Газова війна: чи слід зараз вкладати великі кошти у нові технології. Коментар експерта

Газова війна: чи слід зараз вкладати великі кошти у нові технології. Коментар експерта

http://nedelya-ua.com/

Новою «газовою війною» між Росією та Україною ознаменувалося літо 2014 року. Чи зможе наша країна модернізувати свою промисловість так, щоб відмовитись від російського газу взагалі, та як бути нам із вами? 

Щодо наших потреб, то за 2013 рік уся країна, за даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, спалила 50,4 млрд кубометрів газу. Це рекордно мало. І мало не через економію, а через падіння виробництва.

Як заявив керівник відділу диверсифікації джерел нафтогазопостачання Міністерства енергетики та вугільної промисловості Леонід Нестеров, наразі Україна добуває зі своїх свердловин 50 млн кубічних метрів блакитного палива на день (такими темпами – 18,25 млрд кубів на рік). Тож «для щастя» нам потрібно ще приблизно 30 млрд кубометрів на рік. Цю недостачу українська сторона й намагається віднайти завдяки реверсним, тобто зворотним, поставкам, у тому числі російського ж газу з Європи. З технічної точки зору це можливо. Але як воно буде, ще невідомо, адже в справу включається політика, логіка якої іноді відрізняється від нашої з вами.

Тож, у зв’язку з дуже незрозумілою і, що головне, нестабільною ситуацією зараз популярна ідея економії палива. А у зв’язку зі зростанням ціни на те саме паливо, цю ідею підтримають і пересічні українці, і виробники. Але спеціалісти попереджають: ідея хороша, та не в нашому випадку.

За словами старшого державного інспектора, начальника територіального управління Державного агентства енергоефективності та енергозбереження України у Харківській області Миколи Сікаленка, технологій енергозбереження дуже і дуже багато. І всі вони чудові й ефективні. Питання в тому, що зараз народне господарство не зможе впровадити ці технології фінансово.

– На даному етапі, враховуючи кризові моменти економіки країни, найкраще займатися максимально ефективним використанням того, що є, – пояснює Микола Сікаленко. – Це буде більш виправдано, ніж за відсутності грошей вкладати їх у проекти з альтернативної енергетики, які потребують дуже великих коштів і довго окупаються. Я от, наприклад, був у США і розмовляв із представниками компаній, які займаються вітроенергетикою. Виявилося, що вітроелектростанції в них окупаються приблизно за 13 років. І це при їхніх технологіях. Враховуючи ж поломки й аварії – ще довше. Те ж саме із пелетними котельними та сонячними батареями. Так, це вигідно, пелети можуть коштувати дешевше за газ. Але якщо ми прорахуємо витрати та економію на калькуляторі, то вийде, що заміна котла, створення робочого місця оператора (а то й кількох), логістичні витрати на пелети можуть або перевищити витрати на дорогий газ, або окупатися десяток років.

Як пояснив Микола Сікаленко, можна провести дуже наглядну аналогію з водієм старої ненажерливої машини. Водій розуміє, що їздити на ній занадто дорого. За бензином і запчастинам це навіть може бути вдвічі дорожче, ніж на сучасній машині, але нове сучасне авто він не може собі дозволити купити і, відповідно, не може зекономити. Тому й далі витрачає гроші на стару. Бо і не їздити він теж не може. Людина чудово розуміє, що, якщо купить щось нове, то її витрати окупляться за десять років, і їздити на новій машині приємніше, і їде вона швидше... Та грошей вистачає тільки на бензин. А залазити в кредит і платити відсотки банку небезпечно, адже є ризик, що тоді чоловік не зможе сплачувати за комуналку та навчання дітей. Тому з двох зол йому треба вибирати менше. А саме – підлатати машину, перевести її на газ і підкрутити карбюратор, щоб хоч трохи менше їла. Отака собі сумна, але реалістична аналогія.

Артем Богдан, матеріал з газети "Слобідський край" № 83 від 12.07.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ