"Донбаський синдром". Чому він не схожий на афганський або в’єтнамський

korrespondent.net

Щодня харків’яни стикаються з наслідками бойових дій на Донбасі – поранені військові у шпиталі та тисячі переселенців.

Багато хто з них потребує допомоги. Психологи дають поради, як допомагати без шкоди для себе і для тих, кому допомагаєте.

На війні солдатам сняться сни про рідний дім, але коли вони нарешті повертаються до своїх родин, уночі знову починають чути постріли важкої артилерії та бачити запеклі бої недавнього минулого. Люди, які повернулися з війни, починають по-іншому відчувати життя, і це потрібно зрозуміти їхнім близьким.

– Родичів військових потрібно готувати до того, що їхні чоловіки, брати, сини повернуться із зони АТО дещо з іншими звичками, – констатує практикуючий психолог, що працює у  військовому шпиталі, Ольга Білогорцева. – Наприклад, вони спочатку можуть спати на підлозі, тому що звикли, що так безпечніше. Можуть виникнути й посттравматичні моменти – після війни буденне життя почне здаватися прісним. І рідні повинні допомогти солдату включитися в нормальне життя, задати йому вектор руху. Якщо в сім’ї починають виникати тертя, потрібно звертатися до фахівців – або до нас у військовий шпиталь, або у шпиталь МВС.

Фахівці прогнозують появу «донбаського синдрому» в учасників антитерористичної операції. Він не схожий на афганський або в’єтнамський синдроми, тож психологам доводиться шукати методики допомоги, як то кажуть, «на ходу».

– Із солдатами потрібно спілкуватися їхньою мовою, щоб розуміти, що вони відчувають. А що саме відчувають хлопці, які повернулись із АТО, фахівці зараз саме і з’ясовують. Це однозначно не афганський або в’єтнамський синдроми, бо там мотивація в бійців інша була, – наголошує Ольга Білогорцева. – Нам у чомусь може бути корисним досвід ізраїльтян, їм теж доводиться відстоювати цілісність своєї країни, але в їх війні є і релігійний підтекст, Ізраїль та Палестина – етнічні вороги.

Психолог вважає, що українці за своєю мотивацією найбільше схожі на солдатів Радянської Армії під час Великої Вітчизняної війни. «Якщо не ми, то хто» або «Ми тут зі зброєю боронимо цілісність України, щоб війна не дісталася до нашого дому» – зараз головні аргументи.

Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" № 6 від 15.01.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ