Харків - Кіпр - Харків. Історія фермера

Подвір’я сім’ї Сергія Караптана розташоване в селі Андріївка Кегичівського району.

Примітно, що цієї ферми, як і нашої історії, могло б узагалі не існувати, якби не характер фермера. Адже в 90-ті роки Сергій Олександрович емігрував на Кіпр до своєї сестри, яка вже встигла там влаштуватися. Та еміграція до субтропічного раю протривала недовго. Через 10 днів упертий фермер купив білета додому та чкурнув назад в Андріївку. На землю, якою володіли ще його батько та дід.

– І дід, і баба в мене були сиротами. Землю отримали після революції, коли ділили панські поля, – розповідає Сергій. – Стали, як тоді казали, кулаками. А знаєте чому міцних господарів так називали? На кулаці спали тому, що ніколи було. У 1920-х в Андріївці організували перший колгосп – тоді ще добровільний. Але протримався він недовго. У 1930-х за колективізацію взялися серйозніше. Діда тричі засилали на Соловки і він тричі (!) звідти збігав.

У 1994-му році було створено фермерське господарство «Морозівське», і Сергій Караптан разом з дружиною Лідією отримали 10 гектарів колишнього колгоспного саду. Тоді ж фермер купив і свій перший трактор – на гроші, які відкладали дружині на зимні чоботи. Були ж бо тоді ціни! Але й часи скрутні. Як розповідає фермер, у 90-х ледь встояли, хотілося все покинути та тікати світ за очі. Ферму врятував брат діда – зовсім вже древній 90-річний чоловік, що приїхав з Донбасу, щоб востаннє поглянути на отчий будинок. Він тоді застеріг, що не можна кидати цю землю, адже Сергій – останній з роду Караптанів на цій землі. Саме ці слова допомагали боротися до останнього і поставили крапку в сумнівах.

Артем Богдан, матеріал з газети "Слобідський край" № 8 від 18.01.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ