Пухнасті міліціонери: як собак готують до служби

Пухнасті міліціонери: як собак готують до служби

фото Ірини Гудзь

Кореспондент «СК» завітала до кінологічного центру ГУМВС України у Харківській області та на власні очі побачила, де живуть і як тренуються службові собаки.

Вівчарки, спанієлі, добермани – це зовсім не повний список порід пухнастих міліціонерів.  

Німецьку вівчарку перевірили часом

– Службових собак тренують для пошуку наркотиків, зброї, вибухівки. Вміють вони й орієнтуватися по сліду: показувати на шлях відходу злочинця, шукати докази, а також знаходити людей, які загубилися, – розповів начальник Кінологічного центру ГУМВС України у Харківській області В’ячеслав Друченко.

Цього року службові собаки Харківщини використовувалися за місцем скоєння злочинів 709 разів, в оперативно-розшукових заходах, під час конвоювання заарештованих і патрульних – 241 раз. На рахунку пухнастих міліціонерів не одна врятована дитина, не один кілограм вилученої наркотичної речовини чи вибухівки.

У кінологічному центрі ГУМВС України в Харківській області утримуються 64 собаки. Переважно це німецькі вівчарки, спанієлі, лабрадори. Проте є тут і представники інших порід. Так, уже майже сім років кінологи розводять золотистих ретриверів. Зараз у центрі їх усього сім.

– В Україні намагаються використовувати для служби багато порід собак, і вони приносять певну користь. Це і малінуа, і лабрадори, і золотисті ретривери. У кінологічній службі є й такі  «фанати», які працюють зі стафордширськими тер’єрами, пітбулями, доберманами. Спеціаліст може знайти спільну мову майже з будь-яким собакою. Проте породою, з якою вже багато років працюють і ще довго працюватимуть, залишається німецька вівчарка. Її набагато швидше підготувати. Працювати ж з нею простіше, ніж з екстремальними породами, –  пояснив В’ячеслав Друченко. 
 
У кожного собаки є своя спеціалізація. Одні шукають наркотики, інші – зброю та вибухівку, треті є розшуковими псами. Утримуються в центрі в невеликій кількості й племінні собаки.

За словами В’ячеслава Друченка, роботи у кінологів багато. Разом зі своїми вихованцями вони виїжджають на виклики в середньому по п’ять разів на день.
– Користь від службового собаки буде лише у тому разі, коли його разом із кінологом вчасно доставити на місце злочину. Для цього використовується міська база в центрі Харкова і Кінологічний центр. Так, Дзержинський, Московський, Київський райони обслуговує міська база. Фрунзенський, Ордждонікідзевський беруть собак із Центру. Навантаження кінологів сягає мінімум п’яти викликів на добу, – каже В’чеслав Друченко.

Цуценят кінологи не продають

Багато людей сьогодні мріють придбати собаку. А який же песик буде розумнішим і слухнянішим за того, що народився від пари «службовців» і пройшов дресирування професійних кінологів? Проте я вас розчарую. Такі цуценята не продаються.

– Сьогодні правила міністерства забороняють кінологічним центрам будь-яку комерційну діяльність. Собак ми розводимо лише для себе, продавати їх ми не маємо права. Передавати ж тварин можна лише до інших кінологічних центрів, – пояснив В’ячеслав Друченко.
 
На питання кореспондента «СК», чи може собака приватної особи пройти курс тренувань за плату, начальник Кіноголічного центру розкрив нюанси такої «послуги».
– Треба вступити до Клубу службового собаківництва, який знаходиться за адресою вулиця Каразіна, 7⁄9. Там є група кандидатів у позаштатні працівники міліції. Для цих осіб ми проводимо безкоштовні заняття. У нас є чудовий дресирувальний майданчик, куди ми запрошуємо членів Клубу, проводимо змагання, надаємо практичну допомогу у вихованні собак. Якщо ми бачимо, що людина може надати міліції допомогу, наприклад, у патрулюванні разом із дільничним, то ми завжди йдемо назустріч, – запевнив В’ячеслав Друченко.    

«Ветерани» стають охоронцями, а службу несуть чемпіони  

– У нас живуть собаки різного віку: від цуценят до «пенсіонерів». Коли пси закінчують службу, ми їх не усипляємо, а даємо дожити свій вік, – розповів В’ячеслав Друченко. – Офіційно собаку, старшого восьми років, вже можна відправляти «на пенсію». Проте ми зважаємо на стан здоров’я. Є випадки, коли тварини й більш старшого віку виконують свої службові обов’язки. Усе це умовно. Так, буває, що собака у віці не може затримувати злочинців і працювати по сліду, проте він може виконували караульні завдання. «Собаки-ветерани», наприклад, часто охороняють склади. Їх за це люблять, цінують, годують, – сміється В’ячеслав Друченко.

Є серед вихованців кінологічного центру і чемпіони. Хоча на виставках собаки-службовці їздять рідко, проте переможцями ставали вже не раз.

– Раніше ми часто брали участь у таких заходах, проте зараз у зв’язку з великими навантаженнями у нас, чесно кажучи, не вистачає часу їздити по виставках. Крім того, більшості собак ми не оформлюємо родовідні. Коли ми займаємося племінною роботою в кінологічному центрі, для нас важливі винятково службові якості пса. У клубах же дещо інший напрям. Ми з повагою ставимося до роботи цих закладів, проте вистачає нам і своїх завдань, – розповів В’ячеслав Друченко. – У нас є працівники, які у вільний час їздять на виставки. Тому і в наших собак є призи та медалі.

Навчання відбувається у ході гри

Найкращий спосіб навчити собаку виконувати службові завдання – погратися з ним. Проте ігри мають бути незвичайними. Так, у кіноголічних центрах є спеціально оснащені кімнати з великою кількістю поличок і шухлядок. У такі «хованки» людина спочатку кладе м’ячик, причому так, щоб собака бачив його.

Коли пес принесе іграшку, кінолог ховає її знову, вже в інше місце. Другий раз це робиться так, щоб тварина не бачила, куди подівся її улюблений м’яч. За запахом собака має знайти іграшку. Наступний етап – долучення до м’яча наркотиків чи вибухівки. Пес запам’ятовує запах іграшки, але потроху звикає і до запаху заборонених речовин.

– Далі м’яч забирається і ховається лише наркотик. Собака може обнюхати п’ять коробок і не знайти іграшки. Тоді включається логіка: «Я чув запах, який завжди був з моїм м’ячем. Спробую подивитися там», – пояснив старший інспектор кінологічного центру Дмитро Мотієнко. – Наприклад, у посліді п’ятеро цуценят. Двоє з них дуже зацікавлені іграшками, люблять шукати м’ячики, шарики. Це означає, що їх можна брати на виявлення наркотиків чи вибухівки. Інші ж пси надто принюхуються до землі, а отже, добре шукатимуть людину за запахом. Браку серед собак нема.

Усі тварини різні, а отже й час, який треба витратити на те, щоб навчити пса шукати заборонені речовини, різний.

– Це може бути і півроку, і все життя. Одні собаки кращі в одному, інші – в іншому. Вони всі різні, як і люди, – вважає Дмитро Мотієнко. – Тренування ж проходять протягом усього дня. Вранці – пробіжка, потім – загальний курс дресирування та робота у групі, смуга перешкод і спецкурс.

Пес витяг дівчинку з-під снігу

На рахунку службових собак не одне врятоване життя. Так, наприкінці 90-х років пухнастий міліціонер витяг з-під снігу дворічну дівчинку, що загубилася в лісі.

– Це було пізньої осені в Балаклії. Уже випав перший сніг. Жінка пішла до лісу з дитиною. Поки мати збирала дрова, дівчинка вилізла з коляски й пішла гуляти. Загублену дитину шукали три райвідділи, підняли військову частину. Ми знайшли дівчинку там, де до цього вже пройшли солдати. Вона лежала за поваленим деревом присипана снігом. Собака почув дитину й почав гавкати. Ми вирішили подивитися, що за горбочок. Виявилося, що це дитина. Дівчинка пролежала під снігом п’ять годин. Як тільки її знайшли, відразу ж завернули у ковдру, почали зігрівати, – розповів молодший інспектор кінологічної служби Олександр Іванов. – Собаки, який врятував життя малій, уже давно немає в живих. Це була німецька вівчарка Шері, тоді їй було п’ять років. Її нагородили медаллю УВС.

Зараз у Олександра Іванова інший пес – трирічний доберман Адмірал. Він спеціалізується на пошуку вибухівки. Разом зі своїм чотирилапим напарником кінолог зустрічав іноземців в аеропорту під час Євро–2012, стежив за тим, щоб на стадіон «Металіст» фанати не проносили заборонені речовини тощо.

Майже кожному собаці у кінологічному центрі є чим пишатися. Золотистий ретривер Куба ще дуже молодий пес, проте вже проявив себе майстром у пошуку наркотиків. Ще на початку своєї кар’єри він разом із молодим кінологом Тетяною Мациплюк знайшов мішок наркотиків.

– В Ізюмі Куба виявив канабіс. Ми оглядали приватний дім – подивилися хлів, погріб. На даху гаража пес почав вести себе дуже активно, і я зрозуміла, що він знайшов заборонені речовини. За мішок наркотиків пса нагородили великим куснем телячої вирізки, – згадує Тетяна Мациплюк. – Я сама молодий кінолог, працюю всього рік. Куба – мій перший собака. Живе він у моєму домі, і вся сім’я його виховує.

Ірина ГУДЗЬ, матеріал з газети "Слобідський край" №134 від 08.11.2012

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ