У Харківській області вироблятимуть мармурове м’ясо

16.07.2012 11:01 Агропром

Основна причина того, що сільгосппідприємства почали, окрім рослинництва, займатися ще й розведенням ВРХ – це зиск. Сьогодні вже доведено на практиці: молочний напрям тваринництва приносить  реальні гроші.

Але утримання м’ясних порід теж є вигідним. У цьому переконаний директор приватного підприємства «Новомиколаївське», що знаходиться Барвінківському районі, Олександр Буренков, який минулого року придбав корів і бичків  абердино-ангуської породи.

– Цю породу вперше  було зареєстровано в Шотландії в 1795 році. Вони невибагливі до кормів, і в них добрий вихід приплоду телят – до 100 %  Тому порода найбільш придатна для розведення, – розповідає Олександр Сергійович.

За його словами, у господарства були пасовиська, які не використовувалися, тож було  вирішено займатися тваринництво. До того ж, у районі прийняли програму з відродження галузі, що стало певним стимулом для сільгосппідприємства.

– Село без тваринництва на село не схоже,  – каже господар, – Земля для вигулу розташована біля ставка. Тут болотиста місцина. Ми вирили дві великі ями, які заповнюються джерельною водою. Обслуговують літній табір четверо тваринників, які працюють позмінно – по двоє. Поки що череда невелика – 86 голів, та ми плануємо збільшити її до 400.

За словами Олександра Сергійовича, порода дійсно є унікальною. Насамперед, худоба їсть майже все: багаторічні трави, силос, фураж, солому, на пасовиську виїдають усю молоду поросль – не перебирають, як корови молочного напряму. Погода хоча й спекотна, але сприяє приросту череди.

–  У цьому році під час отелення одна корова дала двійню, а так – одне теля, –  розповідає Олександр Буренков, – Бики водять стадо та запліднюють. Цих корів штучно запліднити неможливо. Вони вистрибують через огорожу – дуже жваві тварини.

Представники цієї породи добре пристосовані до українського клімату. Влітку їх утримують на пасовиську, а взимку – у корівнику. Та навіть зимою тварини в основному перебувають просто неба – на вигулі біля корівника. Олександр Сергійович каже, що у приміщення худоба заходить, щоб сховатися від дощу чи під час сильних холодів, хоча абердино-ангуси добре переносять і 30‑градусні морози.

Кормова база у господарства власна. Посіяли еспарцет, кукурудзу, суданську траву.  
До речі, корови мають слобожанське «походження». Їх придбали в господарстві «Світанок» Нововодолазького району, а от биків привезли з Прилуцького району Чернігівщини.

Сьогодні мармурове м’ясо на міському ринку просто так не купиш. Це – делікатес. І попит на нього є. Сумнівів щодо збуту продукції Олександр Сергійович не має:
– У них мармурове м’ясо, яке йде на стейки, делікатеси. У них інша будова скелету, ніж у звичайних корів. Тому вихід м’яса йде як зі свиней – більше ніж 60 %.
Та поки що тварин на м’ясо не здавали – почнуть узимку, коли мінятимуть лінію биків, а корів «Новомиколаївське» здаватиме через 3–4 роки, коли збільшиться кількість поголів’я. Поки що тваринницьке відділення господарства працює в режимі племінного репродуктора.  

І хоча займатись тваринництвом – нелегко й недешево, та Олександр Буренков вірить у фінансовий успіх своєї справи.

– Корови коштували близько 300 тис. грн. Додайте решту: будівництво, трактори, прес-підбирачі, косарки – вийде десь більше мільйону... Звісно, поки є витрати, якогось прибутку не видно, але коли стане 300 голів – ситуація зміниться, – впевнений аграрій.

Юрій Борщ, матеріал з газети "Слобідський край" №84 від 14.07.2012

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта