Новорічні баранчики. Подарунок власноруч за півгодини (ФОТО)

Новорічні баранчики. Подарунок власноруч за півгодини (ФОТО)

фото Інни Можейко

Рік синьою вівці збуджує уяву, а загальні негаразди з фінансами ще більше її підхльостують.

Якщо у вас є купа знайомих, яким хочеться подарувати на Новий рік пам’ятну дрібничку, а з грошима не дуже, то цей майстер-клас – для вас.

Щоб зробити такого симпатичного баранчика величиною з долоньку, вам знадобляться:

– півгодини часу;
– картон (можна різнокольоровий) або оксамитова папір;
– звичайна мотузка або нитки (кольорові або білі) – що є під рукою;
– в’язальний гачок (якщо не здатні вив’язати ланцюжок повітряних петель, то він вам не знадобиться, зате доведеться плести «косичку» з ниток або мотузки);
– клей (я користувалася супер-моментом; маленького тюбика вистачає на чотири баранчики);
– дріт (мідний або алюмінієвий, без обплетення);
– ножиці;
– двосторонній скотч або ізолента (краще біла);
– дрібні гудзики, кавові зерна, намистинки та інший дріб’язок, що легко наклеїти, для декорування тулуба баранчика за принципом «що є, то і клеїмо»;
– магніт (якщо хочете, щоб ваш баранчик використовували як магнітик).


Перше, що потрібно зробити, – «організувати» викрійку. Я просто її змалювала і «подвоїла». Кладемо викрійку на картон, обводимо, вирізаємо і згинаємо по лінії ніжок-копитець. Злегка намазуємо заготівку клеєм. Якщо робимо підвіску, а не магнітик, вкладаємо петельку з мотузочки або нитки. Згинаємо баранчика по лінії з’єднання копитець і складаємо-притискаємо – основа. Тепер перейдемо до декорування.

Майбутні копитця змазуємо клеєм і обмотуємо мотузкою. В’яжемо ланцюжок повітряних петель, довжина якого дорівнює загальній довжині «силуету» нашого баранчика. З власного досвіду раджу: зробіть кілька зайвих петельок, не обрізайте й не закріплюйте нитку на цьому етапі. Довжина використаного ланцюжка-мотузочки – річ дещо непередбачувана, вона може змінюватися залежно від того, як ви натягатимете її, коли «викладатимете» нею контур баранчика. І ще: починати краще з поглиблення під підборіддям баранчика, адже у прихованому місці легше потім замаскувати обрізки.

Технологія декорування контуру найпростіша: мажемо і клеїмо. Мажемо по 2–3 сантиметри тоненькою лінією (міліметра 2) уздовж контуру й викладаємо нашу мотузяну окантовку, притискаючи на мить до картону. Клей «схоплює» моментально, головне – не забруднити пальці. Дійшовши до підборіддя і з’єднавши петельки ланцюжка, закріплюємо нитку й виводимо її на зворотний бік. Там кінці і приклеюємо, щоб не стирчали.


Тепер скрутимо баранячий ріг – у самісінькому прямому розумінні цього слова. Шматок дроту довжиною 3 сантиметри обмотуємо двостороннім скотчем або білою ізолентою (липкою стороною наверх) так, щоб один кінець був тонший, а другий товстий (я пальцями ще притискаю обмотку, щоб зробити її пласкішою). Зверху акуратно й щільно (виток до витка) обмотуємо ріг мотузкою, кінець фіксуємо клеєм, а власне ріг згинаємо і приміряємо до баранчика. Місце, де плануємо приклеювати ріг (точніше, ту його частину, яка кріпитиметься до картону), змащуємо клеєм, зігнутий ріг притискаємо на кілька секунд і відкладаємо, щоб усе підсохло.

Тим часом підбираємо матеріал для ока баранчика. Якщо немає можливості купити спеціальне око-намистинку для м’яких іграшок, використовуємо будь-який підручний матеріал. Я для цього пристосувала дрібні металеві ґудзики з чотирма дірочками, тільки перевернула їх опуклою стороною вгору. Приміряйте до мордочки з рогом – від ока й місця його розташування залежить вираз мордочки вашого баранчика.

Нам залишилося найцікавіше – прикрасити боки баранчика руном. У хід піде все, що підкаже фантазія: якщо хочете, щоб він пахнув кавою – приклейте кавові зерна; я використовувала і «індійські» металеві пластини зі старої блузки, і мушлі з браслета, що розірвався, і дрібні ґудзики. Сміливо імпровізуйте та обов’язково залучайте помічників – ваших дітей чи онуків: приклеїти декор цілком до снаги і дошкільнику, а запам’ятовується таке на все життя. Правда, перед тим, як клеїти, я раджу покласти-приміряти ваш декор: хіба мало ідей може народитися в ході цієї останньої операції!


От він і готовий, наш баранчик: трохи впертий, але милий і забавний. Як і будь-який подарунок, зроблений власноруч, він зберігатиме іскорку тепла вашої душі. Я впевнена, що кожен, отримавши такий подарунок, буде як мінімум рік посміхатися, дивлячись на нього, і згадувати вас.

Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" №152 від 20.12.2014

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ