Емоційні назви населених пунктів Харківщини. Історія та географія

Емоційні назви населених пунктів Харківщини. Історія та географія

horoshiyblog.livejournal.com

"СК" продовжує знайомити читачів з історією області. Пропонуємо дослідження про походження кількох "емоційних" назв селищ та сіл.

Назва «Вільне» зустрічається на карті Харківщини сім разів (щоправда, з урахуванням Вільного Першого і Вільного Другого, а також ліквідованого відносно недавно, у 1997 році, Вільного у Вовчанському районі). Більше люблять волю, мабуть, тільки в Дніпропетровській області – там вісім Вільних.

Усього на карті України 45 населених пунктів з такою назвою; для порівняння скажемо, що в Росії усього десять. Можна було б зробити висновок про особливо волелюбний характер українців, переселенців на слободи та їх сподівання на свободу (волю). Але, на жаль, усі ці риси, безумовно, будучи присутніми, ніяк не позначилися в даному випадку на топоніміці. Точніше – практично ніяк: з наших нині існуючих шести Вільних тільки одне з них, у Балаклійському районі, засноване в 1730 році, усі інші виникли вже після революції, в основному – в 20-ті роки.

По суті, це була ідеологічна акція: ці назви втілювали в собі нове життя, яке мало принести трудовому селянству волю. Так виникли ці красиві, горді назви. Щоправда, не обійшлося без географічних недоречностей: Вільне Лозівського району розташувалося в балці під назвою Злочинниця; Вільне Красноградського району було засновано біля річки Вшивенька; Вільне Кегичівського району (до речі, найменше – за переписом 2001 року там проживало всього 22 особи) межує з річкою Багатою.

Гортаючи дореволюційний перелік населених пунктів і порівнюючи його з сьогоднішнім, приходиш до невтішного висновку: старий список набагато різноманітніший від нового. Хоча й сьогодні на карті Харківщини можна знайти населені пункти Світле і Тихе, Пристрасне і Холодне, Красиве і навіть таку пташино-дзвінкоголосу назву, як Щебетун. А от до революції в Богодухівському повіті Харківської губернії було село з назвою Хамловате. Нам поки що не вдалося встановити його подальшу долю, але це саме той випадок, коли про його зникнення жаліти не доводиться.

Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" № 136 від 13.11.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ