Сльози Божої Матері намалювали харківські діти (ФОТО)
На них представлені твори двадцяти членів Харківського міського клубу писанкарства та їх учнів, всього понад 500 експонатів. Але мало хто знає, що це єдиній в Україні Клуб, де навчають писанковому мистецтву.
У цьому році виставка присвячена двом подіям: веселій та сумній. З одного боку, Клубу писанкарства виповнюється 20 років від дня його виникнення, з іншого – у цьому році від нас пішла талановитий педагог та засновниця Клубу Алла Павлівна Овчаренко. 
Об’єднавши навколо себе харків’ян різного віку та професій, від школярів до пенсіонерів, вона зробила все, щоб відродити на Харківщині забуте колись ремесло.
БІЛЬШЕ ФОТО З ВИСТАВКИ ПИСАНОК ДИВІТЬСЯ ТУТ
Спочатку заняття проводились в бібліотеках, інститутах, у недільних школах. Вчилися на помилках, експериментували та черпали досвід у київських колег. Тільки за перші два роки роботи Клубу Алла Павлівна навчила писанкарській техніці понад сто людей. А потім й самі учні вирішили нести мистецтво в маси.
- Першою нашою задачею було дізнатися більше про символіку. Не просто, як розмальовувати яйця. Ми більше займаємось науковою діяльністю, - розповідає учениця А. Овчаренко, член Клубу писанкарства Лариса Волкова. - І ця наукова діяльність дуже скріплює відносини між людьми.
Писанки, дряпанки, мальованки – таке різноманіття технік писанкового мистецтва пропонують сьогодні харківські майстри. Заняття до душі знайдеться навіть для зовсім маленьких.
- Малюкам подобається робити так звані «крапанки» без використання будь-яких пензлів та інших приладів. Вони знаходять якісь свої технологічні рішення. І крапанка виходить дуже райдужною. Звідси й назви: «Сльози Божої матері», «Душа» та інші, - розповідає Лариса Володимирівна.
Сьогодні писанкарі Харківщини застосовують усі існуючі техніки розпису яєць: «білим по білому», розпис за допомогою воску, травлення або наскрізне різьблення. Дуже розповсюдженим сьогодні серед харківських майстрів стає виготовлення авторської писанки. І тут фантазія писанкарів не має меж, адже ламаються усі канони та традиції.
- Малюючи писанку, наші предки завжди йшли від найсвітлішого тону до найтемнішого. А сучасна техніка вже дозволяє наносити, наприклад, на жовтому фоні якісь клаптики зеленого кольору. А потім єдиним гарячим воском покривати візерунки. І коли ми вже опускаємо яйце у останній фон, сама символіка в нас виходить різнокольоровою, - ділиться останніми новинами «писанкової моди» Лариса Волкова. - Тобто, за канонами ми чітко вимальовуємо кольори, а в нетрадиційних техніках ми можемо грати з фарбами, наносити якісь тіні, закривати кольори воском. В результаті в нас виходить своєрідна картина на шкаралупі.
В українському місті Коломия у 2000 році був створений єдиний в світі Музей писанки, а найбільшу в світі писанку встановлено в канадському місті Вегревіль силами українських емігрантів. Потенціал та старання харківських майстрів говорять про те, що ми ще не раз почуємо про рекорди писанкового мистецтва Слобожанщини.
Катерина Терещенко