Яку таємницю міжнародного значення зберігали харків`яни 50 років тому
Ми віримо, що наші читачі вміють берегти таємниці, і цю таємницю міжнародного значення довіряємо без вагань.
Харківське відділення дружби СРСР – НДР кілька днів тому одержало листа від товариства німецько-радянської дружби. Голова відділення інтернаціональних зв’язків товаришка Шлемм писала:
«Як вам, безперечно, відомо, радянський льотчик капітан Ігор Бєліков 23 березня 1969 року врятував в Магдебурзі життя чотирирічної дитини.
Редакція газети «Фольксштімме», Магдебург, має намір в урочистій обстановці ще раз відкрито вшанувати Ігоря Бєлікова і несподіваним сюрпризом подякувати. Редакція має намір запросити матір Ігоря Бєлікова із Харкова без його відома в Магдебург для несподіваної зустрічі.
Ми, як центральне представництво Товариства німецькорадянської дружби, підтримуємо це запрошення і просимо зв’язатися з Зінаїдою Кіндратівною Бєліковою, яка мешкає в Харкові, по Заїківському провулку, будинок № 54, кв. 4, і від нашого імені запросити її відвідати Магдебург.
Коли ви будете розмовляти з т. Бєліковою, будь ласка, зверніть її увагу на те, що вона ні слова не повинна говорити про свою подорож, щоб зустріч з сином була несподіваною».
Сподіваємось, що Зінаїда Кіндратівна виконала прохання німецьких друзів. Ігор Олексійович Бєліков не знає про приїзд матері до НДР. А учні 20-ї школи, де вчився Ігор Бєліков, – Оля Матвейченко і Тамара Простакова – якось та дізналися. Разом з вчителькою школи Зоєю Борисівною Радіоновою, яка з такою любов’ю і повагою розповідає сьогодні про свого колишнього учня, десятикласниці прийшли на вокзал з букетом запашних квітів, щоб провести Зінаїду Кіндратівну в далеку подорож.
Наш позаштатний фотокореспондент Павло Дмитрович Омельяненко на пероні вокзалу біля поїзда Харків – Київ сфотографував Зінаїду Кіндратівну і її проводжаючих. Щасливе хвилювання, радісний подив на обличчі матері героя. Через кілька днів на німецькій землі вона зустріне любимого Ігоря, обійме чотирирічну Катрін Леманн, життя якої врятував її син.
…Одна мить була в його розпорядженні. І за цю мить, блискавично, зваживши все, радянський льотчик здійснив подвиг. Коли чотирирічна дитина зависла на підвіконні шостого поверху, знизу на тротуарі зібралося немало людей. Відчай і жах безвихідності в чеканні неминучої трагедії – нічого більше не було в їх очах.
В цю трагічну мить на вулиці з’явився радянський льотчик капітан Ігор Бєліков…
Може, здогадується тепер мати, він подумав про свою маленьку Наталочку – пташку-щебетуню. А скоріше, і на це не було часу. Був, як спалах блискавки, порив розуму, волі, серця, мужності і кмітливості. Було єдино правильне рішення: піймати падаючу дівчинку в шинелю. Це могла зробити, як кажуть наші німецькі друзі, смілива і душевно щедра людина, для якої це не подвиг, а вище благо на землі.
– Ігор був хорошим учнем, – розповідає Зоя Борисівна, – сміливим і безкомпромісним, самокритичним і вимогливим до себе, скромним і щирим у дружбі.
Пишається своїм вихованцем Харківська школа № 20. Пишаються батьки Зінаїда Кіндратівна і Олексій Євстафійович Бєлікови. Пишаємось Ігорем Бєліковим, мужнім льотчиком, який обрав безстрашну професію, вірно служить батьківщині, примножує славу наших доблесних воїнів за межами Вітчизни, і всі ми – харків’яни.
Таємницю ми зберегли. Зінаїда Кіндратівна уже в Берліні.
Читайте також: Художник, який хотів бути українцем: віражі долі уродженця Куп`янщини Опанаса Заливахи