Близнюківський селищний голова поїхав добровольцем у зону АТО
Але буває й інакше. Так, селищний голова Близнюків Геннадій Король, маючи «броню», поїхав на Донбас простим солдатом-добровольцем.
Геннадій Король очолює Близнюківську селищну раду з 2006 року. Викладач за освітою, 45-річний чоловік уже в перші хвилі мобілізації був ладен залишити і крісло посадовця, і дружину з двома дітьми та їхати на Донбас захищати батьківщину. На той момент армія забезпечувалася дуже погано. У бійців не було ні бронежилетів, ні пального для техніки. Складнощі виникали навіть із харчуванням. Тоді на Близнюківщині було організовано потужний волонтерський рух. Допомагали і фермери, і місцеві підприємці, і прості люди. Доходило до того, що діти продавали на благодійних ярмарках домашнє печиво, а гроші передавали на підтримку армії. А організатором і керівником у цій роботі виступив невтомний селищний голова.
– Геннадій Степанович – це така людина, яка не може просто сидіти і нічого не робити, – розповіла заступник Близнюківського селищного голови Яна Хомутова, у якої Геннадій Король ще у школі викладав хімію. – Він перший виступив із закликом допомагати нашим бійцям. У результаті вдалося закупити і передати на Донбас теплий одяг, каски, бронежилети, бензин. Наші жінки готували їжу, в’язали шкарпетки для хлопців. А Геннадій Король всю цю роботу координував.
Брати активного селищного голову до лав Збройних Сил у військкоматі спочатку відмовлялися. Мовляв, чоловік обіймає важливу виборну посаду і не підпадає під призов. Однак коли у третю хвилю мобілізації почали забирати вчителів Близнюківської гімназії, в якій Геннадій Король багато років спочатку викладав хімію, а потім працював директором, чоловік не витримав.
– Як я можу розповідати про патріотизм і обов’язок перед країною, коли хлопців, у яких ще я викладав і які вже самі стали вчителями, забирають в АТО, а я залишаюся вдома? – каже Геннадій Король, до якого кореспонденту «СК» таки вдалося додзвонитися. – Це неправильно. Тому я і просив, щоб мене взяли служити.
На буремний Донбас селищний голова поїхав 1 вересня 2014 року простим солдатом у складі 22-го батальйону територіальної оборони Харківської області. Згадує, що дружина довгий час не знала, що в армію пішов добровольцем. Відпускала зі сльозами. Їй чоловік розповів, що отримав повістку, а селищному голові не годиться «косити» від служби. Мовляв, який він приклад подає.
Ірина Гудзь, матеріал з газети "Слобідський край" № 6 від 15.01.2015