Інтелігент Іван Бакулін збирався бити морду фашистській наволочі

– У нас в особистому фонді Івана Бакуліна зберігається його лист до брата, написаний 16 серпня 1941 року, – розповіла співробітник Державного архіву Харківської області, архівіст 1-ї категорії Оксана Долуда. – Це дивовижний документ, дуже емоційний і щирий.

Іван Іванович пише: «Я там само і на тій самій роботі. Просився добровольцем на фронт, але поки що не відпускають. Призначений комісаром батальйону народного рушення, готуємося гідним чином набити морду знахабнілій фашистській наволочі ».

Однак колесо долі повернулося інакше: Іван Бакулін очолив підпільний обком партії.

Нещодавно історики почали писати про те, що харківське підпілля по суті залишилося кинутим напризволяще: у нього не було ані грошей, ані зброї (максимум – особисті пістолети в керівників районних організацій), ані множильної техніки, ані радіотехніки. Та що там – спочатку не було навіть друкарської машинки! Її вдалося роздобути лише на початку 1942 року. Легалізуватися під своїми іменами підпільники не могли: до рук фашистів у перші ж дні окупації потрапили списки комуністів, а підробних паспортів з іншими прізвищами для придуманих легенд їм просто не залишили під час відступу. Отже, ані зареєструватися, ані влаштуватися на роботу не було можливості. Навіть ті дуже невеликі гроші, що їх було залишено «на життя» (Бакулін отримав, наприклад, 5 тисяч рублів. З огляду на те, що ціна буханки хліба на ринку коштувала 220 рублів, а кілограм сала – 2000, цих грошей не вистачило б і на місяць). Не було зв’язків з районними підпільними організаціями; багато хто з призначених заздалегідь керівників або евакуювалися, або пішли згодом за лінію фронту, або їх схопили та стратили. окрім того, був відсутній і зв’язок з Великою землею. По суті, харківське підпілля було в інформаційній ізоляції. Його становище в перші місяці окупації було дуже хистким.

Інна Можейко, матеріал з газету “Слобідський край” № 115 від 26.09.2013