Розкрито харківську таємницю короля сміху

Розкрито харківську таємницю короля сміху

Аркадій Аверченко під час перебування у Харкові. Фото: ngeorgij.livejornal.com

Загальновідомий факт з життя Аверченка, який можна знайти в будь-якій його біографії: знаменитий сатирик помер безсімейним і бездітним. Про те, що в Харкові в нього була цивільна дружина і син, не знає практично ніхто.

У вітчизняній літературі, мабуть, не знайдеться більш загадкової фігури, ніж Аркадій Тимофійович. Аверченко, абсолютно впевнений, що можна бути творцем власної біографії, так захопився, що сам заплутався і заплутав інших. Навіть некрологи, що сповіщали про загибель Аркадія Аверченка, на одній і тій самій газетній шпальті вказали різну її дату. З днем і місцем народження митця все теж було не так просто. «Гомер переміг мене на чотири міста, – жартома розповідав Аркадій Тимофійович. – Про місце його народження сперечалися сім міст, а про моє народження лише три: Харків, Севастополь і Одеса. Особисто в мене найбільші підозри припадають на Севастополь». Аркадій Аверченко дійсно народився в Севастополі, але вказував різні роки свого народження. На щастя, в архіві збереглася книга запису актів цивільного стану церков. У ній можна прочитати про «народження 15 (27) березня 1880 року отрока Аркадія».

Перші роки життя, отроцтво та юність Аркадія Аверченка, здавалося, не залишали жодних надій на яскраве майбутнє. Хлопець не здобув навіть повної початкової освіти – частково через здоров’я, зважаючи на поганий зір, але понад усе – через обмеженість у можливостях його великої родини: у його батьків було семеро дітей. Шестеро старших сестер, піклуючись про майбутнє єдиного братика, почали давати йому домашні уроки. Утім, згодом він здолав два класи  реального училища, на чому й завершилася його освіта.

Одного знаменного дня батько сказав п’ятнадцятирічному Аркадію, що «час служити», і влаштував молодшим писарем у транспортну контору. Протримався він там недовго, трохи більше ніж рік. У 1896-му Аверченко виїхав працювати конторником до Донбасу на Брянську копальню. Після трьох років роботи в цій «найбруднішій та найглухішій копальні у світі», прагнучи вирватися з болота повсякденності, Аркадій Аверченко переїжджає у 1901-му в Харків. Саме Харків став місцем його літературного дебюту: газета «Южный край» надрукувала його розповідь «Як мені довелося застрахувати життя». Через два роки Аверченко став співробітником гумористичного журналу «Харковский будильник», а на хвилі революційного підйому заснував журнал «Штык», у якому дав волю своєму таланту. Не дивно, що незабаром журнал було закрито. Це не зупинило літератора-початківця, і він заснував новий журнал – «Меч», який завоював у місті велику популярність, оскільки Аверченко висміював усе, що тільки можна й не можна. «Гарячково я писав, малював карикатури, редагував, коректував і на дев’ятому номері домальовувався до того, що харківський генерал-губернатор оштрафував мене на 500 рублів, гадаючи, що я негайно заплачу їх», – згадував події в Харкові Аверченко. – Я відмовився з багатьох причин, головними з яких були: відсутність грошей і небажання потурати капризам легковажного адміністратора. Грошей йому так і не вдалося вичавити з мене! Тоді він, образившись, сказав: «Один з нас має залишити Харків».

Зрозуміло, що виїхати довелося Аркадію Аверченку. Зі словами «Ви хороша людина, але ні до біса не годитеся!» його в 1907 році виставили за двері харківської редакції. У 1908-му він поїхав з Харкова спочатку в Петербург, а в 1920-му – за кордон. У 1922 році Аверченко оселився у Празі, їздив усією Європою, читаючи свої розповіді, багато писав, переживаючи через те, що не може видаватися на батьківщині. У 1925 році помер від невдалої операції на оці. А в 1927 році в Харкові відбувся судовий процес про встановлення батьківства. Батьком було визнано... Аркадія Аверченка. Отже, репортаж із залу суду, надрукований у газеті «Харьковский пролетарий» (так тоді називався «Слобідський край») від 11 травня 1927 року.

«Наследник Аркадия Аверченко

В 1906 году писатель Аркадий Аверченко жил в Харькове и служил в одном из учреждений счетоводом. Был он в то время холостяком, но близкие знакомые знали, что у него  имеется связь с работницей доктора, у которого он квартировал. Сам Аверченко не скрывал этой связи, хотя свои отношения с работницей К. не хотел оформить.

В 1907 году у них родился сын, но Аверченко так и не женился на К.

К. сама окрестила ребенка, причем имя дано было отца, а отчество и фамилия – крестного, некоего Бориса Попова. И стал сын Аверченко – Аркадием Борисовичем Борисовым.

Уезжая в Петроград, Аверченко оставил расписку К. о том, что обязуется высылать ей по 25 рублей каждый месяц на содержание сына. Сын рос сначала в деревне, затем начал учиться. Отец продолжал его поддерживать, но в 1919 году (Ошибка. – Авт.) выехал в Прагу, где и умер в 1925 году.

В связи с тем, что после смерти Аверченко осталось имущество, сын его предъявил в нарсуд 1 района иск об установлении, что отцом его был действительно Аверченко.

Путем свидетельских показаний, ряда документов, а также сличения с карточкой Аверченко, было установлено, что Борисов является сыном писателя. Так через 20 лет «незаконнорожденный» Борисов стал Аркадием Аркадьевичем Аверченко». І підпис журналіста: Евг. Гор.

Про сина Аркадія Аверченка відомо небагато. Жив він спочатку у Харкові. Після суду звертався до родичів, принаймні до матері письменника, навіть  приїжджав до неї в Севастополь. Потім працював в Ленінграді кореспондентом; свого прізвища не приховував, більш того, навіть «користувався» ним.

Читайте також:  «Розважливий безумець» Мамонт Дальський і Харківщина

Автор: Інна Можейко