Звірячі назви населених пунктів Харківщини. Історія

Звірячі назви населених пунктів Харківщини. Історія

"СК" продовжує розповідати про етимологію та історичне походження назв населених пунктів Харківської області.  Пропонуємо тлумачення трьох чергових назв.

Кицівка

Село в Печенізькому районі. Засноване у 1701 році. Населення – 330 осіб
Назва цього села широко відома не тільки у межах Харківської області, а й у всій Україні. Адже саме тут розташована Харківська, або Кицівська пустеля: посеред лісу та неподалік від Печенізького водоймища розкинулися бархани. Висота деяких з них сягає восьми метрів. Колись тут був танковий полігон, а зараз – справжня Мекка для любителів пустель. Але нас цікавить не тільки природний феномен, а й сама назва села. Вона така м’яка та лагідна, що не звернути на неї увагу просто неможливо. Так і здається, що зараз зупинишся – і навколо тебе, ласкаво муркочучи, зберуться місцеві кицьки. Вони будуть тертися об ноги та зазирати у вічі, сподіваючись на щось смачненьке. Але не поспішайте з висновками: походження назви цього села нічого спільного з пухнастими домашніми улюбленцями не має.
Як розповів краєзнавець Володимир Кизим, серед людей, які прийшли в цю місцевість і заснували хутір, були люди з прізвищами Кіцак та Кіценко. Спочатку назва Кіцевка закріпилася за хутором, а згодом хутір перетворився на село. А щодо «світу тварин», то західна околиця Кицівки має назву «Жаботинівка». У своєму досліді про топоніміку Печеніжчини краєзнавець Володимир Кизим пише, що колись там було озеро і водилась безліч жаб.

Вовчанськ 

Місто, центр однойменного району. Засноване у 1674 році. Населення – 19 тисяч осіб. 
Здавалося б, тут усе просто – через місто протікає річка Вовча (колись вона звалася Вовчі води), тому, коли на її березі виникла слобода, вона отримала назву від назви річки – Вовча. У 1780 році слобода отримала статус міста й нову назву – Вовчанськ. Таких топонімічних історій дуже багато: велика частка поселень отримувала назву від назви річки (найвідоміший приклад – Харків). Але при чому тут самі вовки?
Розповідають, що у давні часи в заростях і нетрях річки водилося багато звірів, насамперед, – вовків. А саме слово «вовк», як вважають деякі дослідники, походить від слова «волочити», «тягти». Тобто вовк – це той, хто волоче, або тягне свійську худобу.

Гракове
Село в Чугуївському районі. Засноване в 1758 році. Населення – 750 осіб.
Село в Дворічанському районі. Засноване у 1825 році. Населення – 330 осіб.
Назва цих населених пунктів дуже давня. Вона походить від слова «грак», «грайворон» и має, як стверджують фахівці, звуконаслідувальний характер. У давноруських літописах застосовується именник «грак», який утворився від спільнослов’янського «гракати» – кричати. Птахи граки, або грайворони, гніздяться недалеко від поселень на деревах великими колоніями. Можливо, що біля цих сіл було декілька подібних колоній, звідси й назва.

Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" №10 від 23.01.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ