"Божественні назви" населених пунктів Харківщини. Історія

Їх залишилося не дуже багато – назв, пов’язаних з діяльністю православної церкви: за радянських часів населені пункти з такими іменами, як правило, перейменовували.

Однак з будь-якого правила є виняток.

В Україні сіл із назвою Чернещина цілих сім, з них три розташовані на Харківщині – у Зачепилівському, Борівському та Краснокутському районах. Крім того, у Сахновщинському районі є ще Нова Чернещина й Багата Чернещина. Усі вони мають «монастирський слід» у походженні назви.

Чернещина
Село в Зачепилівському районі. Засноване у 1750 році. Населення – 950 осіб станом на 2001 рік.

Читайте також: НАЗВИ-ІНОЗЕМЦІ НА КАРТІ ХАРКІВЩИНИ
                       ДЕ НА ХАРКІВЩИНІ ЗНАЙТИ НІДЕРЛАНДИ АБО ШВЕЙЦАРІЮ, АБО СТАРОВИННІ НАЗВИ-ДУБЛЕРИ
                      ВІЙСЬКОВІ НАЗВИ СЕЛИЩ НА ХАРКІВЩИНІ. ЗВІДКИ ВОНИ ПОХОДЯТЬ

Ця Чернещина вперше згадується в історичних документах як хутір Чернецький. Відомо, що він належав полтавському Хрестовоздвиженському монастирю (назва хутора, як і в інших випадках, утворилася від слова «чернець» – «монах»); не відомо, хто заснував хутір і як він став власністю Полтавського монастиря. Через своє географічне положення – розташування на річці Орчику – село тривалий час називалося Орчиковою Чернещиною.

Чернещина
Село у Борівському районі. Засноване у XVIII ст. Населення станом на 2001 рік – 610 осіб.

Сучасні дослідники пов’язують виникнення цієї Чернещини також з монастирем – Гороховатським, або Богородицькою пустинню, яка існувала на Борівщині з 1664 по 1788 рік. Однак багатьох науковців збиває з пантелику той факт, що у XVIII ст. Чернещина (а у ХІХ – першій половині ХХ ст. хутір Чернецький, або селище Чернецьке) мав іншу назву – хутір Боровий, який отримав її, у свою чергу, від назви річки Борової, у верхів’ях якої розташувався. Ось про що свідчить «Ведомость к Генеральному плану купянского уезда по состоянию на 1785 год»: «Хутор Боровой – владение Гороховатской Богородицкой пустыни строителя с братией. Число дворов – 35,число душ – 122 мужеска, 125 женска... Подданные черкасы состоят в монастырском изделье, земли для пустыни обрабатывают сорок десятин, а затем остальную запахивают для себя. Женщины сверх полевой работы упражняются в домашнем рукоделии: прядут лен-посан и овечью шерсть, ткут холсты и сукна для своего употребления».
У 1788 році завдяки церковній реформі Катерини Другої Богородицький монастир, як і багато інших, було ліквідовано. Земля і майно монастирів переходили у власність держави. Так трапилось і з хутором Боровим: у ХІХ ст. він згадується в документах як казенний хутір, але вже під назвою Чернецький, – мабуть, на згадку про його минуле.

Введенка
Селище міського типу в Чугуївському районі. Засноване у середині XVII ст. Населення – 2 710 осіб станом на 2001 рік.

Коли це було не селище міського типу, а село, воно називалося Введенське. У назви походження нехитре – село отримало свою назву від назви церкви. дерев’яний храм – один з найдавніших на Лівобережжі – існує тут і до цього часу.
Перший Свято-Введенський храм було закладено в 1647 році й збудовано в 1654 році, одна він згорів, і в 1777-му було зведено ту споруду, яку ми бачимо сьогодні. Архітектори називають її зразком народного українського бароко в його слобожанському варіанті. Примітно, що для сільської місцевості це був доволі багатий храм – кришу вкрито не ґонтом, а металом. У 60-ті роки минулого століття, в період хрущовських гонінь на релігію, Введенський храм закрили для служби та влаштували там зерновий храм. У 1987 році община склала подання про передачу храму і сама профінансувала і проект реставрації, і відновлювальні роботи, які здійснювали майстри із Західної України. Ікони, дзвони та інше збіжжя збирали буквально по оселях. До речі, ікони цього храму належали кисті майстрів відомої чугуївської школи іконопису.

Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" № 67 від 05.06.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ