Ворота Харкова для біженців з Донбасу. Як працюють волонтери (ФОТО)

29.08.2014 10:15 Суспільство
фото Юлії Шматченко фото Юлії Шматченко
Для мільйонів українців кожен день починається і закінчується моніторингом новин із зони АТО. І якщо на передовій Батьківщину захищають солдати, то в тилу «перемогу наближають» більшою мірою волонтери.

Посилки на фронт, допомога переселенцям і ще безліч інших питань ці самовіддані добровольці вирішують найчастіше оперативніше й ефективніше, ніж чиновники.

Південний залізничний вокзал – один з основних форпостів Харкова з прийому вимушених переселенців. Спочатку тут зустрічали жителів Слов’янська і Краматорська, тепер – луганчан і донеччан. Цілу добу через волонтерський пункт «Станція «Харків» (розташований у залі вокзалу) проходять сотні зневірених людей, у кожного з яких своя трагічна історія і пережитий жах.

«Станція «Харків» живе у своєму шаленому ритмі: жінки з дітьми, старі, інваліди та десятки питань одночасно. Тому хтось із добровольців намагається оперативно консультувати переселенців, хтось роздає їжу, а хтось бере продукти та іншу допомогу від небайдужих жителів Харківщини.

– Доброго дня. Яка допомога вам потрібна? – запитують у жінки, яка підійшла до столика.

– Ні, ні, мені нічого не потрібно! Чула, що у вас рук не вистачає, ми з чоловіком хотіли б допомогти.

– Ой, велике вам спасибі! – радіє підмозі бувала гвардія. «Новобранці» відразу стають до роботи.

– Так, людей нам тут катастрофічно не вистачає, – розповідає координатор пункту Юлія. Її тут усі називають Бджілка (такий у неї нік в Інтернеті). Своє прізвисько дівчина повністю виправдовує – постійно в русі, примудряється справлятися з кількома справами одночасно. У минулому Юлія – директор з реклами та маркетингу в Києві. Зараз дівчина перебуває в декретній відпустці і розривається між вихованням трирічної доньки та допомогою переселенцям.


Пліч-о-пліч із Бджілкою працюють ще вісім досвідчених волонтерів і 15 добровольців, які відгукнулися на прохання про допомогу й готові на кілька годин підмінити «основу». Недавно компанію добровольцям почали складати і співробітники Служби з надзвичайних ситуацій, вони також чергують на «Станції «Харків».
– У нас згуртована команда, доводиться вирішувати мільйон складних задач. Кожен волонтер – чудовий кризовий менеджер. Ніхто з нас зарплати тут не отримує. Усі працюють без відпочинку й перерви на обід, рук катастрофічно не вистачає, – зізнається Бджілка.

Близько трьох місяців тому Юля і ще кілька небайдужих харків’янок почали допомагати переселенцям зі Слов’янська. Тоді всі сподівалися, що бойові дії на сході країни скоро закінчаться, але жах обстрілів і бомбардувань продовжується й досі. З кожним днем потік людей, що біжать від війни, тільки збільшується. «Станція «Харків» сьогодні має два основні пункти: на вокзалі – для «транзитних гостей» і на вул. Краснооктябрській, 20 – для тимчасово «осілих» у Харкові.

– Ми зрозуміли, що людей із зони АТО вивозять до Харкова, але подальша їх доля вже мало кого цікавить. Нам удалося домовитись із керівництвом Південного вокзалу, відкрили тут волонтерський пункт. Основне його завдання – допомогти переселенцям дістатися до інших областей України або в Росію. Доводиться вирішувати дуже багато проблем із документами, – каже Юлія.

Рятувальники з ДСНС допомагають здобувати для переселенців безкоштовні квитки, та й керівництво залізничного вокзалу теж осторонь не стоїть. Громадяни, зареєстровані в Луганській і Донецькій областях, можуть безкоштовно приймати душ, перебувати в залі очікування підвищеної комфортності, жінки й діти на добу можуть безкоштовно зупинитися в готелі «Експрес». Але останнім часом потік переселенців значно збільшився, і місць у готелі й залі очікування багатьом не вистачає. Люди змушені спати прямо на вокзалі, хто – на сумках, хто – на підвіконні.

Хоч із квитками допомагають, але їх також часто доводиться чекати більше ніж добу. Отже, іноді й волонтерам доводиться купувати проїзні документи. Роблять вони це тоді, коли бачать, що людині є куди їхати (родичі або друзі в іншому місті), а от грошей на квиток немає.

Юлія Шматченко, матеріал з газети "Слобідський край" №100 від 21.08.2014

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта