Унікальний винахід мешканця Харківщини: виробництво олії без відходів на власному газі

Унікальний винахід мешканця Харківщини: виробництво олії без відходів на власному газі

vkurse.ua

Його розробки – наочний приклад того, як ефективно застосовувати теорію на практиці.

Винахідливий близнюківець став єдиним у районі, та одним з небагатьох у області виробником альтернативної енергії. І зробив він усе власноруч.

Теорія закордонна, практика – наша

Знайомтесь, Олександр Таран. Відомий на Близнюківщині виробник соняшникової олії. А крім того – винахідник і умілець, що власноруч створив складне устаткування, яке успішно працює не лише на його підприємстві. Але про все по порядку.

18–19 жовтня у місті Лозова відбувся тренінг «Можливості використання відновлюваних джерел енергії для громад», реалізований за підтримки представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. Участь у заході взяли представники місцевих громад і органів самоврядування, активісти, студенти вищих навчальних закладів і науковці переважно зі Східної та Центральної України. Ключова мета подібних заходів – ознайомити представників місцевих громад із можливостями використання відновлюваних джерел енергії, а також – навчити реалістично розраховувати економічні параметри проектів із використання відновлюваних джерел енергії громадами.

Відтак, програма тренінгу складалася з теоретичної та практичної частин. І якщо теорія ґрунтувалася переважно на закордонному досвіді використання альтернативної енергії, то практика, навпаки, привернула увагу до місцевих розробників. Так, наші колеги із Близнюківської районної громадсько-інформаційної газети «Нове життя» познайомилися із талановитим земляком – Олександром Тараном.

Безвідходне виробництво

Роки праці, тонни заліза і тисячі гривень – саме стільки витратив близнюківський кулібін на свої розробки, допоки все не почало працювати як єдиний механізм. За словами Олександра Тарана, нові ідеї вдавалося втілювати в життя не завжди зі стовідсотковим успіхом. Але метод спроб і помилок дав свій результат. Наразі головна гордість інженера-самоучки – зібраний власними руками піролізний газогенератор. За складною назвою «піроліз» криється знайомий зі школи більшості з нас процес розпаду органічних сполук під дією високих температур без доступу кисню. Результатом піролізу є виділення газу, останній у даному разі використовується для сушки насіння.

Ідея створення газогенератора, за словами його власника, була майже вимушеною. Під час виробництва олії лишалося багато відходів, які досить складно було утилізувати. Провівши елементарні розрахунки, він вирішив використати лушпиння насіння як паливо. Спираючись на наукову літературу та досвід використання подібних установок, почав роботу над створенням газогенератора. За словами Олександра Тарана, працююча в нього удосконалена «машина» – це вже «п’яте покоління». Чотири попередні конструкторські спроби були не досить вдалими.

Безперечні переваги подібного обладнання лежать на поверхні. По-перше, з появою газогенератора виробництво олії стало практично безвідходним. По-друге, виробник відчув суттєву економію, адже газ, необхідний для сушіння насіння, виробляє сьогодні власноруч, тож не залежить від прямих постачальників і стрибків цін.

І собі, і людям

Розвиваючи тему відновлювальних джерел енергії, Олександр Таран минулого року розпочав виробництво паливних брикетів із сільськогосподарських відходів: лушпиння насіння, гречки, гороху та інших культур. Після певної обробки весь цей «непотріб» перетворюється на паливо, яке коштує значно дешевше вугілля, але при цьому має не меншу теплотворність. Ще один безперечний плюс брикетного палива – повна відсутність відомої всім власникам пічного опалення «жужалки» – брикети горять, як кажуть, «в нуль».

Близнюківський район – один з найменш газифікованих в області, тож подібне ноу-хау користується чималим попитом, особливо серед жителів сільської місцевості, які вже встигли оцінити всі його переваги.

Уже другий рік поспіль цей вид екологічно чистого палива використовують для опалення виробничих приміщень СТО та АЗС їх власники – друзі Олександра Гавриловича, які стали чи не одними з перших, хто долучився до цього вдалого експерименту і залишився задоволеним.

Тема відновлювальних джерел енергії досить цікава, як, власне, і сама особистість Олександра Тарана. Бо він, до речі, вдало працює над створенням складних конструкцій, навіть не маючи технічної освіти. При цьому його практичні вміння та знання, здобуті за допомогою самоосвіти, у інколи здатні принести більше користі, ніж суха теорія. Адже випадки, коли науковці, дивлячись на зібраний наполовину з металобрухту генератор, відмовлялися вірити в його здатність працювати, були непоодинокими.

Олена Сосник, матеріал з газети "Слобідський край" №134 від 08.11.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ