Етнохутір під Харковом: власна валюта та здача мобільників

Здоровий відпочинок, українські традиції, повна свобода та незалежність від державних енергоносіїв.

 Об’єднати все це у собі планують автори багатообіцяючого проекту екопоселення «Слобожанське село». І все це перед носом – у мальовничому куточку Харківщини.

Одним із основних принципів створення цього хутора є екологічність. Будинки тут зводяться з натуральних місцевих матеріалів: дерева, глини, соломи. Винятком є хіба що збудована нещодавно лазня із карпатської смереки. Звичайно, і без цементу у фундаменті не обійтися, але штучні матеріали використовуватимуться по мінімуму, обіцяють будівельники, які намагаються дотримуватися екологічних стандартів.

– Окрім того, ми не хочемо у держави нічого брати: ні електроенергії, ні води, ні газу, – запевняє організтор проекту Володимир Косенко. – Натомість користуватимемося альтернативними джерелами енергії: сонячні батареї та вітряки.

За словами Володимира, уже ведуться перемовини з китайцями, які мають допомогти з електростанціями. Тепло забезпечуватиметься також за рахунок альтернативних джерел, а саме завдяки пелетним котлам і кілонагрівачам. Усього на території хутора працюватимуть дві котельні. Разом із тим, без старовинної печі у кожному будиночку не обійтися. Тож вдовольнятися теплими батареями чи власноруч забезпечувати тепло, витопивши пічку, вирішувати вже мешканцю хутора. А от щодо газу, без якого не обійтися у приготуванні їжі, то для цього має вистачити привезених газових балонів.
На хуторі будуть дотримуватися засад охорони навколишнього середовища. А ще примножатимуть природну красу. На території вже висаджено 150 берізок і 300 сосен, навесні до них приєднається ще 1000 саджанців. А територію засіють травами: м’ятою, чебрецем, споришем.

Окрім того, що хутір обіцяє стати енергонезалежним і працювати автономно, він також буде ще й фінансово самостійним і не потребуватиме дотацій. Джерел грошових надходжень автор проекту бачить два: туризм і натуральне господарство. Володимир вважає, що за такої схеми можна жити. Упевненості додає досвід друзів з-під Києва. П’ятий рік поспіль за 120 км від столиці ті опікуються подібним поселенням. Надлишки, які з’являються від сільськогосподарської діяльності там, можна реалізовувати на міських торговельних майданчиках. Таку долю пророкує Володимир і поселенню в Ордівці, де з часом з’явиться натуральне господарство та худоба.

Іншою ж прибутковою статтею цього проекту має стати сільський туризм. Перед тим як розпочати діяльність на Харківщині, Володимир об’їхав майже всю Україну, відвідав багато подібних сільських садиб, однак хуторів не побачив. Тож є шанси, що це буде єдиний, унікальний на всю Україну хутір.

– Способи, як заробити, знайдуться, – запевняє Володимир. – Наприклад, коли на хуторі запрацює столярня, можна заробити на продажу меблів. Турист, приїхавши до хутора і оселившись у будиночку, побачить там меблі. Якщо вони йому припадуть до душі – матиме змогу замовити їх собі додому.

Та що там стільці та столи! Замовити собі можна буде навіть будиночок! А їх обіцяють звести у різних техніках, аби відпочивальники мали вибір.

Причому, каже Володимир, усе це буде не музейними експонатами чи виставкою на показ для туристів, а згодиться для використання. Окрім меблів і будиночків, у кузні працюватиме майстер, який підковуватиме конячок. Отже, хутір буде таким собі великим виставковим комплексом, у якому все можна протестувати і пригледіти собі на придбання.
Туристам тут обіцяють справжній рай і концентроване задоволення! Захотілося поспати на сіні – будь ласка, захотілося нарвати малини чи суниць – лише вийди за будиночок, і там на тебе чекає ягідна галявина. А якщо хтось захоче остаточно зануритися у природу й українські традиції та відключитися від зовнішнього світу – переодягся на вході до хутора, здав свій мобільний і живеш іншим життям. Недаремно слоган хутора: «Із минулого в майбутнє». Цілковитому перевтіленню допоможуть навіть грошові знаки, які ходитимуть тільки всередині хутора, а також численні історичні фестивалі.

– Ми хочемо дати там повну свободу діям. Етнофестивалі, майстер-класи, відродження народних традицій – повна відкритість, – каже Володимир Косенко.

Звичайно, такий відпочинок для туристів матиме свою ціну. Яку, Володимир поки що не називає, але вона буде обумовлена з маркетингової точки зору. Автор проекту також запевнив, що хутір розрахований не на багатіїв, як могло здатися на перший погляд, а на середньостатистичного українця.

– Я б хотів бачити людей, які прагнуть відпочити на істинно українській природі, чистій, незабрудненій, зануритися у природні умови життя, – говорить Володимир Косенко.

Тетяна Василець, матеріал з газети "Слобідський край" № 3-4 від 10.01.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ