Де на Харківщині знайти Нідерланди або Швейцарію, або Старовинні назви-дублери
Але, якщо взяти в нашій уявній подорожі історико-географічний напрямок, то можна дізнатися чимало цікавого.
Як правило, усі ці географічні «дублери» на карті Харківщини (точніше, в Харківській губернії) з’являються в першій половині ХІХ століття. Їх виникнення – результат не народної творчості, а, швидше, задоволення амбіцій поміщиків: адже як престижно жити, скажімо, в Нідерландах, не виїжджаючи з Куп’янського повіту! Те, що згодом Нідерланди перетворилися на скромну і банальну Олександрівку, нікого не хвилювало.
У книзі «Харківська губернія: список населених місць за відомостями 1864 року» можна знайти дивні відомості. Наприклад, що в тих же Нідерландах було всього 12 дворів. А Швейцарія (хутір в Ізюмському повіті на річці Грузській ) – так і зовсім налічував всього чотири двори і 20 жителів. До речі, цим невеликим хутором у ХІХ столітті володіла представниця відомого на весь світ роду Мечникових – Варвара Георгіївна Мечникова, в заміжжі – Пузанова. У 1925 році це була вже територія Дворічанського повіту, там було вже 47 дворів, в яких жили аж 300 «швейцарців».
Дворянське володіння Ревель (старе, російська назва Таллінна), що було за 20 верст від Змієва на річці Суха Гомільша, взагалі мало всього один двір і пізніше змінило назву на більш відповідне – Іваненків хутір. Харків’яни, мабуть, вирішивши виправдати приказку «Усі дороги ведуть до Риму», вирішили цей самий Рим заснувати в себе, тільки переінакшили назву вічного міста на український манер. У списку населених пунктів за 1864 рік у Валківському повіті ми виявляємо назву «Рим».
Правда, можливі й інші тлумачення його походження. Навряд чи, звичайно, ставлення до нього мають рим-гайки (спеціальні гайки з кільцем замість шестигранною головки, часто вживалася в морській справі як кільце для закріплення тросів; у стародавні часи через рими просмикувалися кільця рабів – галерників). А от варіант з приказкою «Бачив Крим, Рим і мідні труби» здається досить імовірним. Мабуть, приказка виникла в результаті походів Суворова і його перемог у Криму і при Римнику. Правда, деякі дослідники стверджують, що всюдисуща гайка-рим зіграла свою роль і тут: якщо написати це слово з маленької літери, то приказка набуває нового значення – «пізнати війну, випробувати неволю і насолодитися тріумфом», оскільки фанфари – це, власне, і є мідні труби. Можна було б дискутувати на цю тему і далі, але предмет суперечок – Рим Валківського повіту – на початку ХХ століття зникає з карт Харківщини.
Банальні назви на кшталт Нового Парижа і Нової Одеси на цьому тлі нікого здивувати не можуть – тим більше, що на сьогодні цих назв не залишилося. На Мис Доброї Надії (а їх було цілих три, і всі у Старобільському повіті) можна не зважати – повіт входив до Харківської губернії, але тепер це територія Луганської області.
Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" № 64 від 29.05.2014