Королева солодощів, або Життя харків’янки після «МастерШефа»

08.01.2015 08:45 Культура
Ні для кого не секрет, що більшість учасників усіляких талант-шоу знімаються в них якщо не заради слави, то хоча б «аби засвітитися».

З героїнею цієї статті всі було інакше: не шоу зробило з неї зірку, а вона сама за допомогою інтелекту та старанності завоювала серця інших учасників, журі та телеглядачів.

Приречена на кулінарію

Маленька Ганнуся з Харкова почала готувати з раннього дитинства. Побачила в шафі батьківську «Книгу про смачну та здорову їжу» – і закрутилося.

– Як зараз пам’ятаю, яке гидке печиво в мене вийшло. Я тоді перебрала із содою, тож воно вийшло, мов «дерев’яне», – зі сміхом згадує свої перші кулінарні експерименти харків’янка Ганна Тарасенко. – Але мої пориви ніхто не зупиняв, адже всі в моїй родині готують. Тож я була приречена на кулінарію.

Дівчинка продовжувала готувати, експериментувати, а коли настав час визначатись із професією, то пішла вчитися на менеджера туризму та готельного господарства.
– Я полюбляю не тільки їсти та готувати, а й подорожувати, – зізнається Ганна. – Але з плином часу я зрозуміла, що це не має жодного зв’язку з моєю мрією, не має якоїсь творчої компоненти. І я пішла в рекламу.

Написання творчих статей, створення креативних презентацій – з особливим захопленням дівчина бралася за проекти, пов’язані з їжею. Аби бути професійно підкованою та, може, колись втілити мрію батька – відкрити ресторан, Ганна пішла навчатися в Харківський державний університет харчування та торгівлі.

– Технологія, біохімія, мікробіологія, теоретичні основи харчових виробництв – для мене це була справжня кулінарна казка, – зізнається Ганна. – Причому нам про все це розповідали не прості лаборанти, а професори, тож було дуже цікаво.

Потім у дівчини був досвід роботи в ресторані. Ганна працювала в закладі своїх друзів, але довго не витримала – ані напруженого графіка, ані запахів від постійного контакту з їжею.
– Я можу приготувати все, але мені не подобаються запахи, які залишаються після їжі, – зізнається дівчина. – А от усі кондитерські інгредієнти до того, як стати частиною страви, гарні та добре пахнуть. Тож коли ти після робочого дня пахнеш какао і ваніллю – це краще, ніж від тебе буде віяти запахом риби і цибулі.

Вона продовжувала відмовлятися від усіляких кулінарних проектів, зосередившись на постійному навчанні та опановуванні кулінарних премудрості. Але іноді життя підштовхує нас до несподіваних вчинків.

«Знаєш – мовчи»

У 2011 році Ганна розсталася зі своїм хлопцем, до того ж, її батьки були на межі розлучення – дівчині вкрай було потрібно змінити обстановку. В Україні тоді проходив кастинг на нове кулінарне шоу «МастерШеф». І харків’янка вирішили спробувати. «Домашнім завданням», яке дівчина привезла на київський кастинг, було парфе з курячої печінки з коньяком і чебрецем та домашнім хлібом.

– Кастинг за кастингом я йшла вперед і потрапила у фінальну двадцятку учасників, – згадує Ганна. – Наші страви взагалі-то на відборі ніхто й не куштував. Насамперед відбірковій комісії цікаві були персонажі.

Це сьогодні глядачі після виходу на телеекрани чотирьох сезонів кулінарного шоу знають, яким вибагливим може бути зіркове журі та які незвичайні та жорсткі конкурси пропонують деколи учасникам. А тоді, у 2011 році, двадцятка першопрохідців не знала, що на них очікує.

– Для мене найскладнішими були не постійні переїзди та тривалі очікування на знімальному майданчику, а постійне перебування в закритому просторі з людьми, з якими у звичайному житті ми б так довго навряд чи спілкувалися, – зізнається Ганна.

Проте, справжніх друзів на проекті Ганна все ж таки знайшла. З учасницею першого сезону «МастерШеф» Юлією Панковою з Києва харків’янка й досі підтримує теплі стосунки. А головна конкурентка Ганни у фіналі, переможниця першого сезону «МастерШеф» Світлана Шептуха в одному з інтерв’ю сказала, що серед усіх учасників найбільше її «натаскала» з кулінарного мистецтва саме Ганна.

– Я приїхала на проект таким собі «кулінарним ботаном», привезла цілу тонну книжок, завжди щось комусь розповідала, консультувала, – ділиться Ганна Тарасенко. – Микола Тищенко мені потім сказав: «Ну й дурепа, що все всім розказуєш. Знаєш – мовчи».

Здійснила мрію Анфіси Чехової

У фізичному плані, за словами харків’янки, найважчим були випробування для кандидатів на виліт. За умовами проекту, після невдалого завершення того чи іншого конкурсу такі учасники мали одягати чорний фартух і проходити різні додаткові кулінарні випробування. Протягом шоу Ганна двічі примірювала нещасливий кухонний аксесуар.
– Одного разу вершкове масло треба було збити старим дідівським способом. Оце був справжній жах, коли ти розумієш, що можеш вилетіти з шоу не тому, що ти погано готуєш, а тому, що в тебе руки слабкі й не вистачає сил повноцінно збити це масло, – згадує Ганна Тарасенко.

Проте жорсткі випробування компенсувало знайомство зі справжніми гуру кулінарії. Суддями першого сезону були український ресторатор Микола Тищенко, російська ведуча Анфіса Чехова та всесвітньо відомий шеф-кухар Ектор Хіменес Браво.

– Усі троє суддів так відрізнялися одне від одного, – ділиться Ганна. – Наприклад, Анфіса мало торкалася кулінарних тем, вона більше загострювала увагу на особистісних питаннях, Микола Тищенко намагався в галузі ресторанного бізнесу з нами дискутувати, а от Ектор, на мою думку, був справжнім, класичним суддею.

Ганна згадує, як одного разу Анфіса Чехова почула від когось, що начебто в Харкові виробляють найсмачніші вафельні торти. І поцікавилася в Ганни, чому й досі вона не пригостила їх славнозвісним десертом. Дівчина швидко зорієнтувалася та наказала рідним привезти в Київ солодощі. Російська телеведуча харківський торт тоді дуже похвалила. Можливо, тому, що зірка на той момент була вагітна.
Але найбільше харківська учасниця завдячує саме іноземному судді. За словами Ганни, після проекту всі учасники не тільки почали розмовляти іспанською, а й перейняли неоціненний кулінарний досвід видатного кухаря.

– Найулюбленішим на проекті було випробування, коли Ектор проводив кулінарний майстер-клас, а ми мали повторювати за ним, – згадує Ганна Тарасенко. – Мені в цьому конкурсі тоді як ніколи хотілося перемогти.

Альтернативна перемога

Ганна вирвалася в заключний тур, але перемогу тоді отримала інша учасниця – жителька Донецька Світлана Шептуха. Однак дівчина філософськи поставилася до своєї поразки.
Фінальний приз – можливість навчатися в міжнародній академії кулінарного мистецтва в Парижі – залишився для Ганни мрією. Але з шоу талановиту харків’янку так просто, ні з чим, ніхто не відпустив. Її почали запрошувати як гостя-експерта на постшоу проекту та у програми наступних сезонів «МастерШеф». А одразу ж після завершення першого сезону Ектор мав з Ганною серйозну розмову щодо її майбутнього.

– Він мені тоді сказав: «У кулінарну школу зовсім неважливо їхати навчатись, більш важливо потрапити до хорошого шефа-кондитера», – ділиться Ганна. – Ектор підключив свої зв’язки і запропонував мені спробувати проходити практику в шефа в малайзійському місті Куала-Лумпур.

Близько півроку тривала підготовка до поїздки в Куала-Лумпур. Ганна складала резюме, їздила до Києва, шукала квартиру в малайзійській столиці, паралельно відмовляючись від інших пропозицій. Але не вийшло. Усьому причиною стало візове законодавство, згідно з яким на такий термін суто на стажування виїхати до Малайзії було неможливо. Але життя знову підштовхнуло Ганну до несподіваного вчинку.
Через те, що від робочих пропозицій Ганна відмовлялася, вільного часу в дівчини було достатньо – як, звісно ж, ідей та бажання творити. І її колишній коханий, знаючи пристрасть дівчини до кулінарії, подарував Ганні сайт. І почалося!

– Поки чекала, я займалася наповнюванням сайту. Готуєш, фотографуєш результат і пишеш про страву – усе це я дуже полюбляю робити, – ділиться Ганна. – До того ж, мене надихали відгуки читачів мого блогу. Це велика радість, коли тобі пишуть, що за твоїм рецептом перший разу  житті вийшли млинці або паски.

У Києві на той час відкрився готель на Подолі, і Ганна, ні хвилини не роздумуючи, вирішила спробувати себе в ролі кондитера кухні цього закладу.
– Шеф-кухар був французом, кухня там теж була французька, тож я багато чого нового дізналася, – розповідає Ганна. – Там було все дивовижним: якесь космічне обладнання, інгредієнти неймовірної якості.

Повернувшись до Харкова, дівчина ще неодноразово використає навички, отримані на французькій кухні.

Впізнають усюди

Одного разу Ганні зателефонувала подруга і попросила зробити торт на день народження своєму синові. І інформація про її кондитерські послуги «пішла в люди».
Від капкейків із зображенням домашніх чотирилапих улюбленців до великих тортів для перших осіб міста – до кожного із замовлень дівчина підходить індивідуально. Квартира кулінарної майстрині сьогодні більш схожа на справжню кондитерську, її день розписано по хвилинах. Заради приготування нового торта Ганна жертвує навіть своїми улюбленими хобі – фотографією та подорожами.

– Я самоучка, можу перелопатити тонну літератури, потім перевести тонну продуктів, доки не отримаю бажаний результат, – сміється Ганна. – Я пам’ятаю, як колись «буцалася» з бісквітом – інакше не назву цей процес. Я не спала ночами, дуже хотіла досягти ідеального результату.

Харків’янку й зараз запрошують на всілякі майстер-шоу й телепроекти, але найчастіше Ганна від них відмовляється. Дівчина зізнається, що з психологічної точки зору це досить важко та потребує неабиякої витримки.

– Я вважаю, що в подальших сезонах «МастерШеф» учасником було набагато легше, адже вони знали, на що йдуть, що на них чекає. На мою думку, наша двадцятка була найкращою.

Мабуть, зі словами Ганни погодиться й більшість глядачів. Адже як ще пояснити той факт, що Ганну дотепер упізнають та просять автограф – на вулиці, у спортзалі, на відпочинку та навіть у храмі.

– Якось я прийшла на свято у храм, і мене там упізнали дівчата з церковного хору, – розповідає Ганна. – Потім до них приєдналася малеча, що теж була у храмі. Вони наперебій почали протягувати мені клаптики папірців, аби я поставила свій автограф. Але ще більше я зніяковіла, коли діти підвели мене до священика та почали розповідати, хто я така.

Катерина Терещенко, матеріал з газети "Слобідський край" №152 від 20.12.2014

Джерело: SLK
Автор: Администратор сайта