Чиказькі ферми будують під Харковом (ФОТО)

Чиказькі ферми будують під Харковом (ФОТО)

Фото Інни Пирлик

Господарюватимемо на землі не гірше від американських фермерів, мріють аграрії Куп’янщини.

Так, досвід своїх чиказьких колег уже переймають в одному із сільгосппідприємств села Курилівка.

За кордоном вразили технології та... зелені газони

Свого часу агроном за фахом Сергій Садовський перекваліфікувався з рослинницької галузі на тваринницьку. Тоді в середньому надої на одну фуражну корову в його господарстві становили 1400 кілограмів молока на рік. Звісно, це аж ніяк не влаштовувало молодого спеціаліста, тому на його підприємстві почали поступово піднімати цю стратегічну галузь.

І минуло небагато часу, як надої збільшилися вдвічі, бо повністю змінилося ставлення як до тварин, так і до технологій. Підняти виробництво аграрію з Курилівки допоміг досвід, отриманий під час закордонних поїздок. Зокрема, найбільше Сергія Садовського вразили принципи роботи у тваринницькій галузі його колег з американського Чикаго.


– Вивчаючи досвід розвитку молочного скотарства, я побував у багатьох країнах світу. Звісно, там застосовуються передові технології, а тому і надої  високі, що становлять 14000 кілограмів молока з корови на рік і більше, – розповідає генеральний директор сільгосппідприємства Курилівки Сергій Садовський. – Наприклад, у передмісті Чикаго тваринницькі приміщення розташовано на відстані 200–300 метрів одне від одного. У першу чергу здивувало те, що цей проміжок заповнюють зелені газони, для працівників створено комфортні побутові умови, а для теляток, коли настають холоди, навіть шиють спеціальний теплий одяг.

Вразив аграрія з Харківщини і технічний аспект роботи чиказьких фермерів.
– У молоковозі в кабіні водія є електронне табло, де висвічуються всі дані стосовно маршруту й кількості молока. Тобто, все там автоматизовано, – каже Сергій Садовський. – І хоча нам ще багато чому слід повчитися в закордонних колег-фермерів, а все ж таки і ми вже зовсім не ті, що були колись. Та тут у першу чергу слід активізуватися вітчизняним науковцям, бо без генетичної роботи зі створення високопродуктивних корів не варто розраховувати на американські надої молока.

Як почати «з нуля»?

Та не слід забувати, що і в тих же чиказьких передмістях «золота молочна ера» не прийшла сама собою. І в Сергія Садовського на початку були труднощі, коли у 2000 році він вирішив заснувати нове господарство. У «спадок» йому залишилися борги в сумі 3,5 млн грн. Селяни з Курилівки почали майже з «нуля» відроджувати господарство, де пріоритетом було молочне скотарство. І так поступово розпрощалися з усіма боргами.

Зараз у сільгосппідприємстві налічується 847 голів великої рогатої худоби, з яких 340 корів дійної череди. Тут традиційно поголів’я збільшується та підвищується продуктивність. Минулого року надої склали 5341 кг молока від корови, а в цьому планується отримати не менш ніж 6700 кг. Належними темпами ведеться й реконструкція та будівництво ферм, установлення сучасного доїльного обладнання, що дасть змогу найближчим часом суттєво збільшити дійну череду. Звісно, на це потрібні кошти, і до того ж серйозні, але тут переконані, що на тваринництві в жодному разі не слід економити.

Між фермами – красиві клумби

Також збувається і ще одна давня мрія керівника сільгосппідприємства – створення не гірших побутових умов для працівників, аніж на чиказьких фермах. Саме тому тут між тваринницькими фермами теж розбиваються клумби, у побутових приміщеннях встановлено євродушові та сучасні санвузли. А головне, що тут виплачується висока заробітна плата. Минулого року в середньому вона була 2004 грн, а в цьому році складає 3300 грн на місяць.

Та які б найсучасніші аграрні технології не застосовувалися, без висококласних спеціалістів не обійтися. Так і в цьому господарстві існує свій «золотий фонд». У рослинницькому напрямі це інженер-бригадир тракторної бригади Василь Самков, механізатори Володимир Павлюк, Сергій Друшляк, Сергій Щирий, Володимир Калиновський, Анатолій Круподеря та водії – Анатолій Медвідь, Геннадій Загоруйко, Сергій Свистунов і Микола Абашник. У тваринництві правофланговими є завідуючий молочно-товарною фермою Олексій Загоруйко, технік штучного запліднення Валентина Григор’єва, оператори машиного доїння Людмила Боровик, Катерина Крупенко, Валентина Яковлєва, Вікторія Золотенко, Віталій Сидорук і телятниці Наталія Семикос і Світлана Ващенко.

Не рахують гроші на соціальну допомогу

Ще однією особливістю роботи генерального директора сільгосппідприємства Сергія Садовського є те, що він ніколи не рахує коштів на розв’язання соціальних питань сіл. Так, наприклад, його підприємство виділило кошти на встановлення сучасних санвузлів у приміщенні місцевої школи. А ще господарство надає допомогу дитячим садочкам, вирішує транспортні питання, опікується чистотою в населених пунктах, розвиває спорт і культуру. І, звісно, тут не забувають і про духовність селян, а тому зведено і два храми Божих.


– Робимо все, що в наших силах, – запевняє Сергій Садовський. – І хотілося б наостанок повернутися до передмість Чикаго. У місцевих фермерів є чітке розуміння того, що вони робитимуть завтра. У нас же поки що немає впевненості в цьому, а все через невизначеність земельних питань. Ось коли тут буде поставлено остаточну крапку на користь вітчизняних сільгоспвиробників, тоді обов’язково наздоженемо американських фермерів.

Ігор ТЕСЛО, матеріал з газети "Слобідський край" №130 від 30.10.2012

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ