Поїзд перетворився на човен під Харковом (ФОТО)
Як Кузьмич «Білого лебедя» робив, або Чому всі їдуть до Нової Водолаги
Від охочих поплавати на цьому диво-човні немає відбою. Не втримався від такої спокуси й кореспондент «СК».
Робили з вагона, щоб умістилися всі друзі
Михайло Онацький – економіст за фахом, замолоду встиг побувати і водієм, і підприємцем, потім керував ринком і навіть типографією. А вийшовши на пенсію, перекваліфікувався в капітана корабля, який, власне, він сам і зробив, заручившись допомогою друзів, сусідів і онуків.
«Усі полюбляють відпочити на природі, а найкраще це робити біля водоймища. У нас у центрі Нової Водолаги є ставок, де ми часто відпочиваємо. От у нас і з’явилася думка виготовити свій корабель, – розповідає Михайло Кузьмич. – У нас уже були і маленький човник, і трохи більший моторний, але багато друзів там не повезеш».
На цьому ж кораблі, який нововодолазькі майстри-аматори самі збудували, місць аж надто. Ще б пак – його створили зі справжнісінького залізничного вагона. 
«Років 10–15 тому ми купили списаний залізничний вагон, його довелося розрізати, а деякі частини залишились. Ось, наприклад, верхня частина даху довго лежала нікому не потрібна, а тепер ми її, так би мовити, пустили в діло, – каже Михайло Онацький. – Якогось певного проекту будівництва ми не мали. Просто колись уже бачили, як їх виготовляють інші».
До того ж, як розповів Михайло Кузьмич, цей корабель – не перша їхня спроба створити плавзасіб. Декілька років тому заповзятливі друзі вже намагалися побудувати «Поплавок», але він вийшов не дуже вдалим. Цей же, за словами майстрів, удався куди як краще.
На борту – холодна зброя і гранати
Назвати свій човен нововодолазькі умільці вирішили «Білий лебідь». Здавалося б, де цей птах і де вода. Тим паче, не дуже він і білий. Виявляється, з появою саме такої назви пов’язана особлива історія. 
«Навесні летять перелітні птахи і на нашому ставку зупиняються відпочити. Тож саме в ту пору, коли ми робили свій човен, тут плавали декілька білих лебедів. Тому на їх честь і назвали», – розповів капітан «Білого лебедя».
А от із появою піратської мітки на вітрилах ніякої романтичної історії не пов’язано. Просто так захотілося дітлахам, а дорослі не заперечували. Тепер жартують: «Сомалійські пірати можуть захопити наш човен, тому до таких вітрил ми взяли із собою на борт ще й гранати та кинджал (іграшкові. – Авт.)».
Щодо всього іншого, то «Білий лебідь» має досить доброзичливий вигляд. Усередині навіть є портрет капітана. І хоча на Михайла Кузьмича він мало схожий, автор малюнка стверджує: так і було задумано.
«Капітана намалювали таким, щоб публіці було цікаво. Кузьмич у нас веселий, от і на малюнку він такий самий», – пояснює художник Григорій Торбань.
З мотором візьмуть курс на Крим
І, звичайно, є на цьому кораблі справжній штурвал. Але він поки що не працює. Як пояснив нам капітан, для штурвала потрібен мотор, але його тут ще немає. 
«Ми над цим працюємо, скоро встановимо. Хоча зараз мотор не дуже-то й потрібний. От якщо керівництво району вирішить розчистити нашу ріку, розширити її, то тоді нам, дійсно, знадобиться мотор. Підемо у Донець, звідти в Азовське та Чорне море, – жартує Михайло Онацький. – А поки що своїх друзів ми можемо катати й на веслах. Звісно, вітер іноді заважає. А от у теплу спокійну погоду на веслах навіть цікавіше, ніж із мотором».
За рівний хід човна відповідає боцман Олег Рябуха, а в помічниках у нього – онуки капітана: Ярослав, Мишко та Ігор.
«Коли тільки зробили цей човен, вирішили випробувати його на воді. Тоді друзі й дали мені таке звання», – пояснює Олег Рябуха.
Він же нам розповів і про незвичайний спосіб охорони човна. Так, на середині ставка є буй, біля якого й паркують на ніч «Білого лебедя».
«Ми там ставимо човен на якір, щоб у нашу відсутність ніхто на нього не заліз і не пошкодив, – каже боцман. – Відвозимо його на середину, а потім на маленькому човні дістаємося берега. Перші дві ночі ми його охороняли, а потім побачили, що в цьому сенсу немає: народ у нас хороший, сприйняли нашу ідею з радістю, і ніхто нічого не псував. Більше ми його не охороняли».
Безкоштовний концерт просто на палубі
Сервіс на «Білому лебеді» – найвищого рівня. Якщо вирішите покататися на човні, потрапите ще й на міні-концерт соліста Нововодолазького районного народного хору ветеранів війни Віктора Задорожного. До речі, за словами артиста, його хор – унікальний, бо подібних чоловічих колективів у регіоні немає. Серед основних хітів, які можна почути на цьому диво-човні – «На теплоходе музыка играет», «А белый лебедь на пруду» та «Капитан, капитан, улыбнитесь».
«Із вибором репертуару проблем не буває, бо я з шести років займаюся музикою, – каже Віктор Задорожний. – А на човен Кузьмич сам запросив. Як друг попросив організувати йому музичний супровід. Граю не щодня, бо в будні працюю у страховій компанії, а тут буваю тільки у вільний час».
Та якщо схочете поплавати з «живою» музикою, займайте чергу заздалегідь. Бо, за словами капітана, у вихідні у них справжній ажіотаж із охочих покататися на «Білому лебеді».
Обмежень щодо того, кого брати на борт, а кого ні, тут немає. Єдине правило – малих дітей катають тільки в рятувальних жилетах і під наглядом дорослих. І, що цікаво, вхід на човен – абсолютно для всіх безкоштовний.
«А з кого ти візьмеш гроші? З онука чи з кума? Чи з друзів і сусідів?» – запитує Михайло Кузьмич.
«Це ж Кузьмич! Він щось придумає»
«Білий лебідь» стає дедалі популярнішим. Майже щодня до Нової Водолаги приїжджають журналісти як з обласних ЗМІ, так і з центральних. А до Михайла Онацького вже почали надходити прохання влаштувати на його човні свята. Одне з останніх – покатати молодят у другий день їхнього весілля. Капітан таку можливість не заперечує.
«На другий день є традиція купати батьків, хтось їздить до пам’ятників, а ці захотіли поплавати на нашому човні, – каже він. – А чому б не повеселити нашу молодь?»
І хоча справу нововодолазьких моряків уже сміливо можна назвати успішною, на цьому вони зупинятися не збираються. Михайло Онацький каже, що в майбутньому обов’язково вдосконалюватиме свого «Білого лебедя». Але як саме, поки що не знає. За нього на це запитання майже хором відповідають його пасажири: «Що далі? А це ж Кузьмич! Він обов’язково щось придумає».
Юлія ГОРОБЕЦЬ, матеріал з газети "Слобідський край" №90 від 28.07.2012