на першому місці були справи аграрні, адже літо – спекотна пора для всіх, хто займається сільським господарством. Але не хлібом єдиним жила Харківщина.

№ 113 від 12 червня

Хлібному лану –  жнивний комплекс

Минуло лише три дні, і на місці покосів з’явилися тугі, міцно ув’язані дротом тюки. Щоб зібрати сіно до билинки, пустили тракторні граблі. Добре порає ними масив Олексій Єфременко. Згребену траву вкладає у рівні валки, щоб прес-підбирач Григорія Запари не знав перебоїв. На цій операції працюють виключно ввечері. Вечірня прохолода пом’якшує пересушені стебла трави, а зелені листочки зовсім не оббиваються.

На знімку: кращий комбайнер зміївського колгоспу «Жовтнева перемога» Г. Ф. Запара. Фото Й. Пітельмана.

По-господарськи збирають соколівці сіно і на інших сіяних масивах. Сіно з масивів відразу ж доставляють до тваринницьких ферм. На перевезенні тюків щодня зайнято дві автомашини і два тракторних візки. Там уже височать дві скирти. Поруч виростає третя. Скиртоправ Дмитро Трохимович Яковенко задоволений – такі скирти не затечуть.

Колгосп «Жовтнева перемога» не єдине господарство на Зміївщині, де косовицю сіна ведуть механізованим способом. Прес-підбирачі придбали колгосп «Заповіт Леніна» та племзавод «Червоний велетень».

Особливо добре вродили багаторічні трави на поливних землях «Заповіт Леніна». Нині їх уже скосили, завершується вивезення сіна з поля та його скиртування.

                                                                                                                                                                                                                                                П. Артюх, наш кор.

 

№ 118 від 19 червня

Вовчанські  танцюристи

З незмінним успіхом проходить кожен виступ танцювального колективу, який ось уже 15-й рік існує при вовчанському Будинку культури. Відомий далеко за межами району колектив, пройшов славний шлях, багатьма нагородами відзначений. За участь у республіканському фестивалі, присвяченому 50-річчю Жовтня, колегія Міністерства культури присвоїла йому почесне звання «Самодіяльний народний ансамбль танцю». Керівник Василь Петрович Громов удостоєний за рішенням Міністерства культури СРСР почесного значка «За відмінну роботу». Коли говорити про заслуги і популярність колективу, то слід нагадати, що він не раз брав участь в обласних оглядах народних талантів і двічі – в республіканських оглядах-конкурсах у Києві. В. Громов і кращі танцюристки Лідія Погребняк та Людмила Більченко знімалися в кінофільмі «Пісні над Дніпром». Шість разів колектив виступав по обласному телебаченню.

Для багатьох юнаків і дівчат участь в ансамблі обумовила їх дальший життєвий шлях. Юрій Горошанський закінчив Харківський театральний інститут і нині – артист Луганського театру музкомедії. Віталій Капленко, Юрій Морозов, Людмила Українець вчаться у спеціальних училищах і технікумах. Обравши різні професії, лишилися вірними самодіяльному мистецтву Ольга Шалаєва, Галина Казенна, Василь Рубан, Володимир Геращенко, Володимир Астахов. І що особливо цінно – чимало танцюристів, прийнявши естафету свого вчителя В. Громова, і самі стали пропагандистами танцювального мистецтва. Медпрацівник Віктор Лемішко очолює танцювальний ансамбль у середній школі № 3 міста Бєлгорода. Керують самодіяльними колективами студент 4 курсу Харківського  медичного інституту Володимир Грабар і випускник Харківського авіаційного інституту Віктор Черваньов. Всьому районові відомі талановиті самодіяльні артисти – майстер взуттєвої фабрики Леонід Охрименко і електрик обозного заводу Віктор Шпіть очолили танцювальні гуртки в школі імені Пушкіна та в побуткомбінаті.

В програмі самодіяльного народного ансамблю танцю багато різних номерів. Великим успіхом користуються групові танці «Російська кадриль», «Український», «Молдавська сюїта», сольні – «Чардаш», «З бубнами», «Гуцулка», «Жартівливий румунський» та інші. Нині розучуються нові танці – «На варті миру», «У міському саду», «Коломийки», «Берізка». Окрасою репертуару є твори на місцеві теми – «Вовчанський козачок», «Вовчанська молодіжна», які створювалися силами постановника В. Громова, викладача музичної школи самодіяльного композитора О. Черваньова.

                                                                                                                                                                                                                                                 В. Поборчий

 

Окрилені музикою

У селищі заздалегідь знали, що звітний концерт юних музикантів відбудеться наприкінці травня. Але викладачі й учні хвилювались: чи прийдуть люди на концерт? Та як тільки стрілка годинника наблизилась до 12-ї години, люди попрямували до Будинку культури.

Музична школа у Печенігах працює з 1967 року. Наші відкриті концерти стали традицією, вони завжди збирають численних слухачів. На цей раз у концерті взяло участь 25 учнів.

На звітних концертах ми прагнемо популяризувати класичну, народну і сучасну радянську музику.

Найширше були представлені учні по класу фортепіано. Чайковський, Моцарт, Бах, Гайдн, Гріг, Кабалевський і Спендіаров – ось чиї твори звучали в залі. Вдало виступили Таня Магазновка, Віра Карацюба, Наташа Васильова, Оля Харківська, Марина Сулим, Інна Куликова.

Скрипалі теж проявляли свій хист. Лена Курило привернула увагу виконанням «Концерта» Баха, а Шурик Лісовий зіграв «Майську ніч» Моцарта.

У нашому культурному житті баян посів чільне місце. Цей інструмент полюбляють широкі маси, бо він загальнодоступний, водночас чудово передає народну музику. Тож не дивно, що саме на баяні учні вигравали народні пісні і танці. Тепло сприйняли слухачі гру баяністів Галі Гончарової, Юрія Петергова, Толі Рогулі. А Толя Сєдан завершив концерт маршем з кінофільму «Перша рукавичка». Він грав натхненно.

Тільки-но відгриміла музика, до мене підійшла літня жінка. Бистрицька Галина Іванівна, пропускаючи наперед двох онуків – Вову і Шурика, каже: «Наслухались музики і тепер самі забажали до вашої школи...». Значить, наш концерт досяг мети!

Музична школа на селі... Колись це було недосяжною мрією. Нині стало звичайним явищем. У цій корисній справі є частка праці і наших педагогів тт. Йофик, Сироти, Чугай. Отож ми й згадали їх добрим словом.

                                                                                                                                                                                                                  І. Сулим, директор Печенізької музичної школи

 

№ 121 від 23 червня

Десятиріччя  колгоспної газети

У 1958 році в артілі імені Тельмана на Богодухівщині тричі на місяць стала виходити колгоспна друкована газета.

До неї дописують більше 180 авторів. За 10 років читачі одержали 300 номерів газети загальним тиражем 146 000 примірників. На її сторінках можна почитати поради агронома, ветлікаря, медичних працівників, матеріали про досвід роботи хліборобів, буряководів, доярок і механізаторів.

На знімку: фундатори багатотиражки (справа наліво) – редактор М. Н. Никоненко, В. І. Гащенко та П. І. Ночовка обговорюють черговий номер газети. Фото І. Цимблера

Газета стала надійним помічником всіх трудівників артілі у боротьбі за високі врожаї, зміцнення колгоспної економіки.

                                                                                М. Никоненко, редактор багатотиражної газети «За високий врожай» колгоспу імені Тельмана Богодухівського району

 

Автор: Інна Можейко