Посадіть йошту — не пошкодуєте!

Посадіть йошту — не пошкодуєте!

sad-koval.com.ua

Йошта — гібрид смородини з аґрусом. Поряд з іншими ягідними кущиками її саджанці мають вигляд справжніх красенів: сильнорослі, без жодної плямочки на корі й листі.

Творіння людське

Ця рослина — не витвір природи, а в повному розумінні слова продукт науково-технічної революції. Йошта виникла в результаті 40-річної селекційної роботи шляхом схрещування чорної смородини й аґрусу. Історія її створення складна і драматична. Ідея виникла на початку ХХ ст., у часи, коли людство у своєму прагненні до досконалості сміливо взялося перекроювати природу. Наявні ягідні кущі теж було визнано недосконалими: наприклад, аґрус занадто колючий, а чорна смородина — уразлива до шкідників і хвороб, що знижує її врожай і вкорочує вік рослини.

Селекціонери вирішили схрестити чорну смородину й аґрус у надії вивести ідеальну ягідну культуру. Звичайно, заманливо було б отримати аґрус без його головного недоліку — гострих шипів. Або чорну смородину з перевагами аґрусу: з урожайністю, більшою у 2–4 рази, і невразливу для своїх небезпечних ворогів — брунькового кліща й махровості. Задумане втілили в життя. Однак, як це часто трапляється, дійсність перекреслила всі грандіозні теоретичні побудови. Загальне потомство смородини й аґрусу було дуже нечисленним і безплідним (тобто, без жодного плоду). Багато вчених з різних країн, серед яких були кращі селекціонери світу, рік за роком отримували вражаючі результати. Нічого не вийшло і у відомого російського селекціонера Івана Мічуріна, який чи не краще за всіх умів вдало проводити найнеймовірніші схрещування — приміром, горобини з грушею або вишні з черемхою. Прорив відбувся у 70‑ті роки минулого століття. Із застосуванням методів радіаційного та хімічного впливу на рослини нарешті було отримано плодоносні гібриди чорної смородини й аґрусу.

 Фото: smorodina1.ru

Гібриди (мутанти) виявилися несхожими ні на «мати», ні на «батька» — великий, але маловрожайний кущ (щоправда, без шипів), незбагненно стійкий до хвороб і шкідників. Перший такий гібрид було успішно створено в Німеччині, звідси й така дивна назва (німецькою «смородина» починається зі складу «йо», «аґрус» — зі складу «шта»). Цей успіх було багаторазово повторено в різних країнах, отримані гібриди мають різні назви — йошта, крондаль, крома, ріці та інші, але «йошта» вживають найчастіше. Всі ці гібриди відрізняються один від одного на вигляд куща, формою і забарвленням листя, масі, кольору і смаку ягід, врожайності та іншим біологічними ознаками.

І якою ж її зробили?

Кущі йошти — це потужні, розлогі рослини висотою до 2 метрів і діаметром крони до 2,5 метрів. Вони дуже добре ростуть і утворюють пагони довжиною до 1,5 метра. Листки у йошти великі, блискучі, схожі на листки аґрусу, але набагато більші, аромату чорної смородини вони не мають. Квітки великі, білі, ягідні китиці короткі, вони мають по 3–5 плодів, які дуже міцно тримаються за плодоніжку. Ягоди чорні, з фіолетовим нальотом, мають міцну шкірку, розміром і формою нагадують вишню. При повному дозріванні вони соковиті, кисло-солодкі, з приємним мускатним ароматом, практично не обсипаються. Ягоди достигають поступово в липні, і збір врожаю продовжується два — три тижні: зважаючи на те, що доспівають плоди не на всьому кущі одночасно, можна збирати врожай поступово, частинами. Вважається, що врожайністю йошта поступається своїм «батькам». Але в різних виданнях зустрічаються відгуки садівників-аматорів, які визнають йошту дуже врожайною рослиною, що дає по 6–10 кг ягід з куща. Дехто із садівники стверджує, що для отримання більш високого і стабільного врожаю ягід біля йошти необхідно висаджувати кущ чорної смородини і кущ аґрусу. Поки що це не є беззаперечним фактом і корисною рекомендацією, але хто заважає перевірити ці відомості на практиці?

Фото: kvitkainfo.com

Ягоди йошти можна заморожувати, вони є ідеальними для кулінарії, це й обумовило їхню переможну ходу країнами світу. Консервативну Британію, де дуже поширеним є аґрус, ці ягоди ще не встигли завоювати. А кулінарно розвинуті французи дуже швидко схопилися за надані йоштою нові можливості. Хоча її ягоди можна їсти й сирими, однак йошта ніби сама проситься у варення, консерви, компоти, напої, шербети й морозиво, а також лікери відомих марок, які продаються під назвою cremedecasseille.

Давайте порівняймо

Зовні йошта не схожа ні на чорну смородину, ні на аґрус. На її гілках, на відміну від аґрусу, зовсім немає шипів. Якщо ж порівнювати із чорною смородиною, то її гілки є більш довговічними, рослина утворює менше нових пагонів і не вимагає інтенсивного обрізання. Крім того, йошта значно стійкіша до борошнистої роси, брунькового кліща, деяких вірусних захворювань.
За смаком свіжа йошта нагадує смородину, але не має такого нав’язливого інтенсивного смаку. Консервована йошта теж схожа на чорну смородину, але смак її не такий різкий.

За вмістом вітаміну С плоди йошти поступаються чорній смородині, але значно перевершують у цьому аґрус. За відгуками, які вже є в пресі, плоди йошти застосовуються при лікуванні шлунково-кишкових захворювань, вони покращують кровообіг і сприяють виведенню з організму радіоактивних речовин і важких металів.
Слід відзначити ще одну рису йошти. На відміну від «батьків», кущі йошти дуже декоративні, її можна використовувати для озеленення ділянки і для створення красивого живоплоту, висаджуючи на відстані 35–45 см один від одного.

Фото: agrostory.comослину можна використовувати і в змішаних бордюрах (у цьому разі відстань між екземплярами цього гібрида має становити 0,7–1 м). Оригінальний вигляд матиме й одиночна рослина у штамбовій формі (щоправда, спочатку доведеться цю форму їй надати). Створюючи таку декоративну одиницю, у йошти перед висаджуванням видаляють усі пагони, крім найсильнішого, а в цього єдиного акуратно вирізують всі бруньки й бічні відгалуження до висоти приблизно 30–40 см. Щоб таке «деревце» мало кращий вигляд, щорічно наполовину вкорочують усі гілки в кроні, а зайві — видаляють.

Трохи про агротехніку

Потужні кущі йошти добре ростуть на будь-якому місці навіть при мінімальному догляді. Кореневу поросль вона не утворює. Обрізки гілок йошта майже не вимагає, тільки навесні треба підрізати підмерзлі або засохлі гілочки.
Найкращі строки для висаджування йошти — кінець серпня — початок вересня. При перекопуванні ділянки під кущі на 1 м2 вносять до 400 г вапна, 8–10 кг органічних добрив, 100–121 г суперфосфату простого, 80–100 г сірчанокислого калію. А при заповненні посадкової ями — 8–10 кг органічних добрив, 150–210 г простого суперфосфату і 40–60 г сірчанокислого калію. Кущі треба висаджувати на відстані 2–2,5 м один від одного. Яму під них бажано робити великою, з урахуванням солідних габаритів куща (близько 50×50×50 см). Росте йошта дуже швидко й починає плодоносити вже на другий — третій рік.

Фото: sadyrad.ru

Вадою рослини є низька морозостійкість, тому йошту треба саджати у захищеному від холодного вітру місці, а на зиму — дуже добре захищати від низької температури. У суворі зими іноді підмерзають верхівки пагонів куща, але це майже не впливає на самопочуття рослини. До ґрунтових умов вона невимоглива, зростає практично на всіх типах ґрунтів. Йошта вологолюбна, вимагає підвищеного вмісту у ґрунті калію, добре реагує на підгодівлю гнойовою рідиною або розчином коров’яку, а восени — на підгодівлю деревною золою.

Йошту без особливих зусиль можна розмножувати здеревілими й зеленими живцями, вертикальними та горизонтальними відгілками та насінням. Одеревіли живці заготовляють ранньою осінню і висаджують у чисту від бур’янів, рихлу й родючу землю, не закриваючи верхню бруньку землею. Потім їх мульчують перегноєм або торфом шаром 3–5 см, поливають і злегка обтискують землю.

Навесні догляд за «школкою» такий самий, як і за живцями чорної смородини. Головна умова доброго вкорінення — забезпечити оптимальний режим вологості та харчування майбутньої рослин.
При насіннєвому розмноженні насіння йошти змішують з вологим пропареним піском і тримають у холодильнику до весни, зрідка зволожуючи пісок і перевіряючи, чи не проросло насіння передчасно. Якщо насіння «прокинеться» завчасно, його кладуть у сніговий бурт до посіву або висаджують пророщене насіння у квіткові горщики на підвіконня. До середини травня сіянці після повітряного загартування можна висаджувати у відкритий ґрунт.

Матерiaли по темі

Автор: Зоя Голіусова
ok