Село на Харківщини святкує ювілей завдяки роботі юних істориків

Завдяки пошуковій роботі юних істориків села Терноватка, що на Сахновщині у Харківській області, всі мешканці села отримали велике свято.

Саме діти з’ясували, що в цьому році їх рідній Терноватці виповнюється 125 років. Ювілей вирішили відзначити на вищому рівні. Про те, що з цього вийшло, нам розповіла організатор святкування Валентина Терещенко.

За словами Валентини Василівни, 4 серпня в центрі Терноватки зібралися всі, кому близьке й рідне це село. Їхали з Огіївки, Сахновщини, навколишніх сіл, а також із Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя та навіть із Росії.

Розпочалася все літературно-музичною композицією «Село моє – частинка мого серця». Вірші доповнювалися піснями, які майстерно виконували сільські аматори Огіївського будинку культури.

До уваги гостей свята було представлено виставку «Наші майстрині. Наші таланти. Наші захоплення», де тішили око вишиванки, які неодноразово побували на районних виставках і навіть на Слобожанському ярмарку.

З глибокою вдячністю вшанували на святі найстарших жителів села (1926 року народження) – ветерана Великої Вітчизняної війни М. Т. Гордого та ветерана праці Н. В. Телятникову, вручивши їм цінні призи. Не забули і про наймолодшого жителя Терноватки – Юлю Шпак, подарувавши їй яскравого ведмедика.

Бурхливими оплесками та вигуками «Гірко!» вітали глядачі золотих ювілярів Сендецьких, а також подружжя Сергієнок та Сіренок, які душа в душу, у парі йдуть по життю уже 56 років. Усім «молодим» за любов і вірність вручили пам’ятні призи.

Вшанували на святі й багатодітні сім’ї, їм вручили подарунки на їхні великі сім’ї. Також приємними призами було відзначено господарів найкращих садиб села.

Після цього, як розповіла Валентина Терещенко, гості перейшли до фотовиставки… і завмерли. Це треба було тільки бачити і чути: вигуки, подив, сміх, непрохані сльози. До уваги глядачів було представлено близько тисячі фотографій від далеких сорокових років ХХ століття і до сьогодні. Фотовиставка носила загальну назву «А були ж ми колись ось такими…» та підрозділи «Весілля, Весілля» , «Терноватка молодіє» , «Посміхнись!» , «Краса мого рідного краю» та інші.

– Ось біля фото стоїть жіночка, витирає сльозу. Запитую: «Чому плачете?» У відповідь чую: «На цьому фото мені один рік, на руках мене тримає моя мама. А було це 56 літ тому. Вже й мами живої немає, і я на пенсії», – розповідає про виставку організатор свята. – А ось двоє сивочолих чоловіків, теж у літах. Один запитує: «Невже це я на фото?». «Ти, – відповідає другий. – А поруч я». На фото перед ними двоє хлопчиків у піонерських галстуках. Як давно це було…

Свято продовжувалося за щедрими терноватськими столами, які просто ломилися від усілякої смакоти. Там же відбулася ще й зустріч випускників Терноватської школи різних поколінь. Радо зустріли колишні учні 1960–1978 років навчання свого директора Сіренко Раїсу Петрівну.

Полинула хвацька музика, і розпочалися танці. Танцювали всі: від 17-річних до тих, кому вже за 70. Веселилися до вранішнього терноватського світанку, який зустріли найстійкіші.

Олександр ГРЕЧАНИЙ, матеріал з газети "Слобідський край" №105 від 01.09.2012

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ