Боєць з АТО родом з Луганська знайшов своє кохання у Харківському госпіталі (ФОТО)

Боєць з АТО родом з Луганська знайшов своє кохання у Харківському госпіталі (ФОТО)

Фото героїв публікації

Війна – це завжди страшно й боляче... Але навіть там є місце дивам. Неймовірна історія любові прикутого до ліжка бійця та медсестри-волонтерки зробила таке диво.

Попри невтішні прогнози лікарів, хлопець навчився ходити наново – і все заради коханої дівчини.

Коли чуєш історію 20-річного Сергія Рощина і 19-річної Анастасії Балабасевої, думаєш, що так не буває. Більше схоже на сюжет голлівудської мелодрами. Але ні, усе по-справжньому, кохання дійсно творить дива.

Сергій народився та виріс на Луганщині. Він круглий сирота, батьків не пам’ятає, виховувався в будинку-інтернаті. З дитинства мріяв стати військовим, марив долею спецназівця. Після інтернату вступив до військового ліцею. Закінчивши його, намагався стати курсантом військового вишу, але з першої спроби не вийшло. Пішов служити за контрактом у війська протиповітряної оборони, частина дислокувалася в Луганську. Після завершення служби хлопець хотів знову поступати до військової академії. Але сталося не так, як гадалося.

Після перших заворушень на Донбасі луганських військових перевели до Дніпропетровської області.

– Нас усіх вишикували на плацу й повідомили, що наш дивізіон переходить під командування штабу АТО. Надали право вибору: хто хоче – йде в АТО, а хто не хоче – продовжує нести службу під Дніпропетровськом, – згадує Сергій.

Були й такі, хто взагалі вирішив залишитися в окупованому Луганську. Колишні побратими в одну мить стали супротивниками. Сергій не розуміє, як так могло статися, бо всі вони присягали на вірність українському народу. Проте кожен сам обирає свій шлях. І Сергій зробив свій вибір – вирушив у зону проведення антитерористичної операції.
Спочатку був табір під Ізюмом. Саме там хлопець зрозумів, що таке бойові дії. На українських військових справжнє полювання відкрили ворожі снайпери. Загинуло багато товаришів Сергія по службі. Але самого хлопця кулі оминали.

Потім військових перекинули до Краматорська. Там вони захищали повітряний простір над військовим табором та допомагали місцевому населенню. Під час виконання чергового завдання хлопець отримав тяжкі травми. Останнє, що запам’ятав, – це хрускіт своїх кісток. До тями прийшов увесь загіпсований уже у шпиталі. Потім дізнався, що в нього перелом шийних хребців і кісток таза.

Як склалося життя хлопця у госпіталі та з ким він там познайомився - читайте у повному матеріалі на сайті та у газеті "Слобідський край" № 149 від 13.12.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ