Гроші та кохання. Історія, що трапилася 115 років тому

Гроші та кохання. Історія, що трапилася 115 років тому

gazeta.ua

"СК" продовжує гортати шпальти старих газет. Іноді там знаходимо цікаві майже детективні історії з життя наших земляків. Пропонуємо вам одну з них.

Аж з Люботина до одного з харківських адвокатів приїхала селянка Ірина С-кова з проханням дати їй пораду щодо вкрай скрутного становища, в яке вона потрапила не з власної волі.

Чотири роки тому Ірина разом зі своїм чоловіком, Антоном Л-тою, поїхала на заробітки в Кубанську область. Одного разу Антон пішов купатися і з того часу його ніхто вже не бачив; на березі річки знайшли тільки його одяг. З цього зробили висновок, що Антон утопився. Голова місцевого станичного правління щодо цього випадку провів дізнання і видав Ірині посвідчення, що її чоловік такого-то числа втопився, купаючись у річці.

Ірина повернулася додому, і через два роки вийшла заміж за свого багатого односельчанина Павла С-кова, від якого у неї вже двоє діточок. І ось цілком несподівано для неї та її чоловіка з’явився днями її перший чоловік, Антон Л-та, який розповів, що цю витівку щодо свого удаваного втоплення у річці він зробив з метою, пояснити яку не бажає. Цілих чотири роки він поневірявся білим світом, а тепер повернувся на батьківщину і заявляє свої права на жінку і колишнє своє господарство.

Між тим другий чоловік Ірини став для Антона справжнім міцним горішком: «Не знаю, які в тебе там права, але в мене є завірені документи, за якими ти давно чи то з русалками на дні блукаєш, чи то на тому світі серед райських квітів з янголами розмовляєш. А воно, бачиш, як виходить? За тобою плачуть і свічки у церкві ставлять, а ти собі живий-здоровий вештаєшся де хочеш і нічим-ніким не переймаєшся. А тепер, мабуть, коли в тебе щось там не склалося чи пішло не так як було задумано, і добре підперло без грошей жити, ти вертаєшся за своїми правами. Вибачай, козаче, але Ірина – моя законна жінка. І я її більше всього на цьому світі люблю, і поки живий – нікому не віддам і ніколи не відпущу її від себе». Бачить Антон, що справи кепські, і Павло жінкою не поступиться, то вже прямо став казати, що погоджується отримати від Павла з Іриною 300 рублів і тоді залишить їх назавжди у спокої, на все про все і всякі роздуми дає він кілька днів.

Замислився Павло, хлібороб уже й не злічиш у якому поколінні, та й каже Ірині: «Не шкода мені тих 300 рублів, лише б відступився Антон від нас. Земля кожен рік родить: буде врожай, будуть і гроші, я цьому з дитинства вчився, цей хист мені від діда з батьком передався. Але чи залишить нас Антон у спокої, коли ми йому заплатимо? Тут треба документами закритися, а я на цьому не дуже розуміюся. Тому, моя любо, ось тобі гроші, і завтра на зорі їдь до Харкова, знайди адвоката, що має тяму у таких справах, хай він дасть нам ради, як бути і що робити».

Ірина, мабуть, була не тільки вродливою панночкою, яку принадні чоловіки беруть одразу вдруге заміж на другий рік вдовування, але й від природи жінкою розумною і кмітливою. Приїхала до Харкова і зробила все так, як просив її чоловік.

Адвокат уважно вислухав її, переглянув усі документи, що вона привезла з собою, та й каже: «Ваш теперішній чоловік має рацію, коли просив вас звернутися до адвокатів. Судячи з того, як Антон Л-та повів себе на березі кубанської річки, на суді, куди він неодмінно вас затягне, він може добре вам накрутити нерви. І нічого, що зараз він зізнається в удаваному утопленні. Потім з такою ж легкістю, як «втопився», він відмовиться і від теперішніх слів. Скаже, що дійсно тонув, втратив свідомість, а потім якимось чином отямився на березі. Але той ляк, перебування під водою без кисню не пройшли для нього безслідно, скаже що впав в амнезію, забув все і про все. Молився, постився, благав небо повернути йому хоч маленьку згадку про минуле, але хто він і звідки, пригадати не міг.

Так і жив з цим, поки якась випадкова зустріч з земляками чи інші обставини не відкрили йому пам’ять. І цьому можна, звичайно, протидіяти, якщо шукати підтвердження його кількарічних блукань. Але буде це дуже важко і потягне за собою значних витрат з вашого боку. Проте Антон Л-та, вибачайте, але мушу сказати прямо, не любить вас і можливо, він ніколи і не любив вас. Він це підтверджує своїм намаганням отримати з вас гроші, а не боротися за своє кохання.

А тут якимось чином дізнався, що ви вдруге вийшли заміж. І вийшли заміж за чоловіка з багатим достатком. І про це він також добре дізнався, бо знає, скільки грошей може з вас чекати за свої погрози. Але це вас не дуже зараз цікавить, бо з ваших слів я роблю висновок, що ви з легкістю сплатите необхідну суму, лише б здихатися від претензій з боку Антона Л-ти.
І ви, і ваш чоловік, перш за все питаєте мене як адвоката, чи можете ви вважати себе захищеними від нових намагань зі сторони Антона Л-ти в майбутньому? Згідно з чинним цивільним правом – можете, за умови документального підтвердження сплати вашому першому чоловіку 300 рублів, і якщо всі претензії з боку останнього при цьому будуть чітко прописані. Необхідний пакет документів я вам зроблю. Але щоб повністю почуватися в безпеці, ви мусите разом з вашим теперішнім чоловіком звернутися в ту консисторію, де знаходиться церковний причт, що вінчав вас з Павлом С-ковим. Коли вони ще раз підтвердять вашу цноту перед Богом і не вбачать ніяких корисних мотивів вашого другого шлюбу, тоді вам не буде страшним ні суд людський, ні суд Божий.

Хоча, так мені здається, Антон Л-та не така вже дурна людина, але думав, що занадто розумний. Життя його добре провчило, і з Церквою боротися він не буде. Можливо, ці гроші поможуть йому закріпитися, справитися зі своєю бідою із власної дурості, і він потім не раз згадає вас добрим словом, і житиме до кінця свого віку благочестивим християнином, а своїх дітей, якщо вдруге одружиться, обов’язково нарече Іриною і Павлом. Але це моя думка. Життя, воно таке, що по-своєму крутить і ставить».

Того ж дня Ірина С-кова повернулася до Люботина, і в першій половині наступного Антон Л-та отримав відступні.

Олег Аврамцев, матеріал з газети "Слобідський край" №128 від 25.10.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ