Українська кардіологічна реанімація: початок був у Харкові

Українська кардіологічна реанімація: початок був у Харкові

Фото з mygazeta.com

50 років тому в Харківській 27-й клінічній лікарні було відкрито перше в Україні кардіологічне реанімаційне відділення

Газета "Соціалістична Харківщина" (зараз - "Слобідський край") за № 228 від 22 листопада 1968 року у статті під назвою "Серце, живи", повідомляла:

"Жінка розплющує очі і, прислуховуючись до власного серця, шепоче: «Тепер не болить». Уважні очі лікаря, кандидата медичних наук Д. Н. Байєр, що схилилась над хворою, вселяють спокій. «Все буде гаразд, Олександро Кузьмівно», – промовила лікар. Коли ми причинили двері палати, Дора Наумівна Байєр пояснила: «200 ударів на хвилину – ось як лихоманило 10 днів серце цієї жінки. Ми зробили дефібриляцію. І людина ніби на світ народилась».

В іншій палаті лікарю, як близькій людині, посміхається немолода жінка. У неї інфаркт міокарда ускладнився приступом астми і набряком легень. Допоміг комплекс лікувальних заходів.

Колектив кардіологічного, реанімаційного відділення, створеного вперше на Україні в Харківській 27-й лікарні, веде наступ на ускладнені інфаркти міокарда. Палати тут мають трохи незвичайний вигляд, бо в них встановлені електрокардіоскопи та наркозні апарати, що вгамовують біль. Зручні маленькі столики на колесах, функціональні ліжка з поролоновими матрацами. І до кожного ліжка проведено кисень.

Палата інтенсивної терапії, де є все для боротьби з клінічною смертю, нагадує операційну.

– Три хвилини у нас в запасі. За цей час треба повернути людину з небуття, – говорячи це, Р. М. Федюшин, один з реаніматорів (які займаються оживленням), показує дію мудрих механізмів. Штучні «легені», що дихають за людину, наркозний апарат: натиснеш клавішу – йде кисень з окисом азоту. Це для вгамування гострого болю. Дефібрилятор, електровідсос, пристосування для проникнення у вени і артерії – не злічити усіх «рятівників». Великим помічником також є прилад, що відображує біотоки серця відразу у трьох його ділянках.

Новітні прилади – це добре. Та кращим надбанням відділення є досвідчені кардіологи – О. О. Берестов, В. І. Бороденко, Л. Д. Курилко та інші, про яких хороше говорив головний лікар, заслужений лікар УРСР М. Ф. Шевченко. Душею всього цього дружного колективу є завідуюча кафедрою госпітальної терапії (лікарня – база кафедри), член-кореспондент Академії наук СРСР, заслужений діяч науки УРСР, професор Л. Т. Малая. Любов Трохимівна, з якою ми зустрілись, розповіла про можливості, які тепер відкрились для лікування інфаркту.

– Нині медики мають зосередити свої зусилля на боротьбі з найнебезпечнішими хворобами, насамперед серцево-судинними, – говорить Л. Малая. – Наше відділення і служить цій меті. Тромбоемболічна бригада швидкої допомоги, з якою тримаємо найтісніший зв’язок, вже вдома у хворого починає комплекс лікування. Потім людина, минаючи пропускник, потрапляє в надійні руки лікарів.

В кабінетах проблемної лабораторії для нового відділення провадяться найтонші біохімічні дослідження, які дають змогу розпізнати «капризи» інфаркту, визначити, в якому випадку які ліки потрібні. Лабораторія допомогла впровадити в медичну практику близько 30 нових вітчизняних препаратів, якими з успіхом лікують тяжкі хвороби серця. Тут займаються і профілактикою захворювань.

– Сучасні методи лікування, нові ліки, чудові лікарі-серцезнавці служать одній меті, – говорить Л. Т. Малая, – швидше повернути людям здоров’я. – Вона усміхнулась і додала: – Все зробимо для дорогого людського серця."

Г. Бабіч

Автор: Інна Можейко