Архієпископ Онуфрій розповів, коли настане кінець світу і та розповів про церковний арбітражний суд

На ці та інші запитання в ексклюзивному інтерв’ю «СК» відповів архієпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій.

– Нещодавно нам пророкували черговий кінець світу, який у черговий раз не відбувся. Що каже Святе Письмо про Апокаліпсис? Як розрізняти забобони про «кінець світу» від справжніх біблійних пророцтв?

– Ви знаєте, кінець світу може відбутися тоді, коли почнеться хаос у наших серцях. Якщо зло переможе добро. У Біблії написано про Всесвітній потоп, знищення Содому та Гоморри і про спасіння праведних родин. Усе залежить від людей. Кінець світу може бути тоді, коли ми повністю спустошимо своє серце, душу, тобто зникне мораль у житті. Ми, церковники, кажемо: треба єдиним серцем і любов’ю славити Бога та робити добрі справи для ближніх. Смерть – є зло, диявол – є зло. Вони прагнуть перемогти добро, а отже, знищити боже творіння, красу, яку створив Бог – землю, небо, повітря, воду, тобто всю природу. І найбільше з творінь – людину. Ось тоді може бути кінець світу. Один старець з Києво-Печерської лаври казав, що душа дитини, як губка. Наситиш її молоком – даватиме молоко, наситиш бензином – даватиме бензин. Отже, нашу душу треба насичувати добром, щоб люди творили добро, і суспільство оточувало добро.

– Зараз багато людей кажуть: «Я вірю в Бога, але не вірю священикам». Як, на вашу думку, наскільки сьогодні близьким або віддаленим є православне духовенство від звичайних людей?

– Ви знаєте, є різні думки з цього приводу. Багато що залежить від священика, але й не менш від самої людини. Ти не прийшов до храму дивитися на священика. Він є своєрідним провідником між Богом та людиною. Як він поводиться – він сам відповідатиме перед Богом. Адже він бере на себе ще більшу відповідальність, ніж мирянин. Скажімо, ми приходимо на сповідь, але ми сповідаємо гріхи не священику, а Богу. Треба дивиться у першу чергу на Бога, на Церков узагалі. Безумовно, священик також буває неправим. Тому і є старший над ним архієрей, до якого можна прийти, поспілкуватися, попросити роз’яснити те, що є незрозумілим у діях священика. Я думаю, що ми, як у арбітражному суді, розберемося і з’ясуємо, що не так, і як зробити, щоб парафія жила далі повноцінним духовним життям, щоб люди могли приходити до храму Божого та спілкуватися зі священиком.

Юрій Борщ, матеріал з газети "Слобідський край" №2-3 від 05.01.2013