Допомогти чи не заважати? Якою буде підтримка фермерів

Чи є життя після спецрежиму ПДВ? Таке питання наразі хвилює не тільки аграріїв, а й урядовців і чиновників. Податкова пільга, яка дозволяла сумлінним фермерам 20 % від доходу спрямовувати на розвиток бізнесу, виявилася ще й найбільш корупційномісткою. А тому, на вимогу МВФ, з 1 січня 2017 року її скасують. Перехідний період, який дали сільгоспвиробникам, от-от спливе. Якою буде державна підтримка аграрного сектора наступного року, наразі розмірковують у Кабміні.

У 2017-му уряд планує виділити на підтримку АПК 1 % від виробленої продукції аграрного сектора, або 5,5 млрд грн, які будуть спрямовані на потреби фермерських господарств.

– Впевнений, що ці гроші допоможуть фермерам створити нові робочі місця, вийти на європейські ринки, стати конкурентноздатними та подекуди відродити села, – коментує Міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Кутовий.

У свою чергу, Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман пояснює, що згадані кошти підуть на державну підтримку саме малих та середніх фермерських господарств.

– Ми хочемо, щоб ті, хто має землю, обробляє її, виробляє українську продукцію, отримали відповідну підтримку держави. Сільгосптехніка, мала механізація –  це те, що сьогодні потребує український аграрій, – зазначив Прем’єр.

Така пропозиція продиктована стратегічним планом реформування галузі «3 + 5», розробленим у Мінагрополітики. За задумом урядовців, реформа держпідтримки передбачає створення комфортних умов для розвитку дрібних фермерських господарств і стимулювання виготовлення продукції з доданою вартістю. Головними принципами держпідтримки фермерів мають стати адресність і прозорість. Однак яким буде механізм цієї підтримки – поки що невідомо.

Допомога на папері
Одним із механізмів прямої фінансової підтримки українських фермерів була і є програма Державного фонду підтримки фермерських господарств. Це безпроцентний поворотний кредит, який треба повернути протягом п’яти років. Допомогу можуть отримати новостворені фермерські господарства та фермерські господарства з відокремленими садибами, господарства, розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях. Використати кошти можна для поновлення обігових коштів, придбання техніки й обладнання, виробництва та переробки продукції, і т. д.  

Як ідеться на сайті Державного фонду, минулого року такі кредити захотіли отримати 188 фермерських господарств, на загальну суму 39,551 млн грн.

З держбюджету було виділено 25,6 млн грн. Після усіх бюрократичних процедур фінансову підтримку отримали 158 фермерів по Україні, сім із них – на Харківщині. Сума допомоги на кожне господарство склала від 100 до 250 тис. грн, а загалом по області – 1,454 млн грн. На 2016 рік закладено менше – 949,2 тис. грн.

Сума більш ніж скромна. Як розповідає голова Асоціації фермерів і приватних землевласників Харківщини Іван Биков, зараз в один гектар землі треба вкласти від 10 до 15 тис. грн. Це весь виробничий цикл: від оренди землі до збирання урожаю. Якщо рахувати для малих господарств (до 50 гектарів), то по мінімуму потрібно принаймні 500 тис. грн на рік. А щоб застосувати провідні технології – хоча б 750 тис. грн. «І це ще не розвиток, а тільки оборотні кошти», – зауважує фермер.

Та й до механізму виділення коштів у фермерів є питання.
– Державна підтримка у нас тільки на словах, де-факто її нема, – говорить аграрій. – Гроші ідуть через держбюджет, а там, як завжди, грошей нема. Так цього року вийшло: гроші наче і заклали у бюджеті, але досі їх не виділили. І якщо їх дадуть – то тільки десь у грудні, коли претенденти під кінець року вже  не встигнуть оформити потрібні документи.

Іван Биков має своє невелике господарство на 50 гектарів у Чугуївському районі. Вирощує зернові та технічні культури. Він каже, що, окрім оборотних коштів, у фермера має бути принаймні 25 % страхового фонду. Адже природа і погода бувають примхливими, і в один момент можна прогоріти.

– Була в моїй практиці ситуація, коли ми за технологією посіяли соняшник. Він відцвів, почав наливатися, і тут пішла гусінь – луговий метелик. Для нашої зони п’ять років тому це була новина, і ніхто не знав що з цим робити. Ми скооперувалися, найняли літак для обробки, бо на той час у поле виходити вже не можна було, – розповідає фермер. –  Вийшли непередбачувані витрати. І таких нюансів буває багато. Якщо не буде страхового фонду, то бізнес просто провалиться.

Думку аграріїв підтримують і регіональні чиновники.
– Якщо порівнювати нашого фермера і закордонного, то для останнього займатися аграрною справою майже хобі. Адже багато чого у країнах Європи робить держава, наприклад, зменшує ризик залишитися у збитках, якщо урожай аграрія знешкодили погодні умови. Якщо говорити про нашу країну, то такі ризики не страхуються, – говорить директор департаменту агропромислового розвитку ХОДА Олександр Нездюр.

За його словами, в Україні є державна підтримка у вигляді пільгових кредитів, коли держава компенсує 50 % відсоткової ставки по кредиту. Наприклад, цього року  харківські аграрії отримали близько 18 млн грн таких кредитів.

Скасувати не можна залишити
Однак основною підтримкою вважається все ж таки непряма – спецрежим ПДВ. Нагадаємо, після внесення змін до Бюджетного кодексу цей режим оподаткування для аграріїв було модифіковано. З 1 січня 2016 року діє розподіл коштів ПДВ між держбюджетом та спецрахунками сільгосппідприємств у таких пропорціях: за операціями із зерновими і технічними культурами: 85 (державі)/ 15 (підприємству); за операціями з продукцією тваринництва: 20/80; за операціями із сільськогосподарськими товарами/ послугами (крім операцій із зерновими і технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва): 50/50.

Навіть у зменшеному вигляді податкова пільга дозволяла підприємствам певну долю виручки спрямовувати на розвиток: купівлю техніки, удосконалення виробництва тощо. До того ж, цей податок стимулював вихід бізнесу на селі з тіні. Коли повернення податку скасують, галузь почне відкачуватися назад у тінь, вважає Іван Биков.

У той же час, як зауважив міністр Тарас Кутовий, ПДВ не можна залишити, бо фіскальні преференції завжди залишають можливості для незаконних схем.
Отже, спецрежим – найгірший варіант. А що натомість?

Одною з поширених серед аграріїв пропозицій наповнення до бюджету є оподаткування кожного гектару сільськогосподарських земель у розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки землі. Причому, щоб податок знімався і у селян (за умови, що їхні землі мають площу понад 1 гектар), і  у фермерів, і у холдингів. Як говорить очільник ГО «Аграрний союз України» Геннадій Новиков, це спонукатиме до більш активного використання земель і виведе з тіні податки, наповнивши бюджет.

Натомість харківські громадські об’єднання фермерів виносять іншу ініціативу держпідтримки: давати кошти під певні умови, які б стимулювали подальше виробництво.

– Якщо держава дає підприємству безпроцентну поворотну субсидію (наприклад, 20 % від обсягу реалізації), то підприємство має збільшити на таку само суму своє виробництво. У такій ситуації державі, в якої нема коштів, можна було б цю субсидію давати частково за рахунок інфляційних коштів. Такі кошти, які зав’язані на виробництві, згодом перестають бути інфляційними, бо їх уже підтверджує продукція. Це стимулювало б ріст і сільського господарства, та й усієї економіки держави, – вважає голова Асоціації фермерів та приватних землевласників Харківщини.

Наших сільгоспвиробників  підтримують також і міжнародні партнери та країни. Це не одразу можна помітити, бо все відбувається через  конкретні проекти технічної допомоги (наприклад, сприяння у реформуванні законодавства) або через особливості аграрної політики країн-сусідів тощо.

Дотаційна голка
За інформацією аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», на підтримку фермерів Євросоюз витрачає немало – 52 млрд євро, або ж половину свого бюджету. Європейці не практикують пільгове оподаткування. У них діє система дотацій та субсидій з розрахунку на 1 гектар. Однак якщо у них високий рівень дотацій, то і висока ціна оренди за землю. У нас навпаки – низька оренда і низький рівень дотацій.

Для тих, хто використовує методи, які сприятливо впливають на клімат і навколишнє середовище, виділяють ще так звані «зелені виплати». Особливі субсидії також надаються молодим фермерам до 40 років, які розпочали сільськогосподарську діяльність не раніше ніж за п’ять років до моменту подання на субсидію. Існують ще інші програми підтримки – але ці три види є найсуттєвішими.

Щоб претендувати на фінансову допомогу, треба підтвердити, що сільськогосподарська діяльність є основною для отримувача коштів. В отриманні субсидій можуть відмовити також і тоді, коли загальна сума затребуваних виплат менше 100 євро, або ж якщо загальна площа фермерського господарства, яка підпадає під субсидію, становить менше 1 гектара.
Субсидують ферми у ЄС чималими сумами. У 2012 році середній розмір субсидій на одну ферму становив 11,5 тис. євро на рік. Найбільші платежі на фермі в Словаччині і Чехії. А кожна ферма в Люксембургу отримала, в середньому, € 63 000, тоді як у сусідній Бельгії –  € 28 000.

Але фермерські господарства ЄС стають залежними від субсидій і підтримки. Словацькі ферми навіть із субсидіями – взагалі збиткові. Загалом практика показує, що програми підтримки не завжди дають бажаний ефект допомоги і мотивації для розвитку. Часто вони лише підсаджують на дотаційну голку і не сприяють зростанню ефективності фермерської діяльності. Експерт Олег Нів’євський переконаний, що не варто вливати великі гроші в подібні програми, краще вирішувати глобальні проблеми, які дозволять економіці загалом і агропромисловому комплексу зокрема працювати успішно і ефективно: покращувати інвестиційний клімат, робити ставку на якісну освіту, розвиток науки, стабільне законодавство.

Тамара Кіч