Звірячі назви населених пунктів Харківщини. Історія

"СК" продовжує розповідати про етимологію та історичне походження назв населених пунктів Харківської області.  Пропонуємо тлумачення трьох чергових назв.

Кицівка

Село в Печенізькому районі. Засноване у 1701 році. Населення – 330 осіб
Назва цього села широко відома не тільки у межах Харківської області, а й у всій Україні. Адже саме тут розташована Харківська, або Кицівська пустеля: посеред лісу та неподалік від Печенізького водоймища розкинулися бархани. Висота деяких з них сягає восьми метрів. Колись тут був танковий полігон, а зараз – справжня Мекка для любителів пустель. Але нас цікавить не тільки природний феномен, а й сама назва села. Вона така м’яка та лагідна, що не звернути на неї увагу просто неможливо. Так і здається, що зараз зупинишся – і навколо тебе, ласкаво муркочучи, зберуться місцеві кицьки. Вони будуть тертися об ноги та зазирати у вічі, сподіваючись на щось смачненьке. Але не поспішайте з висновками: походження назви цього села нічого спільного з пухнастими домашніми улюбленцями не має.
Як розповів краєзнавець Володимир Кизим, серед людей, які прийшли в цю місцевість і заснували хутір, були люди з прізвищами Кіцак та Кіценко. Спочатку назва Кіцевка закріпилася за хутором, а згодом хутір перетворився на село. А щодо «світу тварин», то західна околиця Кицівки має назву «Жаботинівка». У своєму досліді про топоніміку Печеніжчини краєзнавець Володимир Кизим пише, що колись там було озеро і водилась безліч жаб.

Вовчанськ 

Місто, центр однойменного району. Засноване у 1674 році. Населення – 19 тисяч осіб. 
Здавалося б, тут усе просто – через місто протікає річка Вовча (колись вона звалася Вовчі води), тому, коли на її березі виникла слобода, вона отримала назву від назви річки – Вовча. У 1780 році слобода отримала статус міста й нову назву – Вовчанськ. Таких топонімічних історій дуже багато: велика частка поселень отримувала назву від назви річки (найвідоміший приклад – Харків). Але при чому тут самі вовки?
Розповідають, що у давні часи в заростях і нетрях річки водилося багато звірів, насамперед, – вовків. А саме слово «вовк», як вважають деякі дослідники, походить від слова «волочити», «тягти». Тобто вовк – це той, хто волоче, або тягне свійську худобу.

Гракове
Село в Чугуївському районі. Засноване в 1758 році. Населення – 750 осіб.
Село в Дворічанському районі. Засноване у 1825 році. Населення – 330 осіб.
Назва цих населених пунктів дуже давня. Вона походить від слова «грак», «грайворон» и має, як стверджують фахівці, звуконаслідувальний характер. У давноруських літописах застосовується именник «грак», який утворився від спільнослов’янського «гракати» – кричати. Птахи граки, або грайворони, гніздяться недалеко від поселень на деревах великими колоніями. Можливо, що біля цих сіл було декілька подібних колоній, звідси й назва.

Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" №10 від 23.01.2014