На харківському вокзалі для біженців щодня використовують 100 літрів води та 500 глибоких тарілок

На харківському вокзалі для біженців щодня використовують 100 літрів води та 500 глибоких тарілок

фото Юлії Шматченко

На вокзалі "Харків-Пасажирський" працюють волонтери. Небайдужі люди об'єдналися в організацію "Станція "Харків". Вони зустрічають біженців з Донбасу просто у залі вокзалу.

Підрахувати кількість тих, хто звернувся за допомогою, украй складно. У день на «Станції «Харків» витрачається близько 100 літрів води і використовується 500 глибоких тарілок. Волонтери годують переселенців тими продуктами, які приносять небайдужі харків’яни. Також запас їжі поповнюється закупівлями, які здійснюються на зібрані кошти.

– Щодня волонтери закуповують ящики з локшиною та супчиками швидкого приготування, консервами й іншими продуктами, які довго не псуються, – розповідає Юлія. – Та й городяни постійно приносять на вокзал хто що може. Нещодавно старенька бабуся приходила, принесла півбулки хліба, з десяток варених яєць і помідорів. Усе, що було вдома. А потім подивилася, скільки дітей на вокзалі, пішла й на останні гроші купила ще чотири батони. Ми їй кажемо: «Бабуся, як же ви тепер самі житимете?» А вона відповідає: «Мене сьогодні син забере, а тут стільки діток голодних, неправильно це». І таких людей дуже багато, які готові поділитися останнім.

– Через вашу душу проходять багато історій переселенців. Багато хто з них – у повному розпачі. Як ви знаходите потрібні слова?

– Кожна людина приходить до нас зі своєю особистою трагедією. Майже всі плачуть, у багатьох безвихідна ситуація, їм нікуди їхати. Як вирішуємо? Спочатку просимо людину просто присісти на стільчик, заспокоїтися. Відпаюємо її водичкою і кажемо, що харків’яни в біді не залишать, і скільки сила намагаємося якось допомогти.
– Є така історія, яка вам запам’яталася найбільше?

– Історій багато. Буквально вчора до нас приїхала з Луганська інтелігентна родина: тато – уролог, мама – психолог, їхня донечка-відмінниця зустрічала свій дев’ятий день народження на вокзалі, – розповідає Юля, перериваючись на телефонний дзвінок «по роботі». Таких дзвінків під час нашої бесіди було дуже багато.

– Ура! Вдалося вирішити питання однієї багатодітної сім’ї, в якій одна дитина хвора на ДЦП. Знайшовся меценат, – ділиться радісною новиною дівчина. – Слава Богу, світ не без добрих людей!

Знову лунає телефонний дзвінок, і знову добрі новини. Одна харківська сім’я відгукнулася на публікацію в Інтернеті й готова прихистити у своїй квартирі декількох переселенців.

А ще хепіендом завершилась історія «вокзального» дідуся. Почесний учитель Горлівки, володар літературних премій, 78-річний Анатолій Шевченко кілька днів «прожив» на вокзалі. Але після того, як його історію було розказано у ЗМІ, дідуся поклали до лікарні, а зараз він у санаторії в Бермінводах (Березовські мінеральні води під Харковом), перебування в якому оплатив харківський меценат Юрій Сапронов. До речі, ця ж людина готова допомагати оплачувати проживання переселенців у бюджетних готелях і хостелах.

Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" №100 від 21.08.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ