Долюм'рівський кінопроектор обіцяє подарувати харківському музею київський режисер

Долюм'рівський кінопроектор обіцяє подарувати харківському музею київський режисер

фото Катерини Терещенко

В рамках проекту «Харьковская сирень. PS» історик і режисер з Києва Сергій Гавриленко провів майстер-клас «Археологія кіно».

Харків’яни мали можливість не тільки почути унікальну лекцію-екскурс з історії кінематографу, а й на власні очі побачити перші прототипи сучасної кінотехники.

Циліндр з вертикальними прорізами, закріплений на осі, що обертається, та паперова стрічка з послідовною серією малюнків, що кладеться по периметру циліндру. Якщо таку конструкцію дуже швидко прокручувати, вийде справжня анімація. У 1877 році Еміль Рено розробив перший оптичний ілюзіон – праксиноскоп, що показував зациклений рух декількох зображень, злитих в одне. Додавши до пристрою дзеркала, через майже 10 років винахідник з Європи створює праксиноскоп-театр. Сьогодні студенти викладача кафедри кінознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого Сергія Гавриленко витрачають на виготовлення праксиноскопу всього лише місяць.

В дитинстві багато з нас, мабуть, любили малювати на куточках шкільних зошитів, щоб потім, дуже швидко перелистуючи сторінки, отримати знов ж таки побачити намальоване у русі. За таким же принципом працює і мутоскоп, ще один унікальний апарат, який привіз до Харкова кіно історик.

Зараз в нас на кафедрі більше 65 експонатів, є фільми, записані ще на мікроплівці – до 1917 року, перші фільми на плівці 16 мм 1920-х років. Ми навіть привезли сьогодні перший проектор для домашнього перегляду та копію плівки одного з чорно-білих фільмів Чапліна 1914 року «Його доісторичне минуле».

Моделі праксиноскопу і мутоскопу, стереоскоп 1904 року з оригінальними фотографіями того часу, скляні картинки до «Чарівних ліхтарів», фліп-книги - з таким багажем завітав Сергій Гавриленко до Харкова. Але найочікуванішою для харків’ян стала модель проектора за схемами нашого співвітчизника Йосипа Тимченка, зібрана Сергієм Дмитровичем власноруч. У кресленнях апарату Тімченка використана звичайна зубчаста передача, розірвана в одному місці, і шестерня, яка складається з парної кількості зубів. Йосип Тимченко застосував картонний диск, на якому розташовуються прорізи у вигляді годинникової стрілки. Завдяки ручному приводу стрілка на екрані перед глядачем рухається по циферблату. І йде переривчастий рух кадрів – принцип роботи будь-якої кінокамери або кінопроектору. Модель свого апарату Тимченко намалював у 1894 році, за рік до проекту братів Люм’єр.

- Одеська кіностудія спеціально для Одеського кінофестивалю замовила нам зібрати кіноапарат за принципом механізму Йосипа Тіщенко, який міг би знімати на плівку, а потім транслюватися на екрані, - ділиться своїми планами на майбутнє археолог кіно. - Тобто, вони бажають зняти відкриття фестивалю, а в кінці показати це на екрані. І ми вже ведемо переговори з інженерами та механіками про реалізацію того, що Тіщенко не встиг зробити.

Сергій Гавриленко також пообіцяв зібрати екземпляр проектора Тимченка і для майбутнього харківського музею історії кіно. Сьогодні кіноісторик – бажаний гість у багатьох містах України, але після рідних для нього Полтави та Києва, пріоритет він віддає саме Харкову.

Я дуже люблю це місто, і багато що пов’язує мене з ним. Саме у ваше місто я часто приїжджав з кінця 1980-х років на кінофестиваль для дітей та юнацтва «Веснянки» – спочатку як учасник, потім як член оргкомітету. Потім намагався тут зробити кіно школу: кожну неділю їздив з Полтави у Харків, до своїх учнів.

Катерина Терещенко

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ