Марс атакує харків’янин

Марс атакує харків’янин

http://artdrake.ru/

Протягом року світ із захватом спостерігає за дослідницькою діяльністю на Марсі найбільшого й найуспішнішого в історії марсоходу Curiosity.

Через якихось 10 років у нас може з’явитися можливість спостерігати за справжніми людьми на Червоній планеті – впевнені автори голландського проекту Mars One. На це також сподівається 19-річний харків’янин Степан Дуплінський.

Путівка в космос – через Інтернет

У 2011 році стартував приватний голландський проект Mars One, який підтримує лауреат Нобелівської премії з фізики 1999 року Герард Хоофт.

Мета проекту – відправити групу людей на Марс, за їх життям земляни зможуть спостерігати в рамках реаліті-шоу. У фінал організатори відберуть 24 чоловіка. Перших поселенців відправлять до космосу через 10 років. А протягом цього десятиріччя учасників тренуватимуть. На Марсі колоністи проведуть залишок свого життя. 9 вересня 2013 року керівники проекту Mars One повідомили про завершення першого туру збору заявок на участь у колонізації Марса. За п’ять місяців відбору бажання полетіти на Червону планету виявили більш ніж 202 тисячі чоловік із 140 країн світу. Більш за все заявок надійшло зі США та Індії, від України взяти участь у оригінальному проекті побажали всього 20 чоловік. До їх числа потрапив і харків’янин Степан Дуплінський.

19-річний студент Інституту підготовки кадрів для органів прокуратури України Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» на сайт голландського проекту Mars One натрапив випадково. Не сумніваючись, подав заявку на участь і пройшов перший етап.

– Для заповнення анкети на вибір пропонувалося 11 різних мов, і я обрав англійську, бо готовий до взаємодії на міжнародному рівні, – розповідає Степан.

Заявку затверджено, тепер треба чекати на наступні етапи відбору. Харківський учасник вірить у реальність проекту й запевняє: залишитись на Марсі він не боїться.

– Мене в цьому проекті, насамперед, цікавить наукова складова, я з дитинства цікавився космосом, – каже Степан Дуплінський. – І я впевнений, що отримати повне інформаційне насичення на Марсі неможливо.

До ідеї Степана оточення поставилося по-різному: деякі друзі позаздрили, інші – зраділи за юнака, батьки взагалі поставилися до забаганки сина несерйозно. Але юнак націлений дійти до фіналу та, у разі фіаско, впевнений, що отримані у проекті навички не пропадуть.

– Усі напрацювання під час підготовки не будуть марними для мене, – каже Степан. – Я намагаюся в житті розвиватися у різних напрямах. І якщо в якійсь сфері я вже досяг певного рівня, я можу з легкістю зупинитися та почати іншу справу.

Сьогодні Степан Дуплінський особливо не готується до свого космічного майбутнього: продовжує відвідувати пари в університеті, додатково займається точними науками, як фізичними тренуваннями задовольняється вправами на турніку біля будинку. Злагоджена робота у команді та навички роботи в космосі – головні складові, які, на думку харків’янина, необхідні на Марсі.

– Там не можна буде нікому поскаржитись, бо це буде група людей у закритому просторі, життя та здоров’я яких залежатиме один від одного, – розповідає Степан. – Я готовий на це, і впевнений, що не мрії здійснюються, а реальні наміри.

Що думають фахівці?

Чи потрібні на Марсі спеціалісти органів прокуратури – невідомо ані на Землі, ані на Червоній планеті. Головне – інше: навіщо людині взагалі туди летіти. Адже необхідні умови для підтримання людського життя там відсутні. Жорстке космічне опромінення, відсутність потрібної для дихання кількості кисню, вуглецю та азоту – подорож на Марс, на думку фахівців, небезпечна.

– Чималі зміни у земному повітрі призводять до загибелі всього живого, тому кожний учений, який займається дослідженням космосу, знає, що бути на Марсі людина може тільки за умов перебування там у певній системі – спускальному апараті чи базовій станції, – яка на Марсі вже заздалегідь побудована роботами, – розповідає директор Харківського планетарію Галина Железняк.

До голландського проекту Mars One науковці ставляться скептично, адже одна справа запустити на Марс робота, а зовсім інша – людину. Досвід роботи у невагомості показав, що працювати космонавти у скафандрах можуть не більше 10 годин. Дістатися Марсу, за словами Галини Железняк, можна буде приблизно за вісім місяців. У разі повернення на Землю людина матиме чекати півтора роки, аби планети знов були розташовані зручним для такої подорожі способом.

– Цей проект не більше, аніж PR-хід для того, щоб звернути увагу людства до глобальної проблеми виживання, – вважає Галина Василівна. – Ми зараз стикаємось із гострою проблемою: чи залишаємось ми назавжди на Землі та займаємось лише земними питаннями або не випускаємо з поля зору інші планети та супутники, які можуть бути для людства лабораторіями.

До речі, експериментальний проект, наближений до реального пілотованого польоту на Марс з поверненням на Землю, вже було реалізовано в 2010 році за ініціативи Росії за участю міжнародних сміливців. Хоча базова станція й була розташована не на Червоній планеті, а на Землі, тоді команда з шести космонавтів протягом 519 днів з успіхом продемонструвала можливість життєдіяльності людини у замкненому просторі.

Також надають оптимізму дослідження Червоної планети марсоходом Curiosity, останні результати яких підтвердили можливість існування на Марсі органічного життя, а саме були знайдені факти наявності там води та метану.

– Проект One Mars може стати здійсненним, але тільки як факт польоту людини на Марс, бо, швидше за все, розроблятиметься тема повернення людини на Землю, – підсумувала Галина Железняк. – Адже ніхто з вчених не візьме на себе відповідальність посилати людину на свідому загибель.

Катерина Терещенко, матеріал з газети “Слобідський край” №119 від 5.10.2013

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ