Ставок Перекошка у Люботині. Історія назви тягнеться з Х століття

Ставок Перекошка у Люботині. Історія назви тягнеться з Х століття

lubotin.ucoz.ru

У Люботині – двадцять два ставки, і кожен з них має свою назву і свою історію. Один з них називається досить незвично – Перекошка.

Жителям Люботина невтямки, що в основі цієї назви слово «троянда», тільки литовською мовою.

Від місцевих жителів можна почути цю ж назву і в іншій інтерпретації: «будинок Перекошки», «надгробний камінь Перекошки». Це лагідна назва – ніщо інше, як сильно змінене прізвище колишнього господаря старовинної садиби, розташованої неподалік від ставка. Її неможливо прочитати на старовинному надгробному камені (там повністю стерто літери); і тільки пошук у бібліотеці дав свої результати.

Маєток зі ставком належав харківському лікарю Володимиру Порай-Кошицеві, відомому венерологу і не дуже відомому письменнику. Проте це була родина, яка зробила чималий внесок у розвиток культури, і насамперед – завдяки дітям лікаря.

Син Борис – художник, мистецтвознавець, належав до харківських авангардистів і був членом створеного в 1918 році знаменитого «Союзу мистецтв», до якого входили такі знамениті художники, як Косарєв, Штейнберг, Кокель та інші. Згодом Борис викладав у художньо-промисловому інституті і навіть обіймав посаду заступника директора Харківського художньо-історичного музею. Про одну з його сестер – Олену – відомо, що вона була співробітницею банку. Друга була викладачем гри на фортепіано; відомо, що вона дружила і листувалася зі знаменитим композитором Ігорем Стравінським. Як установив харківський дослідник Володимир Берлін, усі троє харківські Порай-Кошиці в роки війни опинилися на території Німеччини, і на Батьківщину потім так і не повернулися.

Однак саме призвіще (досить рідкісне) на території Радянського Союзу – збереглося. Серед його представників – видатні вчені в галузі хімії, фізики, і навіть знаменитий театральний художник. За кордоном це прізвище відоме завдяки знаменитій співачці Ніні Порай-Кошиць, яка на початку 1920-х років переїхала в США. Однак ще під час життя в Росії Ніну Порай-Кошиць пов’язували близькі стосунки з композитором Сергієм Рахманіновим, завдяки чому на світ з’явилося шість чудових романсів: «Вночі в саду у мене», «До неї», «Маргаритки», «Щуролов», «Ау» і «Сон». Усі вони були написані за кілька місяців. Фахівці кажуть, що в історії музики такі випадки стрімкого народження кількох видатних творів, присвячених одній особі, вкрай рідкісні. Ще один відомий представник цієї фамілії в дореволюційній Росії – санкт-петербурзький лікар Тимофій Порай-Кошиць – лікував знаменитого поета Олександра Пушкіна.

Та що ж спільного у ставка в Люботині, великого і різнобічно талановитого роду Порай-Кошиців і троянди? Для відповіді на це запитання потрібно розібратися з історією походження роду. Дослідник Володимир Берлін, установивши зв’язок з представником петербурзької гілки роду, відомим фізиком Євгеном Порай-Кошицем, з’ясував, що генеалогічне древо цього роду сходить до десятого століття, до часів Священної Римської імперії. У часи міжусобиць з Італії бігли два брати: один з них оселився в чеському місті Кошице, інший – в Литві. Вони і вважаються засновниками роду Порай-Кошиців. Якщо з другою частиною прізвища все зрозуміло, то що ж означає «Порай»? Для того щоб з цим розібратися, досить поглянути на герб цього роду. У його центрі – біла троянда з п’ятьма пелюстками, що символізує мужність, гідність і честь. У перекладі литовською «троянда» означає «пора». Так чеське місто і литовська троянда стали основою для назви люботинського ставка.

Ірина Мнішек, матеріал з газети "Слобідський край" № 9 від 22.01.2015

За матеріалами:СЛОБIДСЬКИЙ КРАЙ