Що спільного у Греції з Україною

Що спільного у Греції з Україною

http://www.islamnews.ru/

Члени Харківського міського товариства «Геліос» відвідали «Харківський музей Голокосту».

Вихованці Харківського міського товариства «Геліос» відвідали Громадську організацію «Харківський музей Голокосту». У заході також взяла участь заступник директора Департаменту масових комунікацій – начальник управління внутрішньої політики ХОДА Ольга Дутова.

- Мене запрошувало грецьке товариство «Геліос» на святкування Дня «Охі», і я з подивом дізналася, скільки у нас стільки спільного. І Греція сказала фашизму «Ні», і Україна сказала фашизму «Ні», і це сталося в один і той же день – 28 жовтня. Сьогодні в рамках реалізації в регіоні завдань Президента України щодо зміцнення міжнаціональної злагоди і взаєморозуміння, задоволення культурних і освітніх потреб національних меншин ми запросили товариство «Геліос» до музею Голокосту. Тут представлено багато пам'ятних експонатів, у тому числі – зберігаються документи, присвячені першому суду над фашизмом, який відбувся 70 років тому в Харкові і став передвісником Нюрнберзького процесу, – розповіла Ольга Дутова.

У своєму вона виступі зазначила, що 28 жовтня Україна святкувала 69-річчя визволення від фашистських загарбників, а греки також відзначали День «Охі», але на цьому ряд пам'ятних заходів не закінчується – в ці дні Київ святкує 70-річчя визволення міста, наступного року відзначається 70-річчя визволення України. 15 грудня – 70-а річниця першого суду над фашизмом, котрий відбувся в Харкові, і за ініціативою голови Харківської облдержадміністрації Михайла Добкіна в області відбувається низка заходів, присвячених цій даті.

У свою чергу заступник голови Харківського міського товариства «Геліос» Алла Френкель зазначила, що музей Голокосту – це таке місце, повз якого не можна пройти без трепету.

- Побувавши тут, я маю складні почуття. Сама чистокровна гречанка, чоловік у мене єврей. Коли говорять про 6 мільйонів загиблих у роки Другої Світової війни євреїв, я порівнюю цю цифру з чисельністю жителів Харкова і розумію, що не стало 4-х таких міст. Ми, старше покоління, хоч і не пережили війну, але часто чули про неї від наших бабусь і дідусів. Ми привели сюди дітей, щоб долучити їх до великої пам'яті. Поки ми пам'ятаємо, ми живемо. Якщо ми будемо забувати про цю трагедію і піддавати ревізії такі святі речі, тоді у нашої країни не буде майбутнього, а ми цього не хочемо. Ми живемо в багатонаціональній країні і хочемо жити у мирі, – сказала Алла Френкель.

За матеріалами: ХОДА